Brexit не лише додав інтригу в майбутні економічні перспективи ЄС, а й, схоже, починає безпосередньо впливати на дуже великих гравців фінансового ринку Європейського Союзу.

Початок переслідування німецького бізнесу в США, ігри "континентальних крокодилів" навколо Лондонської фондової біржі і деформація фондового простору ЄС вказують на те, що зміни вже почалися, і вони приносять певні ризики глобального формату.

Deutsche Bank: "врятувати не можна банкрутувати"

Чутки про смерть Deutsche Bank, звісно, до певної міри перебільшені, але, як відомо, коли йдеться про банки такого масштабу, в чутках є і частка правди.

Факти вказують на те, що негативна інформаційна хвиля на німецькі банки йшла саме з-за океану. Саме МВФ у червні 2016 року назвав Deutsche Bank глобальною загрозою, після того як американський підрозділ Deutsche Bank провалив стрес-тести Федеральної резервної системи США.

Федрезерв звинуватив Deutsche Bank у неякісній системі управління ризиками, щоправда, разом з іспанським Santander, але чомусь вже від МВФ дісталося тільки Deutsche Bank.

Інформаційний посил від МВФ спричинив підвищену увагу преси до Deutsche Bank, і, як наслідок, його акції впали до 30-річного мінімуму.

30 вересня акції банку торгувалися на XETRA вже за 11,67 євро за штуку, хоча ще в квітні 2015 року за них давали 32 євро, а до вияву "красномовства" МВФ і ФРС їхня ціна становила 18-19 євро за штуку. Тож банку доводиться йти на оптимізацію витрат, у тому числі скорочуючи близько тисячі співробітників у Німеччині.

Як видно, американська влада дуже "небайдужа" до Deutsche Bank, однак економічну логіку тут шукати складно. Швидше, навпаки, той самий Федрезерв прямо зацікавлений у зростанні ринку акцій Deutsche Bank, якому на цьому ринку треба було залучати кошти для докапіталізації.

Однак є і група чинників, які свідчать про те, що Deutsche Bank сам вирішив пожартувати з регуляторами.

У 2012 році на ринку з'явилися чутки про те, що німецька група втратила близько $12 млрд внаслідок операцій з деривативами і приховувала збитки лише тому, що трейдери не прагнули переоцінювати контракти. У 2013 році банк залучив на ринку додатковий капітал в розмірі $3 млрд, у 2014 році – ще $1,5 млрд, а пізніше несподівано оголосив про емісію на цілих $8 млрд.

Довгострокова спадаюча динаміка по акціях банку зрозуміла: у минулому банк неодноразово наповнював ними ринок, а при "поганих чутках" ринок схильний до падіння.

І все ж варто нагадати, чим є Deutsche Bank.

На кінець 2015 року активи банку становили 1,629 трлн євро, з яких тільки 427 млрд євро –  це були кредити, а 820 млрд євро – інші фінансові активи, оцінені за справедливою вартістю.

По-перше,

відхід з ринку такого гіганта означає не просто повторення кризи зразка 2008 року з дефолтом Lehman Brothers, а повторення кризи в новому масштабі.

По-друге, сховати в такій структурі балансу збитки від деривативів зовсім нескладно.

Тому ризик дефолту Deutsche Bank залишається дуже серйозним питанням, і цей порядок денний ринок вже взяв до розгляду на найближчу зиму.

Однак, як видно з банківської звітності, фундаментальних зрушень у доходах Deutsche Bank за останні три роки не було, якраз класичні статті прибутків банку зростали.

Тому можна говорити про те, що основна частка збитків – не в компетенції менеджменту банку, а в проблемах, які раптово виникли у менеджменту з владою США і Великої Британії.

Можна довго сперечатися, хто в цій ситуації має рацію. І дійсно, маніпулювати зі ставками і порушувати закон недобре.

Та раптом "німецька історія" отримала продовження.

Американські податки проти німецького страхування

28 вересня сенатори Марк Варнер і Річард Ніл зареєстрували законопроект, що зменшує ймовірність виведення прибутку американськими платниками податків через закордонні перестрахувальні компанії.

Хитрі сенатори запропонували включати перестрахувальні премії у витрати після настання страхового випадку. Це досить жорсткий захід.

І хоча це лише законопроект, але такий захід може вдарити по всьому світовому ринку перестрахування, а більше за всіх отримають "на горіхи" німецькі, швейцарські та британські перестраховики, причому перші, можливо, найбільше.

Під ударом опиняються Munich Re, Hannover Re та Allianz. Наприклад, Munich Re 2015 року отримала валових премій на 50 млрд євро, з них 28 млрд одержано від перестрахування.

По суті, весь бізнес Munich Re перевищував валовий дохід Deutsche Bank, а бізнес від перестрахування був трохи менший за валовий дохід Deutsche Bank. Але ось 40-45% свого бізнесу Munich Re отримувала від компаній з "Північної Америки і глобальних клієнтів".

Компанія не розкриває деталей, але в її довгому переліку дочірніх компаній можна знайти з десяток страховиків із США і, напевно, два десятка компаній, які зареєстровані в країнах з дуже м'яким податковим кліматом.

Також залежні від американського ринку Hannover Re та Allianz, і у них теж є офшорні "дочки".

Складно сказати, який обсяг премій до трьох німецьких страхових холдингів надходить з США саме через офшорні зони, але якби ця сума була невеликою, то у них не було б дочірніх компаній ані в США, ані в офшорних зонах: від Бермудських островів до острова Мен.

Тож в кращому випадку законопроект Варнера-Ніла може бути спрямований на те, щоб витіснити німців, швейцарців і, можливо, британців з американського ринку.

Мабуть, на ринку вже ходили якісь чутки, бо з 23 по 30 вересня акції Munich Re впали зі 170 до 160 євро, і це тільки реєстрація законопроекту.

Втім, Munich Re повалити непросто, компанія непогано нажилася на операціях в ЄС і бізнесі в США, і в останні три роки з 18-18,73 євро EPS направляла 7-8,25 євро на дивіденди.

А "крокодил" проти

В середині вересня глава Бундесбанку Дженс Вейдман публічно висловив ідею про те, що внаслідок жорсткого виходу Великої Британії з ЄС Лондон, ймовірно, втратить статус фінансового центру.

І хоча формально в єврозоні головний ЄЦБ, але подібні заяви від цього "крокодила" єврозони означають як мінімум дві речі.

По-перше, фінансова влада ключової економіки єврозони почала жорстку торгівлю з Британією. По-друге,

Німеччина бажає стати новим фінансовим центром ЄС. Втім, одразу треба визнати – відібрати цей статус у Лондона буде надзвичайно складно.

Традиційно Лондонська фондова біржа залишається найбільшим гравцем у Європі, а Deutsche Borse відстає від неї за капіталізацією більше ніж удвічі. У Euronext за статистикою все дуже добре, але її капіталізація розпорошена між Парижем і Амстердамом, і ще трохи припадає на Португалію. Грубо кажучи, за обсягом це та сама Deutsche Borse, тільки статистично зведена в один рядок.

Тому єдине, на що може претендувати континентальна Європа, це стати лідером ринку облігацій, але центр торгівлі ними залишається не в Німеччині, а в Люксембурзі, тобто за межами впливу Бундесбанку.

Капіталізація ринку акцій 2013-2015 рр., трлн дол. США

Джерело: WFE Monthly statistic report

Також не варто скидати з рахунків те, що у Британії традиційно сильною є позиція американських компаній з управління активами і дуже великий ринок інвестфондів. Тиск американського ринку не дасть знизитись ані капіталізації ЛФБ, ані ліквідності, а ось розпорошена ліквідність між майданчиками у Франкфурті, Амстердамі і Парижі свідчить про те, що за потенціалом ліквідності перевага все ж лишається за Лондоном.

ЄЦБ, звісно, може побудувати бар'єр для британських банків і змусити їх швидко "забратися з ринку", але тоді виникне правильне питання: а де ж банківські й страхові гіганти континентальної Європи будуть фондуватися – розміщувати акції та облігації?

Більш того, це питання суттєво загострюють як скандал з Deutsche Bank, так і натяки на "копняка під зад" Munich Re, Hannover Re та Allianz.

У такій ситуації жорстка позиція уряду Німеччини в питанні державної допомоги Deutsche Bank, швидше за все, є демонстрацією сили заокеанським і британським партнерам.

Банкрутство Deutsche Bank не зможе лишитися непоміченим на світовому ринку і, в принципі, в ньому ніхто не зацікавлений. Тому використовувати Deutsche Bank як фактор для переговорів можна, але лише до певної міри, яка не доводить ситуацію до його дефолту.

Висновки

1. Лондон як був, так і залишиться потужним фінансовим центром. Дуже ймовірно, що в процесі виходу Британії сторони все ж пом'якшать свої позиції щодо допуску британських банків на ринок ЄС.

Окремо апологетам абсолютного доступу на ринок України іноземних банків слід звернути увагу на войовничу риторику Бундесбанку.

2. Гроші ніхто в світі просто так не роздає, і сфери впливу розподіляють в режимі досить жорсткого конфлікту, де жертвами можуть бути банки з активами від 1,5 трлн євро.

Свої ринки захищають і від податкових перестраховиків, і від банків, що раптом стали чужими.

І ніхто в Сенаті США або Європарламенті не розповідає про "невидиму руку ринку", натомість є "невидиме коліно регулятора", яке завжди готове дати під зад знахабнілим "туристам" з іншої зони впливу або країни.

3. ЄС треба змиритися з тим, що разом з політичним рішенням про Brexit від єдиного фінансового простору відрізали його частину.

Оскільки будь-яка хірургічна операція є болісною, Британія та її союзник за океаном просто так не дадуть перекрити кисень британським банкірам, і на фінансовий ринок єврозони очікує кілька неприємних сюрпризів.

Доля Deutsche Bank та інших, швидше за все, залежатиме від градусу протистояння між Великою Британією і ЄС.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора