У вівторок в Брюсселі був представлений "Аудит мінських домовленостей" – спільне дослідження кількох експертних центрів щодо реальності виконання "Мінська" та шляхів реінтеграції Донбасу.

Та ця подія, а також зустрічі та розмови поза нею, дозволила відчути, які настрої панують нині серед європейців; відчути, якою є атмосфера у Брюсселі напередодні  саміту в Нормандському форматі. Хоча, звісно, ці спостереження не обов’язково відбивають думку всього Брюсселя.

Чого чекають в ЄС від "Нормандії"?

Навряд хтось очікує проривів після переговорів у Берліні в середу.

Але зустріч треба провести.

Навіть для того, щоб Меркель і Олланд могли показати іншим лідерам ЄС, мовляв, "я стараюсь" і "Мінськ працює".

Це важливо для того, аби не дати країнам-русофілам приводу поставити під сумнів санкційну політику Євросоюзу щодо РФ.

Адже це буде тематикою їхніх переговорів з лідерами інших країн ЄС буквально наступного дня – 20 жовтня розпочнеться саміт ЄС, куди президент Франції та канцлер Німеччини приїдуть разом з Порошенком.

Санкціям – бути

Сирійська трагедія створила потрібне тло, і тепер вже можна з великою долею впевненості прогнозувати, що секторальні економічні санкції проти Росії взимку цього року будуть продовжені.

Також, зараз – після подій в Алеппо та після останніх змін у переговорному процесі – вже ясно, що нема загрози "розміну" України на Сирію, чого ми так боялися рік тому.

Європа прокидається

Також всі або майже всі країни-члени зрозуміли (часом з великим подивом!), що Росія явно намагається підривати європейську єдність.

Доказів цього у них вдосталь – це і відкрита підтримка Brexit, і спроби капіталізувати вплив на проблемах міграції та економіки у ЄС, і антиєвропейська пропаганда, і, зрештою, втручання у внутрішню політику низки країн-членів через підтримку крайньо лівих і крайньо правих партій.

Ці дії російської влади помітні всім.

Ситуація на Донбасі

Український аргумент про те, що на Донбасі security should come first – тобто безпекові вимоги є передумовою для будь-яких подальших дій – почуто і переважно сприйнято.

Разом з тим, ще далеко не у всіх країн-членів є усвідомлення, а тим більше готовність до довготермінового конфлікту.

Так, до них важко доходить, такі реалії справ у союзі 28 держав, де ключові рішення приймаються консенсусом.

Незважаючи на всі ці застереження, Європейському Союзові дуже цікаво, яку довготермінову стратегію розробляє Київ щодо реінтеграції і відбудови Донбасу, і яка тут може бути роль ЄС, або чим Євросоюз може допомогти.

Вибори в Криму

Дискусії щодо політичної реакції на російські "вибори" у Криму тривають, поки що неясно, до чого прийдуть.

* * * * *

Виходячи з усього цього, маю кілька особистих висновків.

1.
На рівні риторики ми все ж маємо підтримувати "Мінськ", а не намагатися його "ховати". Це важливо, якщо ми хочемо говорити з ЄС однією мовою – для ЄС він все ще має дуже велике значення.

2.
При цьому потрібно наголошувати, що безпека – це значно більше, ніж просто припинення обстрілів (яке, до того ж, все одно не виконується). І не лише відведення військ від лінії зіткнення.

Це також роззброєння, виведення за межі України іноземних військ та найманців, повний доступ до всієї території для спостерігачів СММ ОБСЄ. І що це також питання кордону.

Відомо, що у "Мінську-2" передбачено передання контролю за кордоном Україні лише після виборів – але так само залишається чинним "Мінськ-1", пункт 4 якого чітко каже, що кордон має бути верифікований ОБСЄ. Виконання цього пункту має бути зроблено якнайшвидше, тут прив'язки до виборів немає.

3.
Україні (очевидно, в особі Мінреінтеграції) варто вийти з публічним баченням стратегії відбудови Донбасу – за умов різних сценаріїв розвитку переговорів у Нормандському форматі.

У будь-якому випадку, відбудова підконтрольних на даний момент територій вже зараз є короткостроковим пріоритетом, до якого вже зараз треба залучати Євросоюз та пропонувати шляхи такого залучення.

4.
Варто нагадувати простий факт, що російські війська прийшли до Сирії саме з Криму.

Мілітаризація Криму, що зараз відбувається повним ходом – це також загроза безпеці ЄС та його інтересам на південному фланзі. Якщо на Донбасі, фактично, у нас патова ситуація, то в Криму ситуація погіршується (відбулися "вибори", запроваджено заборону Меджлісу).

А тому тут однозначно потрібна жорстка реакція ЄС у вигляді додаткових "кримських" санкцій.

* * * * *

А для того, щоби все це стало реальністю, необхідно постійно нагадувати європейцям про ці та інші тези, пов’язані з агресією Росії проти України.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора