Державна програма підтримки кредитування енергоефективних заходів – просто, "теплі кредити" – працює трохи більше року.

Спочатку ця програма стартувала в екстремальних умовах.

Ввідні такі:

на модернізацію багатоповерхівок у держави грошей немає (на це потрібно сумарно близько $50 млрд), а цей сектор споживає тепла вчетверо більше, ніж у схожій за кліматом Польщі.

Плюс тарифи ростуть, і це викликає соціальну напруженість і зростання витрат на субсидії.

І ось в 2015 році стартувала програма підтримки термомодернізації багатоквартирних будинків, за якою держава компенсує від 40% тіла кредиту на енергоефективні заходи, взятих ОСББ (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) в державних банках.

Відповідно, весь рік програму супроводжували численні прогнози про її нежиттєздатність. Минуло досить часу, щоб оцінити, чи справдилися ці прогнози.

І що ми бачимо? Які є варіанти оцінки?

Отже, за рік з чвертю в країні взято 429 кредитів. Це багато чи мало? За якими критеріями можна оцінити це число?

Наприклад, можна порівняти його з кількістю ОСББ, які мають можливість взяти такий кредит. Таких ОСББ – майже 20 тисяч.

"Так це ж зовсім мало! Програма неефективна!",- можуть сказати скептики.

Втім, ці 429 кредитів – це загальна сума близько 55,96 млн грн. Іншими словами - майже два мільйони доларів.

Це, звичайно, не захмарна цифра, але все ж звучить непогано: два мільйони на енергоефективність, велика частина яких оплачена самими власниками.

"Явно непогано. Програма цілком собі працює",- скажуть оптимісти.

Тим більше, динаміка кредитування працює швидше на їх користь. За останні півроку взято 45% від загального числа кредитів – майже половина! За останній місяць – 10%!

І вже "вишенькою на торті" є оцінка самих споживачів.

Було проведене опитування клієнтів програми теплих кредитів (опитано 100 ОСББ, майже чверть – і воно показало, що всі учасники задоволені як процесом, так і результатами: і процедура прийнятна, і комфорт, і економія (яка іноді досягає 50%) – відмінні.

І практично всі ОСББ готові взяти або вже взяли повторний кредит з держкомпенсацією.

Виходить – модернізація рухається успішно.

А як виглядає українська реформа в порівнянні з тим шляхом, який пройшли країни Східної Європи?

Порівняємо Україну з пострадянськими Польщею та Угорщиною – країнами, які вже пройшли цей шлях тим же способом, що і зараз є "відмінниками" за проведену тепломодернізацію будинків.

Так от, навіть порівняно з цими країнами результати України виглядають явно непогано.

Зокрема, за підсумками першого року в Польщі було взято 71 кредит, а в Угорщині – всього 17. В Україні ж – нагадаємо ще раз - 223 кредити.

При цьому на третій рік роботи аналогічної програми в Угорщині було видано 289 кредитів (ми досягли цього показника за 14 місяців), а в Польщі на третій рік було 463 кредити (я думаю, ми досягнемо цієї цифри до кінця поточного календарного року, тобто через півтора року роботи).

Навіть якщо зробити поправку на великі розміри України порівняно з цими країнами, то ситуація виглядає явно в нашу користь.

Втім, це зовсім не означає, що реформа в Україні не має проблем. Ще як має. Та найбільш небезпечні ті проблеми, які поки що зовсім не помітні.

Однак досвід східноєвропейських країн дозволяє оцінити ці ризики.

Основна проблема – легкість надання кредитування. Саме по собі це непогано. Бюрократичних складнощів в Україні вистачає і так.

Однак у випадку Польщі та Угорщини, для того, щоб отримати державне відшкодування частини взятого кредиту, необхідно довести результат - енергомодернізацію будинку. В Україні достатньо просто показати чеки, що гроші пішли на тепломодернізацію.

Добре це чи погано?

Тут напевно варто згадати, що держава не просто роздає гроші громадянам, а вкладається у досягнення стратегічної мети – зниження споживання країною енергоресурсів.

Як можна забезпечити виконання цієї мети, якщо у держави немає можливості перевірити, як ефективно були витрачені його гроші? Грубо кажучи, як уникнути нецільового або неефективного використання коштів?

Такий контроль забезпечив кінцевий успіх реформ у Польщі та Угорщині.

У нас такого контролю немає, а значить – Україна ризикує перетворити свою реформу енергозбереження в чергову бюджетну діру.

І тут справа навіть не стільки в існуючій можливості вкрасти ці гроші – з цим як раз, принаймні для кредитів ОСББ справа йде добре, сусіди неминуче стежать за використанням своїх і державних в спайці також – коштів. Тобто забезпечена прозорість. Ускладнювати її не потрібно.

У той же час кредити для індивідуальних позичальників (квартир) ставлять під великий сумнів державну політику у сфері енергоефективності.

Ті ж вікна – наскільки знизиться оплата платежів на рівні держави за енергоносії, якщо в одній квартирі просто поміняють вікна? Тепліше стане в цій окремо взятій квартирі, можливо, але от оплата за тепло залишиться без змін. Іншими словами, держава просто витратила ці гроші на вітер.

Так що організація контролю якісно проведення енергоефективних заходів – одна з головних задач реформи.

По суті, Україна може повторити шлях Болгарії, країни, яка також не потурбувалася за контроль за результатами тепломодернізації.

Як результат – ця реформа в Болгарії провалилася і тепер обговорюється її повторний запуск. Само собою – за рахунок Євросоюзу.

Але ж в України немає такого "багатого дядечка"! Ми бачимо помилки сусідів і у нас немає права і можливості повторювати їх.

Саме тому нам потрібно орієнтуватися на європейський досвід, який показав себе успішним.

Або ми будемо "набивати шишки", копіюючи чужі помилки?

Вибір за нами.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора