Європейська комісія оголосила про запровадження нового сервісу анонімних повідомлень (anonymous whistleblower tool) про можливі картельні змови та інші види узгоджених дій.

Єврокомісія позиціонує новий сервіс як доповнення до вже діючої програми звільнення від відповідальності за узгоджені дії leniency.

Принципова відмінність – якщо програма leniency була створена для юридичних осіб, то сервіс анонімного повідомлення дозволить звертатись до антимонопольного регулятора фізичним особам, які володіють інформацією про порушення антимонопольного законодавства.

Тобто Єврокомісія розраховує отримувати інформацію про порушення антимонопольного законодавства не лише від керівництва компаній-порушників, а й від працівників нижчого рівня. Більше того, очікується, що 

здебільшого така інформація надходитиме від працівників підприємств, які беруть участь у змові.

Саме тому цілком логічним є надання можливості повідомлення про порушення в анонімній формі – задля гарантування безпеки такого працівника.

Наскільки це співвідноситься з українським законодавством? Аналог програми leniency було запроваджено в Україні у 2012 році при прийнятті "Порядку звільнення від відповідальності" Антимонопольного комітету України.

Проте ця програма аж ніяк не є ефективною, у тому числі через відсутність можливості гарантування анонімності. Українські суб’єкти господарювання, турбуючись про власний імідж (серед інших учасників картельної змови), не бажають повідомляти АМКУ про участь у антиконкурентних узгоджених діях.

У цьому контексті можливість анонімного "спілкування" з контролюючим органом може стати дієвим механізмом захисту економічної конкуренції і в Україні. Саме тому досвід застосування нового європейського інструменту вкрай цікавий для нас.

Адже економічна теорія та правозастосовча практика визначають картельні змови одними з найнебезпечніших явищ для конкуренції. Таким змовам притаманні негласність та неформальність, а учасники картелю зазвичай отримують надприбутки від здійснення узгоджених дій. Саме тому органи антимонопольного регулювання спрямовують значні зусилля на розслідування картелів.

Втім, варто визнати: наразі можливостей для боротьби з картелями в Україні суттєво менше, ніж в ЄС. 

Основними механізмами боротьби з ними є встановлення надзвичайно високих економічних санкцій (певний відсоток від річного обороту учасника картельної змови), персональна відповідальність менеджменту учасників узгоджених дій (адміністративна або кримінальна відповідальність) та запровадження програми звільнення від відповідальності учасників картелю, які були серед перших, хто повідомив конкурентне відомство про факт картельної змови, та сприяли у процесі розслідування відповідної справи.

Безперечно, боротьба з картелями може бути ефективною лише у випадку розумного поєднання зазначених методів у сукупності. При цьому заходи державного впливу не повинні мати суто формального характеру, а бути реальним важелем впливу на суб’єктів господарювання.

Натомість яскравим прикладом абсолютно недієвого механізму у сфері захисту від антиконкурентних узгоджених дій в Україні є рівень персональної відповідальності керівників підприємств. Згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення, вчинення дій, пов’язаних зі зловживанням монопольним становищем на ринку, та укладення неправомірних угод карається штрафом у розмірі 510 гривень.

Для порівняння,

у багатьох країнах передбачена кримінальна відповідальність для менеджерів компаній – учасників картелю.

За статистичними даними 87% вироків, які виносяться судами Сполучених Штатів Америки у картельних справах, передбачають покарання у вигляді позбавлення волі. При цьому середній строк позбавлення волі становить 31 місяць.

Різниця, без перебільшення, колосальна. І це при тому, що незважаючи на високі штрафи та загрозу персональної відповідальності, боротьбу з картелями у США та ЄС досі не можна назвати успішною. Перспективи отримання надприбутків є занадто привабливими, аби утримуватися від вчинення узгоджених дій та вступу в картельну змову.

Відтак антимонопольні регулятори перебувають у постійному пошуку нових методів боротьби з порушниками законодавства про захист економічної конкуренції. І цим новим механізмом має стати сервіс анонімних повідомлень. 

Повертаючись до України, варто визнати: вітчизняне законодавство потребує подальшого вдосконалення механізмів боротьби з картелями. Тому використання в Україні процедури анонімного повідомлення може стати якісним доповненням програми leniency, яка наразі не дає бажаного результату.

Водночас не варто покладатися лише на цей інструмент – посилення боротьби з картелями в Україні має носити комплексний характер.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора