За новітню історію співробітництва України і ЄС нашу країну вже кілька разів звинувачували у спробах порушити Угоду про асоціацію.

Тепер же Київ вперше звинуватив Брюссель у порушенні базової угоди, що регулює відносини між Україною та ЄС. Це було зроблено після заяви Європейської комісії про зміну правил користування газопроводом OPAL.

Що це за рішення?

13 травня 2016 року в Єврокомісію був поданий проект рішення німецького регулятора у сфері енергетики (Bundesnetzagentur) про перегляд свого рішення щодо виключення газопроводу OPAL з-під дії вимоги про доступ третіх сторін та регуляторних вимог про доступ до газопроводу.

Варто відзначити, що сам принцип доступу третіх сторін до транзиту енергоносіїв закріплений у Директиві 2003/55/ЄС стосовно спільних правил для внутрішнього ринку природного газу (Директива), яка є частиною так званого Третього енергетичного пакета.

Він передбачає, що оператор газотранспортної системи повинен забезпечити недискримінаційний доступ третіх сторін до газопроводу.

Фактично це означає, що одна і та сама компанія не може одночасно займатися постачанням газу та його транспортуванням.

У липні 2009 року Єврокомісія вже пішла назустріч Bundesnetzagentur. Газопровід OPAL був виведений з-під дії вимоги про доступ третіх сторін. Згідно з новими правилами, "Газпром" отримав право на завантаження 50% газопроводу, а решта 50% компанія зобов'язана була виставляти на аукціон для незалежних компаній.

Втім, це рішення не влаштовувало російського монополіста – "Газпром" багато разів звертав увагу на те, що при проведенні аукціонів жоден лот не був проданий у напрямку OPAL, а отже, решту 50% газопроводу ніхто не використовував.

З огляду на вищезазначене, компанія не один раз зверталася з ініціативою дозволити їй користуватися всією потужністю газопроводу.

Зрештою, 28 жовтня 2016 року Єврокомісія заявила про зміну правил користування газопроводом OPAL. Формально Комісія назвала таку зміну посиленням правил, втім, чи так це насправді – питання спірне.

Фактично Єврокомісія пішла назустріч "Газпрому", дозволивши йому брати участь в аукціонах з доступу до решти 50% потужностей газопроводу.

У свою чергу це спрощує лобіювання РФ нового газопроводу "Північний потік-2", адже OPAL дозволяє транспортувати російський газ далі вглиб Європи.

Варто визнати: Єврокомісія висунула низку додаткових умов, однією з яких є зобов'язання ПАТ "Газпром" у разі наявності попиту від інших постачальників газу надавати їм до 20% потужності газопроводу.

Втім, малоймовірно, що ця поправка щось змінює. Адже, як вже було сказано, інших заявок на користування OPAL, окрім як від "Газпрому", не надходило.

Низку учасників ринку обурило таке рішення Єврокомісії, оскільки воно потенційно порушує європейське антимонопольне законодавство.

Також є підстави вважати, що нові можливості ПАТ "Газпром" потенційно завдадуть збитків і таким транзитним країнам, як Україна і Польща. Зокрема, тому що ті обсяги газу, які раніше йшли транзитом через Україну і Польщу, Росія може перенаправити на OPAL.

Чи мала Єврокомісія право ухвалити таке рішення?

З одного боку, можливість звільнення певних проектів від вимоги про доступ третіх сторін передбачена самою ж Директивою, яка наводить вичерпний перелік умов такого звільнення для нових проектів.

Більше того, звільнення допускається і щодо вже існуючих проектів, якщо йдеться про істотне збільшення потужностей існуючих інфраструктур, що уможливлює розвиток нових джерел постачання газу.

Втім, оцінюючи зміст критеріїв, слід зазначити, що вони є певною мірою оціночними, а отже, ймовірне твердження про їхнє дотримання може бути досить умовним.

Водночас у своєму рішенні про зміну правил користування газопроводом OPAL, яке ще не опубліковано, Єврокомісія (як і Bundesnetzagentur) має проаналізувати, якою мірою дотримується кожен із критеріїв, перерахованих у Директиві.

А головне – зацікавлені сторони, чиї інтереси можуть бути порушені, мають можливість оскаржити рішення про звільнення, посилаючись саме на недотримання окремих критеріїв при винесенні такого рішення.

Як наслідок, Україна і Польща вже заявили, що оскаржуватимуть це рішення Єврокомісії.

Наскільки великими є шанси оскаржити це рішення?

Ключовий момент – наскільки ухвалене рішення сприяє підвищенню конкуренції у сфері газопостачання та ефективності функціонування внутрішнього газового ринку.

Інший важливий момент – наскільки це рішення відповідає чинним домовленостям ЄС з іншими країнами, в тому числі з Україною, а також зобов'язанням, взятим на себе країнами в рамках Енергетичного Співтовариства.

Чи можна казати про порушення Єврокомісією Угоди про асоціацію з Україною?

Зокрема, як зазначає МЗС України, відповідно до положень статті 274 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, сторони мають докладати зусиль для сприяння використанню інфраструктури передачі і зберігання газу, проводити консультації один з одним і координувати свої дії щодо розвитку інфраструктури.

У сторін є зобов'язання враховувати існуючі енергетичні потужності, якими, по суті, і є газотранспортна система України.

Угода про асоціацію передбачає, що "у разі виникнення спору між Сторонами щодо сумлінного виконання або застосування цієї Угоди кожна Сторона повинна направити іншій Стороні і Раді асоціації офіційний запит про необхідність вирішення спірного питання".

Саме це найближчим часом має намір зробити Україна.

Однак, крім Угоди про асоціацію, важливим аргументом проти рішення ЄК має стати необхідність узгодженості з ключовими цілями та завданнями, визначеними при створенні Енергетичного Співтовариства.

Серед цих цілей: створення інтегрованого ринку природного газу, підвищення надійності поставок, а також розвиток конкуренції на ринку газу. При цьому

учасники Енергетичного Співтовариства повинні утримуватися від будь-яких заходів, які можуть зашкодити досягненню цілей організації.

Допустивши збільшення присутності монополіста на європейському ринку газу, Єврокомісія має навести переконливі аргументи на користь того, як це позначиться на забезпеченні надійності постачань газу і конкуренції на ринку, і при цьому не тільки в контексті інтересів України чи Польщі, але й в межах усього єдиного європейського енергетичного ринку.

Основний аргумент України – Європейський Союз має бути послідовний у своїй політиці і ухвалювати такі рішення з урахуванням стратегічних документів, в тому числі у сфері забезпечення надійності постачань природного газу.

Примітно, що в Стратегії енергетичної безпеки ЄС зазначено, що найбільш вразливим аспектом у сфері безпеки поставок є залежність від одного зовнішнього постачальника. Наголошується навіть, що в шести країнах Євросоюзу Росія є єдиним постачальником газу, а в 2013 році поставки газу з РФ становили 39% усього імпорту газу в ЄС.

Відповідно до зазначеної Стратегії, враховуючи, що диверсифікація джерел, маршрутів і постачальників енергії зазначена серед пріоритетів для гарантування енергетичної безпеки, ЄС має зменшити свою залежність від конкретних постачальників.

Важливо, що ані в переліку пріоритетних інфраструктурних проектів щодо забезпечення безпеки поставок (Додаток 2 Стратегії енергетичної безпеки ЄС), ані в Переліку проектів спільного інтересу, на які посилається документ, немає проектів OPAL, NordStream або інших інфраструктурних проектів з Росією.

Безумовно, немає там і проектів з Україною, але саме Україна є стороною Енергетичного Співтовариства і саме з Україною підписана Угода про асоціацію, відповідно, саме Україна повинна бути частиною єдиного енергетичного ринку з ЄС, і її інтереси і голос мають враховуватися під час ухвалення таких стратегічно важливих рішень.

Які аргументи можуть бути використані у відповідь?

Зацікавлені сторони можуть посилатися на те, що історія транзитних взаємин з Україною не була ідеальною.

І ці проблеми зумовлюють необхідність винятку для газопроводу OPAL.

Наскільки вагомим є цей аргумент? Чи зможе Єврокомісія проігнорувати той факт, що Україна активно працює над питанням імплементації норм Третього Енергетичного пакету, насамперед – з метою позиціонування себе як сумлінного і надійного транзитного партнера.

Більше того, успіх країни в цьому напрямку у сфері ринку газу відзначає і Енергетичне Співтовариство.

Якщо Україна зможе довести це, Єврокомісії доведеться визнати: зусиль щодо реалізації цілей і завдань Енергетичного Співтовариства мають докладати усі сторони.

Автор: Марина Ільчук,

юрист адвокатського об'єднання Arzinger

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора