Загадкова заборона. Чому мер Перемишля став персоною нон грата в Україні

Стос скандалів, які останнім часом супроводжують українсько-польські відносини, поповнився новим сюжетом.

17 січня президент (міський голова) Перемишля Роберт Хома заявив, що йому протягом 5 років заборонено в’їзд в Україну. За його словами,  він не зміг 17 січня перетнути польсько-український кордон, коли їхав до нашої країни на запрошення української сторони.

"Пояснення на кордоні тривали півгодини. Потім я отримав офіційний документ українською мовою, виданий СБУ, що мені заборонений в'їзд на територію України. Пояснення дуже небагатослівні, прикордонники посилаються на якісь скупі рекомендації, видані "центром", – цитує видання Роберта Хому.

Факт заборони підтвердили в Службі безпеки України. У відповіді СБУ на запит ЄвроПравди вказується, що рішення про заборону було прийнято 12 грудня минулого року. 

До таких кроків, нагадують в СБУ, вдаються у випадку вчинення "суспільно небезпечного діяння, незалежно від території його вчинення, яке суперечить інтересам забезпечення безпеки України".

Згодом у Службі безпеки уточнили, що "підстави заборони – це його  систематична антиукраїнська діяльність, підтримка антиукраїнських рухів".

"Останньою краплею став марш у Перемишлі, де звучали антиукраїнські гасла. Але це був не єдиний захід такого антиукраїнського спрямування за підтримки мера міста", – згодом заявила речниця СБУ Олена Гітлянська.

Варто нагадати, що місто Перемишль, яке знаходиться біля українського кордону, минулого року було постійним джерелом конфліктів на національному ґрунті.

Найгучніший стався 10 грудня, коли під час урочистого "Маршу орлят перемиських і львівських", що відбувся під патронатом мера міста, один з його учасників закричав під Українським народним домом "Смерть українцям", а інші учасники ходи підтримали його.

Крім того, варто нагадати про попередні ексцеси: напад польських націоналістів на українську процесію, яка йшла з церкви на кладовище, щоби вшанувати пам'ять воїнів-петлюрівців, а також про більш ніж десяток випадків руйнування українських надгробків. Цим конфліктам ЄвроПравда вже присвятила окремий репортаж, опублікований наприкінці минулого року.

Але залишається відкритим питання – чи достатньо цього для заборони в’їзду? Адже міська влада не відповідає за правопорушення у місті і навіть за перебіг їх розслідування – це повноваження поліції. Зрештою, незабаром провокатора було заарештовано, наразі йому загрожує до трьох років ув'язнення. На перший погляд, конфлікт вичерпано. 

Більш того, Роберт Хома жодного разу не виказав підтримку цим діям, а також не робив заяв, що можуть трактуватися як погрози територіальній цілісності та суверенітету України. Щодо згаданих конфліктів позиція міської влади теж була обережною – висловлювалися сподівання на арешт правопорушників. Звичайно, можна сумніватися у щирості таких заяв, але читання думок навряд чи є підставою для покарання. Однак чи достатньо цього для оголошення персоною нон грата? 

Виходить, що СБУ ухвалила рішення про заборону, не чекаючи результатів розслідування! А ще – проігнорувала арешт провокатора. 

Все це викликає питання: а чи відповідає така заборона забезпеченню інтересів України?

І чому, демонструючи принциповість там, де це було не потрібно, СБУ ігнорує реальні антиукраїнські кроки інших польських політиків? Питання невипадкове, адже в Польщі є політики, які набагато більш негативно налаштовані до України.

Тут варто згадати лише про двох лідерів партій: популістської Kukiz’15 Павла Кукіза (що має свою фракцію у Сеймі) та лідера партії Wolność євродепутата Януша Корвіна-Мікке. Також відверто ворожі до України заяви дозволяли собі й окремі депутати з урядової партії "Право і справедливість".

Втім, інформація про заборону в’їзду в Україну цим політикам поки відсутня.

Тепер – до другого питання. Які наслідки матиме ця заборона?

Принаймні, українська громада Польщі вже виступила із заявою, вимагаючи терміново пояснити підстави цього кроку. "Державні органи обох країн повинні зробити все, щоб своїми діями не сприяти ескалації напруження і не викликати подальших конфліктів", – йдеться у заяві.

Таке занепокоєння небезпідставне – вже днями українська громада Перемишля планує проводити Йорданську ходу. Чергове загострення може обернутися новим конфліктом.

Отже, що ми маємо в результаті? З одного боку, Україна мала повне право вводити заборони на в’їзд до країни для іноземців.

Однак заборона, не підкріплена реальними причинами, явно не сприятиме налагодженню стосунків із Польщею.

Особливо турбує, що, довгий час ігноруючи конфлікти в Перемишлі, Україна нарешті почала діяти, але діяти надзвичайно незграбно.

І останнє – досі Україна поводилася досить стримано навіть у відповідь на провокаційні дії Польщі. Зокрема, після затвердження "волинської декларації", не давши собі скотитися до подібного рівня.

І це аж ніяк не позиція слабкої сторони. Навпаки – досі Україна займала більш вигідну позицію сторони, що зберігає здоровий глузд.

Натомість заборона СБУ показує, що польський вірус ворожнечі поступово поширюється і в українському державному організмі.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора