Цієї неділі у Франції завершились праймеріз Соціалістичної партії та її союзників. Перемогу отримав Бенуа Амон, підтвердивши свій несподівано високий результат у першому турі.

Як наслідок, за винятком невизначеності, пов'язаної з висуванням чи невисуванням центриста Франсуа Байру,

наразі відомі всі основні кандидати в президенти Франції.

Отже, на посаду очільника країни претендуватимуть Марін Ле Пен ("Національний фронт"), Франсуа Фійон ("Республіканці"), Еммануель Макрон (Рух "Вперед"), Бенуа Амон (соціалісти), Янік Жадо ("зелені") та Жан-Люк Меланшон (комуністи).

"Друзі Кремля" в цьому переліку – добре відомі.

Найбільш прокремлівську позицію серед них займає Марін Ле Пен, чия партія, зокрема, отримала вигідний кредит у банку, який пов’язують з ФСБ.  Ле Пен неодноразово заявляла, що в разі свого обрання визнає Крим російським.

Другу сходинку посідають Фійон та Меланшон, які публічно виступають за зняття санкції з Росії та активізацію економічних відносин з РФ. Якщо у випадку першого така позиція, ймовірно, базується на економічних інтересах і персональному знайомстві з Путіним, то у формуванні позиції другого значну роль відіграє один із національних секретарів Партії лівих, Джордже Кузманович, який відкрито поширює кремлівську пропаганду у Франції. 

Решта ж кандидатів більшою чи меншою мірою засуджують політику Путіна.

Найбільш розмитою є позиція Макрона, але це стосується і решти його передвиборчої програми, яка досі є малозрозумілою.

Чіткішу позицію займає Амон, який засуджує "імперіалістичну політику Путіна", а Жадо взагалі пропонує бойкотувати чемпіонат світу з футболу, що має проходити в Росії 2018 року.

До останнього тижня виглядало так, що до другого туру президентських виборів найімовірніше вийдуть два кандидати, які толерантно ставляться до Кремля, а саме Ле Пен і Фійон. Але скандал, що виник після того, як стало відомо, що Франсуа Фійон фіктивно влаштував свою дружину своєю помічницею і виплатив їй близько 500 000 євро державних коштів у вигляді зарплати, похитнув його підтримку.

Окрім цього, активно обговорюється заява Амона про готовність підтримати лівого або центристського кандидата з більшими шансами на виграш, тобто Меланшона чи Макрона відповідно.

Нарешті, характерною особливістю виборів минулого року стала висока непередбачуваність їх результатів. А отже, у Франції з'явилася  невизначеність щодо того, хто вийде в другий тур президентських виборів і, зрештою, хто стане наступним господарем Єлисейського палацу.

В даній ситуації важливо, з одного боку, не повторювати помилок американських виборів і не робити ставку на одного політика, а з іншого – не залишатися пасивними спостерігачами. Якщо відкинути ультраправих і ультралівих,

навіть у команді Фійона можна знайти людей із принаймні нейтральним ставленням до України.

Цікавим для нас є приклад сирійської опозиції.

Сирійці домоглися зустрічі мера східного Алеппо із Бруно Ле Мером, який відповідає за міжнародні питання в команді Фійона. Наслідком цього стало відхрещення штабу кандидата "Республікаців" від січневого візиту до Сирії групи парламентарів на чолі з Тьєрі Маріані, відомим в Україні організацією аналогічних пропагандистських турів до анексованого Криму.

До першого туру президентських виборів у Франції залишається трохи менше трьох місяців, які Україні й українцям не зайве використати для підкріплення своєї суб’єктності у відносинах з Парижем.

Адже Франція для України є одним із найпріоритетніших партнерів, і не тільки через її участь у Нормандському форматі. А недостатня увага до налагодження комунікації на всіх рівнях матиме вкрай негативні наслідки для нас в середньо- та довгостроковій перспективі.

Автор: Ігор Решетняк,

заступник голови Ukraine Action, Франція

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора