21 березня Органом із врегулювання суперечок Світової організації торгівлі ухвалено рішення про створення Групи експертів, які розглядатимуть позов України до Російської Федерації щодо транзитних обмежень.

Цей позов України до РФ є дуже важливим для нас, оскільки ми доводимо, що обмеження транзиту не мають жодних підстав і пояснень і що це частина торговельної агресії проти України.

Цей позов важливий не лише для України – бо це не просто торгова суперечка двох країн.

Дії РФ спрямовані на заподіяння шкоди стосункам України з третіми країнами, а також обмеження цих країн у доступі до українського продовольства. Це намагання не просто вплинути, а зруйнувати традиційні стосунки та транспортні коридори, які крок за кроком століттями складались між європейською та азіатською частинами світу.

Ці дії також є намаганням витіснити український експорт з ринку Казахстану та Киргизстану, зробивши доставку товарів альтернативним шляхом довшою та дорожчою.

Цим позовом ми також показуємо всім країнам, що Україна не толеруватиме будь-які обмеження щодо українського експорту, а використовуватиме всі можливі механізми та інструменти для їх усунення.

Що таке неправомірні дії РФ щодо транзитних обмежень?

Росія прагне зруйнувати традиційні стосунки України з країнами-сусідами, які крок за кроком століттями будувались між європейською та азіатською частинами світу.

Не потрібно бути фахівцем, варто лише згадати географічну карту – територія України є найбільш зручним та природним маршрутом для руху товарів з Європи до Азії автомобільним та залізничним транспортом.

А отже, через штучні обмеження транзитного руху РФ позбавляє міжнародний транзит найбільш зручних маршрутів з території України до країн Середньої Азії і, відповідно, весь транзитний рух з території України через територію РФ зазнає необґрунтованих затримок і обмежень.

31 грудня 2015 року на українсько-російському кордоні росіяни почали зупиняти вантажі, які з України мали слідувати транзитом через територію РФ далі до Казахстану та третіх країн.

Було створено тільки два пункти пропуску вантажу на білорусько-російському кордоні (один для автомобілів, а другий – для залізничних перевезень). Але й перебуваючи на цих пунктах, перевізники були змушені по кілька днів очікувати на формування караванів (обмежених до 10 машин у колоні) та рухатись далі до Казахстану під конвоєм російської дорожньої поліції.

З 1 липня 2016 року транзитні обмеження були розширенні як географічно (на Киргизстан), так і за змістом (зокрема, введено повну заборону переміщення через територію РФ товарів, ставка імпортного мита на які вище нуля). Таким чином,

РФ самостійно встановила спеціальні умови міжнародного транзиту виключно для вантажів, які прямують з/або через територію України.

Обмежується транзит не лише українських товарів, але товарів будь-якого походження, які попередньо пересувались територією України.

На наше переконання, такі обмеження РФ – це намагання зруйнувати транзитний потенціал України.

Черговий доказ цього – рішення РФ щодо транзитних обмежень де-факто набрали чинність ще до їх публікації! Тобто не існувало жодної можливості ознайомитися з "новими правилами" до їх запровадження та підготуватись до них, що завдало прямих та невідновлюваних збитків цілій низці компаній.

Більше того, неправомірні дії РФ щодо транзитних обмежень розглядаються Україною як застосування РФ обмежень на експорт українських товарів до третіх країн. Адже, об’єктивно, найбільшої шкоди зазнали українські експортери та перевізники, які були позбавлені найбільш оптимальних, налагоджених та традиційних маршрутів доставки товарів до Середньої Азії.

Як наслідок, обмеження та заборона транзиту товарів через РФ вимагають від компаній або відмовитись від партнерства з колегами з Казахстану та інших країн Середньої Азії,  або винаходити інші, набагато дорожчі шляхи доставки своєї продукції до них.

Що саме оскаржує Україна?

Позов України – це вже не просто оскарження дій російської сторони. Це відстоювання прав та інтересів нашої країни як у сфері міжнародної торгівлі,  так і забезпечення стабільних умов розвитку економіки України в цілому.

13 січня 2016 року серед країн-членів СОТ було розповсюджено комунікацію щодо неправомірних дій РФ у сфері транзитних обмежень. Поки тривав збір доказової бази та формувалась юридична частина позову до РФ, Україна порушила це питання на засіданнях Генеральної ради СОТ (лютий та липень 2016 року), Ради з торгівлі товарами (квітень та липень 2016 року), комітетах СОТ.

А 13 вересня Україна направила запит щодо проведення консультацій з РФ стосовно обмежень транзитного руху – обов’язковий процесуальний етап, який відповідно до процедури врегулювання суперечки в СОТ має бути пройдений країною, яка налаштована вирішити спірне питання, використовуючи відповідний механізм СОТ. Але, як ми і передбачали, у ході консультацій врегулювати проблему не вдалось.

9 лютого цього року Україна направила до Органу врегулювання суперечок СОТ вимогу щодо створення Групи експертів (а, по суті, арбітрів) для розгляду справи щодо транзитних обмежень по суті.

Як і очікувалося, після першого оголошення Україною на засіданні Органу врегулювання суперечок СОТ 20 лютого вимоги про створення Групи експертів РФ використала свій єдиний шанс її відхилити.

Але після другого оголошення 21 березня Група експертів створена, незважаючи на позицію Російської Федерації.

Звісно, російська сторона використовуватиме усі можливі засоби, аби затягнути хід справи та ухилитись від виконання свої міжнародних зобов’язань.

Ми впевнені в силі нашої позиції, адже дії РФ є настільки нелогічними та необґрунтованими з правової та економічної точок зору,  що ця справа має стати об'єктивною оцінкою РФ як ненадійного та  непередбачуваного торговельного партнера для будь-якої країни світу.

Що далі?

Все дуже просто – є три сценарії розвитку подій:

1. Приведення у відповідність – РФ скасує неправомірні обмежувальні заходи і традиційні умови торгівлі України з країнами Середньої Азії відновляться.

2. Компенсація. Якщо РФ не виконає рекомендації Органу врегулювання суперечок СОТ, то Україна зможе вимагати компенсації. Крім того, ми самі зможемо запропонувати відповідний розмір та формат компенсації щодо предмета суперечки.

3. Припинення дії поступок – в цьому варіанті Росія не виконує рекомендації СОТ та не надає компенсацій. Тоді Україна має право зробити запит до Органу врегулювання суперечок СОТ для отримання повноважень на припинення дії поступок чи інших зобов’язань згідно з Угодами СОТ.

Згідно з правилами, країна-член СОТ, яка виграла суперечку, може скористатися тимчасовими заходами у вигляді компенсації або припинення поступок до того моменту, поки країна, що програла, не приведе захід у відповідність з вимогами СОТ.

Компенсація полягає у пропозиції позбавити сторону, яка не виконує рекомендацій, вигоди (наприклад, зниження рівня мит). Це має бути еквівалентним рівню шкоди, якої завдав захід, що оскаржується.

Проте остаточною вимогою до країни-порушниці є обов’язковість виконання рекомендацій.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора