В середу в Брюсселі в Європейському парламенті відбулася відкрита дискусія щодо відносин ЄС з Україною та Молдовою. "Європейська правда" публікує текст промови одного з її співорганізаторів, шведського євродепутата Анни Марії Корацци Більдт, яка є одним з найбільш послідовних адвокатів України в Європарламенті.

* * * * *

Українське питання знову стає на часі. На жаль, через сумні події.

Хочу наголосити: ми не можемо говорити про Угоду про асоціацію, не згадуючи про те, що відбувається між Путіним і Трампом. Це – ситуація, яка змінює правила гри.

Ми не можемо говорити про Угоду про асоціацію, на згадуючи про те, що в Європі триває війна! Про те, що продовжуються артилерійські обстріли і гинуть цивільні люди.

Війна триває вже три роки, але після телефонної розмови Трампа і Путіна вона несподівано загострилася і в останні дні загинули більше 20 людей. Зараз можна говорити про гуманітарну катастрофу при мінусових температурах, про зруйновану інфраструктуру, недостатній доступ гуманітарної допомоги, про грубі порушення Женевської конвенції.

Тому не можна говорити про економічні реформи, не згадуючи про ситуацію на Сході України.

Добре, що українське питання опинилося в порядку денному Ради ЄС у закордонних справах минулого тижня, але я вкрай розчарована тим, що за підсумками дискусії не було навіть засудження!

Та я сподіваюся, що зрештою ми зможемо зайняти чітку та тверду позицію з цього питання.

Причому тверда позиція не означає, що ми маємо оголосити війну Росії, як намагаються переконати нас окремі популістські сили.

Це лише означає, що ми маємо вступитися за незалежність, територіальну цілісність та права мешканців України.

Європейський союз відповідальний за те, щоби підтримати Україну. В тому числі – підтримати Угоду про асоціацію. Яка, як відомо, жодним чином не спрямована проти Росії.

Росія зараз тестує Європу, перевіряє, як ми відреагуємо на загострення. І нам необхідно визначитися, як ми діємо. Чи ми зробимо вигляд, що нічого не відбувається? Чи, можливо, нам варто показати, що ми винесли уроки з того, що Росія робила в Грузії?

Моя відповідь: ми маємо підтримати Україну, забезпечивши значно більше відчутних результатів нашої підтримки.

Що ми маємо зробити? Я бачу кілька напрямків.

По-перше, треба не допустити зникнення України з перших номерів політичного порядку денного ЄС. Не допустити, щоби про ваше питання забули або відклали його – навіть попри те, що ваше питання надто складне, щоби знайти йому просте вирішення.

Так, схоже, не всі українці є кращими друзями Мінських угод. Але вони лишаються єдиним шляхом, який здатен утримати Україну серед політичних пріоритетів, зберігши при цьому єдність Європи в позиції щодо України та Росії.

Отже, нашим найпершим пріоритетом є збереження уваги до українського питання та єдності ЄС щодо нього.

Другий пріоритет – використання "м’якої сили" Євросоюзу.

Ми є наддержавою у гуманітарних питаннях і ми маємо нести свою відповідальність за те, щоби допомагати у ситуації гуманітарної катастрофи, і робити більше, ніж ми робимо зараз. В Україні – мільйон внутрішніх переселенців. Це не зменшує масштабу міграційної кризи, яку ми маємо у Середземномор’ї, але Європа має вчитися впоратися з кількома кризами одночасно.

Крім того, ЄС є економічною наддержавою і має відповідні важелі. Саме тому ми зараз збільшуємо квоти в торгівлі з Україною.

Європейський союз безумовно має і надалі надавати таку підтримку, стимулюючи реформи в Україні; Європейська служба зовнішніх дій, Єврокомісія та Група підтримки України працюють над цим.

Крім того, ми маємо виконати свої зобов’язання перед Україною. ЄС має надати Україні безвізовий режим, адже ви виконали всі критерії, а Нідерланди – завершити ратифікацію асоціації.

Також ми маємо боротися з безкарністю (щодо злочинів проти громадян України. - ЄП), підтримавши тих вражаючих українців, які ризикують своїм життям у Донецьку, в Луганську чи в Криму. Останнє – особливо важливе, адже ми не повинні забувати про Крим. Ми маємо відкрито говорити про це – на відкритих дебатах в Європарламенті й не лише.

Потрібно розслідувати те, що там відбувається. Так, ми не трибунал і не претендуємо на його роль, але потрібно чітко показати, що в 2017 році в Європі не можуть відбуватися такі злочини без особистої відповідальності тих, хто їх скоїв.

Ще один пріоритет для Євросоюзу – запобігти тому, щоби США зняли санкції, запроваджені через агресію РФ в Україні.

Ми маємо спілкуватися, пояснювати, переконувати своїх друзів у Конгресі, що вони не обов’язково повинні розділяти лінію свого президента.

Америка не стала для нас ворогом лише через те, що там змінилася влада. Американці й надалі лишаються нашими друзями. Вони зберігають потужну демократичну систему стримувань та противаг, і я вірю, що вони продовжать діяти разом із нами, разом із Європейським союзом, підтримуючи українців.

Автор: Анна Марія Корацца Більдт,

депутат Європейського парламенту, 

група Європейської народної партії 

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора