Протягом останніх двох років у рейтингу розвитку е-врядування, який складається Організацією Об’єднаних Націй, Україна піднялася на 25 сходинок, з 87-го на 62-ге місце.

Варто зазначити, що держава впровадила надання для суспільства нових електронних послуг, якими громадяни України почали активно користуватись; саме це дозволило Україні покращити своє місце в рейтингу е-активності (e-participation) – з 77-го до 32-го.

Країна змінюється. Дедалі більше й більше інформації та послуг є доступними для громадян в електронному форматі.

Безумовно, найбільшим успіхом є створення електронної системи публічних закупівель ProZorro.

2015 року Міністерство юстиції запровадило кабінет електронних сервісів. З початку 2016 року працює електронний кабінет платника податків. Електронні петиції можна складати на сайтах адміністрації президента, Кабміну і Верховної ради. Державні структури готуються до запуску е-декларування.

Прогрес, без сумніву, помітний.

Проте, попри таке масове впровадження електронних послуг, залишається декілька загальних питань, які вимагають уваги. Оскільки держава трансформується і починає надавати все більшу кількість послуг в електронному форматі, потрібно також збільшити популярність і підвищити довіру до електронних систем серед суспільства, яке є одним з найменш інформатизованих в Європі.

Розширення доступу до мережі

За даними компанії Google, тільки незначно більше, як 60% українців, користуються інтернетом.

Це відносно низький показник порівняно з іншими розвиненими країнами світу. У сусідній Польщі цей показник досягає майже 80%, Мексиці – 77%, Малайзії – 76%.

Відповідно, Україна знаходиться в кінці списку європейських країн за доступністю до мережі.

В Естонії, яка є регіональним лідером у е-врядуванні, громадяни мають змогу голосувати під час виборів, використовуючи мережу інтернет, на сьогодні 81% населення Естонії користується інтернетом, а 71% робить це щодня.

Протягом останніх п'яти років кількість користувачів інтернету в Україні збільшилась майже удвічі, з 31% до 52% у 2016 році. Частина населення, яка користується інтернетом на щоденній основі, постійно зростає, але все ж таки цей відсоток є одним з найнижчих показників серед європейських країн.

Для порівняння,

в Польщі на сьогодні 63% населення щодня користується інтернетом, у Німеччині – 68%, а Фінляндії – 77%.

У Варшаві для сприяння розвитку електронного врядування і інформатизації починаючи з 2011 року існує міністерство впровадження цифрових технологій, яке відповідає за розробку та запровадження програм і політик на державному рівні, у тому числі за розширення доступу до мережі в регіонах.

За даними Держстату і Нацкомісії звя'зку, в середньому 34% жителів України мають доступ до інтернету. Нижчий показник порівняно з даними Google пов'язаний з тим, що часто один договір використовується в межах одного домогосподарства.

Однак можна дійти висновку, що існує суттєва різниця між відсотком користувачів інтернету в різних регіонах України, відповідно у менш розвинених регіонах менше таких користувачів.

Уряду потрібно підтримувати розвиток інформатизації менш розвинених областей, а саме: Чернівецької, Закарпатської, Івано-Франківської, Кіровоградської, Сумської, Херсонської чи Хмельницької.

Потрібно популяризувати е-життя і використання сучасних технологій

Цікавим прикладом може бути аналіз використання населенням кредитних і платіжних карток.

Станом на середину 2016 року кількість карток в обігу, відповідно до даних Національного банку Польщі (далі – НБП), становила 35,3 млн. Відповідно до даних Національного банку України, в обігу було 30,9 млн активних карток (використаних протягом останніх 3 місяців) та 57,5 млн всіх емітованих банками платіжних карток, термін дії яких не закінчився.

Тобто різниця в кількості активних користувачів у двох країнах незначна, проте в Україні майже половина випущених карток не використовується.

У 2015 році поляки, порівняно з українцями, витратили у 8 разів більше коштів під час розрахунків з використанням електронних грошей.

Відповідно до даних польського центробанку, в країні вже майже 80% всіх розрахунків відбувається за допомогою карток.

Про те, що українці надають перевагу готівці, свідчить більша кількість банкоматів (майже на 50%) порівняно з Польщею.

Додатковим підтверджуючим фактором, що населення надає перевагу готівці, є те, що в Україні є втричі менше терміналів для розрахунків картами порівняно з сусідньою Польщею. Поляки набагато частіше розраховуються картками, цьому також сприяє доступна інфраструктура.

У Кракові, наприклад, карткою можна розрахуватись, навіть купуючи квиток в деяких автобусах. В інших видах громадського транспорту квиток можна купити за готівку в автоматі, який знаходиться в автобусі.. і не потрібно передавати готівку водію.

Отже, разом з розвитком електронного врядування в Україні необхідно розвивати можливості доступу до мережі, передусім за межами обласних центрів.

Це дозволить, по-перше, прискорити розвиток бізнесу, хоча б за допомогою вільного доступу до електронного банкінгу і можливості безготівкових переказів, а також через створення і використання сайтів, які часто є ще недослідженою територією для локальних виробників.

По-друге, інформатизація дозволить результативніше боротись з корупцією за допомогою прозорішого моніторингу переказів коштів. В травні 2016 року Європейський центральний банк (ЄС) повідомив, що призупиняє емісію банкнотів номіналом 500 євро, оскільки вони дуже рідко використовувалися у щоденному житті і частіше були предметом в нелегальних розрахунках.

По-третє, розширення доступу до мережі дозволить більшій кількості українців, передусім з віддалених районів країни, використовувати послуги уряду в електронному форматі.

За даними польської статистичної служби, вже 2014 року понад 92% підприємств використовувало електронні системи е-адміністрування, не витрачаючи часу на відвідування державних установ, а кожне п'яте підприємство складало замовлення через мережу.

Автор: Матеуш Бялас,

аналітик Школи управління
Українського католицького університету

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора