У сфері корпоративних прав маємо надзвичайно складну ситуацію: десь заважає зарегульованість, десь ще гіршою є невизначеність.

Існує пряма залежність між рівнем інвестиційної привабливості країни та ефективністю захисту прав інвесторів. На жаль, згідно з останніми даними рейтингу ведення бізнесу, Україна займає досить низьку позицію - 80-те місце з 189 країн. Особливо негативно позначається на інвестиційному іміджі України практика рейдерських захоплень.

Як на законодавчому рівні суттєво спростити ведення бізнесу в Україні?

Насамперед, створивши законодавчу систему, що відповідала би європейському праву. Наразі на розгляді Верховної ради перебуває декілька відповідних законопроектів.

Проект закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо корпоративних договорів" №4470, що є в порядку денному сесії, покликаний детально регламентувати порядок укладення корпоративних договорів – між учасниками акціонерних товариств та учасниками товариств з обмеженою відповідальністю, а також ввести інститут безвідкличних довіреностей та визначення опціонних договорів.

На відміну від чинного законодавства, законопроект №4470 має ширшу сферу застосування – акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю, що відповідає міжнародній практиці застосування цього інституту. Він детально регламентує порядок укладення корпоративних договорів, що

унеможливлює неоднозначне тлумачення законодавчих положень судовими органами.

У пункті 4 законопроекту міститься оновлене визначення поняття договору між акціонерами, окреслено широке коло питань, які можуть бути передбачені в угоді акціонерів: голосувати у спосіб, передбачений таким договором, на загальних зборах акціонерів, погоджувати придбання або відчуження акцій за заздалегідь визначеною ціною та/або у разі настання визначених у договорі обставин, утримуватися від відчуження акцій до настання визначених у договорі обставин, а також вчиняти інші дії, пов’язані з управлінням товариством, його припиненням або виділенням з нього нового товариства.

Іншою новелою є розширення кола суб'єктів, між якими акціонерна угода може укладатися: 1) між акціонерами (учасниками); 2) між акціонерами і кредиторами/третіми особами.

Законопроект зобов’язує товариства повідомляти про укладення акціонерної угоди, і встановлює чіткі строки - протягом трьох робочих днів після укладення.

Не менш важливо те, що він належить до сфери, яка охоплюється Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Статтею 387 Угоди передбачається розвиток співробітництва сторін щодо захисту прав акціонерів, кредиторів та інших заінтересованих сторін відповідно до вимог ЄС.

Відповідно - наскільки ця ініціатива відповідає праву ЄС? Непросте питання, адже на рівні ЄС відсутній єдиний нормативний акт, який би регламентував порядок укладення акціонерних угод.

Окремі вимоги містяться у статті 10 (1) та (2) Директиви 2004/25/ЄС. Зокрема, положеннями зазначених статей передбачається обов’язок компанії розкривати (публікувати у щорічній доповіді компанії) будь-які домовленості між акціонерами, що відомі компанії та можуть призвести до обмеження у передачі цінних паперів та/або прав голосу згідно зі змістом Директиви 2001/34/ЄС.

Автори законопроекту №4470 пропонують доповнити частину 3 статті 26-1 закону України "Про акціонерні товариства" нормою про те, що публічне акціонерне товариство розкриває інформацію про наявність акціонерного договору в порядку, встановленому законом України "Про цінні папери та фондовий ринок" для розкриття особливої інформації про емітента.

Однак дієвість цих положень законопроекту, які імплементують положення статті 10 (1) та (2) Директиви 2004/25/ЄС, є обмеженою, оскільки ст. 41 ЗУ "Про цінні папери та фондовий ринок", яка містить визначення особливої інформації та вимоги до її розкриття, не передбачає таку складову, як акціонерні договори.

З метою приведення законопроекту у відповідність до вимог Директиви 2004/25/ЄС рекомендується додатково внести зміни до ст.41 закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" у частині визначення особливої інформації, яка має включати інформацію про акціонерні договори публічних акціонерних товариств.

Загалом проект закону № 4470 є досить змістовним, він має підвищити диспозитивність регулювання корпоративних відносин, коли акціонери (учасники) мають право самі вирішувати широкий спектр важливих питань діяльності товариства, а необхідний рівень імперативного регулювання залишається щодо публічних акціонерних товариств, акції яких перебувають у лістингу.

Інший законопроект сфери корпоративного права - "Про товариства з обмеженою відповідальністю та з додатковою відповідальністю" №4666 також є базовим документом.

Необхідність ухвалення окремого комплексного закону, який належним чином врегулював би діяльність ТОВ, існує давно. На сьогодні їх діяльність врегульована законами України: "Про господарські товариства" 1991 року, Цивільним та Господарським кодексами України 2003 року, тоді як діяльність акціонерних товариств – спеціальним законом "Про акціонерні товариства" 2008 року.

Таким чином, є очевидний дисбаланс у регулюванні акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю.

Якщо перші мають сучасне законодавство, хоча в ньому і не враховані усі положення Директив ЄС, що мали би бути імплементовані, то законодавство щодо останніх є застарілим, подекуди з радянськими рудиментами.

В Україні вже було кілька невдалих спроб ухвалити окремий закон про регулювання товариств з обмеженою відповідальністю, зокрема, у 2009 та 2013 роках.

Законопроект №4666, який знаходиться на розгляді у ВР, порівняно з попередніми, є більш якісним, реалізує основні концептуальні та сучасні підходи законодавства країн-учасниць ЄС. Він характеризується вищим рівнем диспозитивності регулювання (зокрема, не передбачаються докладні приписи щодо порядку заснування товариства, скасовуються вимоги до максимальної кількості учасників товариства, регламентується порядок укладення корпоративних договорів, не передбачаються які-небудь обмеження щодо вкладів до статутного капіталу товариства та вимоги щодо оцінки вкладів суб’єктами оціночної діяльності; допускається конвертація боргів в частки участі при збільшенні статутного капіталу товариства; скасовуються вимоги до формування резервного фонду товариства, спрощується передача частки участі учасників товариства - немає більше обов’язкових вимог щодо зазначення імен учасників у статуті товариства).

Законопроект посилює захист прав учасників товариства (при скликанні загальних зборів товариства, закріплюється судова процедура виключення учасника товариства). Відбувається наближення регулювання товариств з обмеженою відповідальністю до приватних акціонерних товариств (вводиться наглядова рада, передбачається подібне до акціонерних товариств регулювання порядку скликання і проведення загальних зборів тощо).

Ухвалення законопроекту №4666 дозволило би створити сприятливі умови для ведення бізнесу значної кількості малих та середніх підприємств – йдеться про посилення диспозитивності регулювання, спрощення регулювання, посилення захисту прав інвесторів.

Тож зміни до законодавства актуальні для 500 тисяч зареєстрованих товариств з обмеженою відповідальністю, а це становить 43% від усіх юридичних осіб, зареєстрованих в Україні.

Чи це важливо? Питання риторичне.

Стаття підготовлена за підтримки Black Sea Trust for Regional Cooperation

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора