Цього тижня парламент має розглянути декілька законопроектів, які посилюють гарантії споживачів фінансових послуг, а також пропонуються зміни до законодавства у сфері транспортних перевезень та роботи майбутнього Експортно-кредитного агентства.

Переважна більшість поданих новацій відповідає нормам права ЄС. Втім, не минулося без невідповідностей.

Як захистити пересічного громадянина від неякісних фінансових послуг?

Питання актуальне не лише з огляду на кризу фінустанов - Україна взяла на себе зобов’язання імплементувати положення Директиви 2008/48/ЄС у сфері фінансів протягом трьох років від дати набрання чинності Угоди про асоціацію з ЄС.

Дозволяє пришвидшити рух у цьому напрямку законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення захисту прав споживачів фінансових послуг № 2456-д, який удосконалює термінологію (вводить поняття "клієнт" та "споживач фінансових послуг"), посилює захист їхніх прав на інформацію про фінпослуги та відповідальність за її ненадання (чи неналежне надання), розкриває поняття недобросовісної реклами, визначає єдиний орган, відповідальний за захист прав споживачів фінансових послуг.

Уперше на законодавчому рівні буде надано визначення споживача фінансових послуг, яке відповідає вимогам ст. 3 Директиви 2008/48/ЄС. Позитивним нововведенням є також визначення принципів захисту прав споживачів фінпослуг, розроблених відповідно до Принципів захисту прав споживачів фінансових послуг групи G-20.

Законопроект № 2456-д закріплює перелік обов’язкових умов, які повинні розкривати фінансові установи про свою діяльність та зміст послуг.

Доцільно прописати і чіткий механізм доведення цих відомостей до споживача. Наприклад, в країнах ЄС суб’єкт, що надає кредитні послуги, до укладення договору зобов’язаний надати споживачу Стандартну інформаційну форму щодо європейського споживчого кредиту (the Standard European Consumer Credit Information form).

Особлива увага у законопроекті № 2456-д приділяється захисту прав споживачів при укладенні договору. На практиці фінансові установи самі визначають типові форми таких договорів, внести зміни до них споживачу досить складно. Звертають увагу положення законопроекту, які передбачають захист споживача від односторонньої зміни умови договору фінансовою установою - вона допускається тільки за умови, якщо це передбачено договором.

Новим є чітке визначення форми належного повідомлення споживача про зміну істотних умов договору. Значно підвищило би захист прав споживачів встановлення строку, протягом якого споживачі мають бути повідомлені про такі зміни.

Істотним є удосконалення захисту від недобросовісної реклами. Уперше у законопроекті надається визначення цього поняття. Наступним законодавчим кроком має бути приведення законодавства про фінансові послуги у відповідність до ст. 4 Директиви 2008/48/ЄС, яка визначає перелік інформації, що має бути включений до реклами кредитних послуг. Законопроект покладає функції захисту прав споживачів фінансових послуг на єдиний орган, що відповідає міжнародній практиці.

Такі законодавчі зміни сприятимуть підвищенню довіри споживачів до фінансових установ.

Проект Закону про споживче кредитування №2455 також наближує законодавство України у галузі споживчого кредитування до положень Директиви 2008/48/ЄС та відповідно до виконання Україною зобов’язань за Угодою про асоціацію.

Так, положення статті 4 законопроекту щодо реклами споживчого кредиту та певних вимог до "стандартної інформації" реклами споживчого кредиту не суперечать статті 4 Директиви щодо стандартної інформації, котра повинна бути включена в рекламу кредиту. Положення статті 9 законопроекту щодо інформації, котра надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, не суперечить статті 5, 6 Директиви щодо інформації, котра повинна бути надана до укладання кредитного договору. Положення статті 10 законопроекту про визначення кредитоспроможності споживача відповідають статті 8 цієї Директиви.

Умови договору про споживчий кредит, визначені у статті 12 законопроекту, не суперечать статтям 10-13 Директиви щодо інформації, яка повинна міститись у кредитному договорі.

Загалом положення законопроекту №2455 у тих питаннях, де вони стосуються Угоди про асоціацію, відповідають праву ЄС та зобов’язанням України.

Європейські принципи ринку цінних паперів – гарантії дрібному інвестору

Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо регульованих ринків та деривативів) №3498 спрямований на комплексне регулювання відносин у цій сфері і не суперечить Угоді про асоціацію.

Зокрема, авторами доопрацьовано низку положень стосовно ліцензування, згідно з нормами статті 104 Угоди про асоціацію, яка визначає, що критерії ліцензування повинні бути чіткими і недвозначними.

Чинне законодавство передбачає можливість торговців цінними паперами, що здійснюють брокерську діяльність, надавати клієнтам консультації щодо купівлі-продажу цінних паперів та інших фінансових інструментів. Законопроект це положення виключає і встановлює окремий вид діяльності з торгівлі фінансовими інструментами — інвестиційне консультування.

З тексту попередньої редакції законопроекту не було зрозуміло, чи зможе торговець цінними паперами (інвестиційна фірма за його термінологією) при здійсненні брокерської діяльності надавати своїм клієнтам консультації щодо купівлі-продажу цінних паперів без додаткової ліцензії на здійснення інвестиційного консультування. На сьогодні цей механізм прописаний більш чітко.

Законопроект впроваджує новий інститут — кваліфікованих інвесторів.

Таке поняття передбачено в Директиві MiFID 1 (professional client), яка встановлює окремо перелік кваліфікованих інвесторів, які вважаються такими "апріорі" (наприклад, інвестиційні фірми, страхові компанії, міжнародні організації як МФВ, Світовий банк і тощо), а також окремо перелік вимог до осіб, які не є "апріорі" кваліфікованими інвесторами.

Замість "торговця цінними паперами" законопроект оперує поняттям "інвестиційна фірма", що відповідає Директиві MiFID 1. Досить детально регламентовано обов'язки інвестиційних фірм при наданні послуг клієнтам, розширено перелік видів діяльності, що можуть ними здійснюватися (субброкерська діяльність, інвестиційне консультування, андеррайтинг з гарантією продажу).

Документ в цілому не суперечить Угоді про асоціацію, частина його положень може бути удосконалена.

Державна підтримка та рівний доступ до кредитних ресурсів

Законопроект про забезпечення масштабної експортної експансії українських виробників шляхом страхування, гарантування та здешевлення кредитування експорту №2142а  відображає принцип конкурентності як основи майбутнього Експортно-кредитного агентства, йдеться про рівний доступ компаній до його послуг.

Це запорука дотримання європейських правил у сфері державної підтримки бізнесу.

Частина третя статті 3 законопроекту зазначає, що державна підтримка експорту шляхом страхування, перестрахування, гарантування, кредитування, часткової компенсації відсоткової ставки за експортними кредитами базується на таких принципах:

добровільності – страхування, перестрахування чи отримання гарантій в ЕКА є добровільним та не може бути передумовою для здійснення інших правовідносин;

відкритості – держава забезпечує відкритість інформації про діяльність ЕКА, пріоритети та напрями його роботи;

конкурентності – всі суб’єкти господарювання мають рівний доступ до послуг, що надаються ЕКА, згідно з цим законом;

законності – дотримання національного законодавства та зобов’язань України, що випливають з членства в міжнародних організаціях та угодах, зокрема СОТ та Угоди про асоціацію.

Надалі правила державної допомоги ЄС необхідно врахувати не тільки безпосередньо в роботі ЕКА, а також при розробці і застосуванні порядків, що, згідно із законопроектом, повинні бути затверджені Кабінетом міністрів.

Як підвищити ліквідність банків?

Ще один досить актуальний документ на сьогодні - проект закону "Про облігації, забезпечені відокремленими активами" №2784 - визначає порядок випуску забезпечених облігацій, види активів, під які вони випускаються, державне регулювання та нагляд.

Таким чином має бути створено інституційну основу для випуску забезпечених облігацій, основним призначенням яких є рефінансування банків шляхом трансформації їхніх боргових зобов’язань у ліквідні фінансові інструменти.

Чинне законодавство передбачає рефінансування діяльності банків лише через випуск іпотечних облігацій (закон України "Про іпотечні облігації"). Облігації, забезпечені відокремленими активами, широко використовують для залучення інвестиційного капіталу в країнах ЄС, вони є надійним інструментом в умовах фінансової кризи.

Адаптація до стандартів ЄС національного регулювання фінансових ринків, включаючи випуск забезпечених облігацій, дозволить створити стимули розвитку та додатково забезпечити надходження іноземного капіталу.

Проте законопроект лише частково відповідає основним принципам європейського права – у частині встановлення нагляду за випуском забезпечених облігацій та окремих норм щодо розкриття інформації.

Такі важливі положення, як підтримка банками достатнього капіталу та вимоги до ліквідності, залишилися поза увагою.

Відрізняється і визначення забезпечених облігацій: ст. 52(4) Директиви 85/611/ЄЕС забезпеченими облігаціями називає ті, що випущені кредитною установою, яка за законом підлягає державному нагляду, коли активи, які вносяться у забезпечення облігацій, здатні задовольнити вимоги за цими облігаціями; ці активи у разі банкрутства емітента будуть використані на пріоритетній основі для відшкодування зобов’язань власників забезпечених облігацій.

Розуміння українських забезпечених облігацій суттєво відрізняється: вони мають ознаки як європейських забезпечених облігацій, так і цінних паперів, випущених у результаті сек’юритизації. Чітке розуміння правової природи українських забезпечених облігацій дуже важливе, оскільки регулювання сек’юритизації є суворішим в ЄС, передбачені вищі вимоги до капіталу банків та ліквідності при її проведенні, порівняно з випуском забезпечених облігацій.

Законопроект містить низку змістовних недоліків: не зазначається, який тип фінансових установ може бути оригінатором; нечітко визначені взаємовідносини оригінатора та емітента; потребують врегулювання обсяги випуску банками забезпечуваних облігацій. Також слід удосконалити захист інвесторів у разі неплатоспроможності спеціалізованої установи/оригінатора.

Отже, законопроект спрямовано на виконання Угоди про асоціацію, але він потребує доопрацювання.

Відповідальність за безпеку перевезень буде посилено

Безпека дорожнього руху, всіх його учасників, залежить не лише від вправності водія. Чи замало маємо випадків перевищення норм завантаження фур, що призвело до тяжких наслідків?

Вирішити проблему покликаний законопроект "Про внесення змін до Закону України "Про автомобільний транспорт" (щодо дотримання вагових або габаритних норм та/або умов, визначених у дозволі на участь у дорожньому русі)" №4660.

Ним передбачається зобов’язати відправника вантажу здійснювати контроль за дотриманням встановлених законодавством норм при завантаженні та встановити його відповідальність.

Водієві перевізника надається право перевірки вагових параметрів, запроваджується вимога приведення маси вантажу до відповідних норм та відмови від перевезення в разі порушення габаритно-вагових норм.

Також вводиться відповідальність водія за відмову та/або перешкоджання габаритно-ваговому контролю.

Відповідно до статей 367 та 368 Угоди про асоціацію Україна взяла на себе зобов’язання зміцнювати співробітництво в галузі транспорту з метою сприяння розвитку стабільних транспортних систем, сприяти здійсненню ефективних і безпечних транспортних перевезень, покращенню руху вантажів, зростанню плинності транспортних потоків між Україною, ЄС і третіми країнами регіону за рахунок усунення адміністративних, технічних та інших перешкод.

У європейській практиці поширеною є концепція розподіленої відповідальності "ланцюг відповідальності" (chainofresponsibility/COR) між учасниками автомобільних перевезень, яка передбачає, що всі учасники, включаючи пакувальників, вантажників, перевізників, операторів, водіїв, несуть солідарну відповідальність у випадку, якщо їхні дії призводять до порушення дорожніх правил та законів.

Так, в Австрії поняття розподіленої відповідальності закріплено на законодавчому рівні з метою покращення рівня безпеки доріг, мінімізації негативних наслідків на навколишнє природне середовище, дорожньої інфраструктури та управління дорожнім рухом.

Законопроект спрямований на підвищення якості та безпеки перевезень, його положення  в цілому не суперечать положенням Угоди про асоціацію, якими передбачено сприяння здійсненню ефективних і безпечних транспортних перевезень.

У проекті закону "Про державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації" №4046а йдеться про посилення контролю в сфері забезпечення безпеки авіаційних перевезень.

Основною його метою зазначається врахування стандартів IКАО (Міжнародна організація цивільної авіації), ЄКЦА (Європейська конференція цивільної авіації) та Європейської організації з безпеки аеронавігації (ЄВРОКОНТРОЛЬ) в нормах українського законодавства, які відбулися за період після введення в дію Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації, затвердженої Верховною радою України 22 лютого 2003 року.

Надзвичайно суттєвим є доповнення ст. 85 (Організація забезпечення авіаційної безпеки) ч.6 принциповим положенням про те, що створення служб авіаційної безпеки в аеропортах та провайдерах аеронавігаційного обслуговування є обов’язковим.

Розширено тлумачення статті 86 (Заходи щодо захисту від актів незаконного втручання) переліком актів незаконного втручання. А статтею 87 (Превентивні заходи безпеки) пунктами 1 та 7 передбачено контроль доступу та перевірки фізичних осіб в контрольних, стерильних зонах обмеженого доступу та критичних частинах таких зон аеропортів.

Також внесені зміни до Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" в статті 6, 9 в частині підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності та гарантій законності під час їх здійснення.

Ці зміни забезпечать сучасний рівень захисту цивільної авіації від незаконного втручання відповідно до міжнародних стандартів.

Однією з найважливіших тенденцій у цивільній авіації є лібералізація регулювання міжнародних повітряних сполучень. Українське законодавство в сфері цивільної авіації потребує реформування та удосконалення з метою створення належних умов.

Україна має зобов’язання за 39 міжнародними договорами у рамках міжнародного повітряного права, із них 29 - під егідою IKAO, 1 під егідою ЄКЦА, 2 під егідою Об’єднаної авіаційної влади (JAA) та 7 під егідою ЄВРОКОНТРОЛЮ.

Законопроект демонструє наміри України максимально реалізувати умови парафованої 28 листопаду 2013 року Угоди про Спільний авіаційний простір з ЄС, що відповідає умовам адаптації  законодавства в сфері безпеки авіаційних перевезень до міжнародних норм.

Єдиний квиток потрібен, але…

Якщо вже Україна декларує впровадження європейських принципів, то мусить вивчати практику їх запровадження. Це стосується і проекту Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті" №4121.  

Автори законопроекту наголошують на необхідності створення умов для впровадження автоматизованої системи оплати проїзду в пасажирському транспорті, що сприятиме ефективному плануванню маршрутів, прозорості розрахунків, в тому числі з відшкодування витрат на перевезення пільгових категорій, підвищенню безпеки.

Надання повноважень місцевому самоврядуванню впроваджувати автоматизовані системи оплати проїзду (в т.ч. електронний квиток), самостійно визначати порядок їх функціонування, відповідає практиці застосування в ЄС принципу субсидіарності.

В Євросоюзі значна увага приділяється імплементації Дорожньої карти спільного європейського дорожнього простору (EUROPEAN COMMISSION: WHITE PAPER - Roadmap to a Single European Transport Area – Towards a competitive and resource efficient transport system; Brussels, 2011). У цьому контексті буде корисною практика застосування системи "Smart ticketing", яка покликана покращити доступ до якісних послуг та забезпечити інтеграцію різних видів транспорту.

Директива ІТS (2010/40/ЄС) дає основу для прискорення скоординованого розгортання інноваційних транспортних технологій по всій Європі, що варто врахувати.

Аналіз міжнародного досвіду з надання пільг свідчить про те, що більшість розвинених країн вирішили проблеми через монетизацію пільг, впровадження соціальних електронних карток та формування електронного реєстру пільговиків.

Автори: Денис Черніков, Юлія Хорт, Наталія Калініченко

Стаття підготовлена за підтримки Black Sea Trust for Regional Cooperation

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора