Рік проспаних надій: чому комунальному сектору не потрібна Європа

У липні минає рік, як в Україні мала б стартувати одна з ключових реформ у сфері житлово-комунального господарства. Реформа, списана з найкращого досвіду східноєвропейських країн, реалізацію якої повинні були відчути практично всі українські громадяни.

Йдеться про створення ринку комунальних послуг і остаточну відмову від вмираючої системи радянських ЖЕКів.

Напевно, варто нагадати: згідно з положеннями закону №417 "Про особливості управління багатоквартирним будинком", на 1 липня 2016 року жителі всіх багатоквартирних будинків, незалежно від того, чи створили вони об'єднання власників багатоквартирних будинків (ОСББ) чи ні, мали визначитися, яка саме керуюча компанія буде займатися їхнім будинком.

Ліквідація монополії ЖЕКів мала забезпечити поліпшення якості послуг, а головне – велику відповідальність власників в управлінні цими будинками. Так, як це сталося в Польщі або Чехії, а ще раніше – в країнах Західної Європи.

Благородна ідея – українці мають право контролювати роботи, що виконуються за їхні гроші. Так само, як подібні роботи контролюють німці або французи.

Але як це часто буває – щось пішло не так. Чи отримали ми право вибору, прописане в законодавстві? Або ж цей закон, розроблений за підтримки міжнародних інституцій, поки ще залишається лише звичайним папером?

Щоб відповісти на ці питання, достатньо згадати, як виглядає під'їзд вашого будинку.

Чому ж така важлива реформа так і не стартувала? І чи є шанси її "перезапустити"?

Напевно, корінь проблем – спільний для всіх українських реформ. Еліти хочуть підфарбувати старе, тільки щоб краще виглядало, проте при цьому сподіваються, що все залишиться, як і раніше.

Відсутність ринку постачальників комунальних послуг не дозволяє відмовитися від вже обридлих ЖЕКів. Більше того, розмови про їхню заміну приватними конторами за останній рік якось самі собою вщухли.

Українці ж, за традицією, чекають на зміни згори, не прагнучи змінювати країну власними силами: на жаль, скоординуватися і вибрати нових підрядників ми не змогли / не захотіли / нам не дозволили (потрібне підкреслити). Тим самим ми прирекли себе на той самий "ненав'язливий сервіс" ЖЕКів.

Натомість муніципалітети зберегли контроль за чималими грошовими потоками, які справно платять власники за послуги і "на ремонт", що часто проводиться лише на папері.

А бажаючих розтратити наші гроші багато: це не тільки чиновники, а й несумлінні забудовники, і "кишенькові" фірми...

До чого все це призводить? Україна проводить значні реформи у сфері енергозбереження та енергоефективності. Останній приклад – ухвалення законів про фонд енергоефективності, про енергетичну ефективність будівель, про комерційний облік теплової енергії та водопостачання...

Все це – серйозна заявка на успіх, якби не одне "але": для масової термомодернізації багатоквартирного сектора необхідна працююча ринкова структура з прозорими правилами гри для всіх гравців. Це стосується як клієнтів – багатоквартирних будинків, так і всіх постачальників послуг, включно з монополістами.

Чи можна сподіватися, що за відсутності конкуренції на ринку послуг ЖКГ українці зможуть розраховувати на реальні реформи? Питання риторичне.

З усіх європейських моделей, які міжнародні експерти пропонували Україні, в результаті впроваджується найменш успішний варіант, за якого держава зберігає за собою контроль за комунальним сектором, фактично прив'язуючи ЖЕКи до багатоквартирного фонду. Чи варто Україні продовжувати реформу без реформування?

Або ж одного втраченого року (а за фактом – чверті століття з моменту приватизації) більш ніж достатньо?

Звісно, є міста, де реформа просувається. Але в більшості випадків чиновники не хочуть випускати з рук таку прибуткова справа, як експлуатація житлових будинків.

Поки що ситуація в більшості міст є такою: власники позбавлені реальної можливості контролювати якість і обсяг послуг, що надаються, і обирати управителя.

Але тут з'явився закон №417, згідно з яким ОСББ мають реальну можливість управляти будинком самостійно або наймати на цю роботу керуючі компанії.

І тут зіграла свою роль наша звичка не вивчати питання, а за звичкою вважати, що чиновник краще нас знає, як і що треба робити. Ну немає у нас бажання самим у всьому розбиратися! А чиновники вирішили все заплутати і зупинити... І вони, на жаль, поки найчастіше домагаються свого.

І це – ключова відмінність "реформ курця" від реформ, проведених в ЄС.

Ринок управителів, потенційно дуже об'ємний – адже в країні близько 200 тис. багатоквартирних будинків, – навіть не почав розвиватися.

І тим не менше, ОСББ мають можливість самостійно наймати керуючі компанії і професіоналів, що вже зарекомендували себе в управлінні багатоповерхівками. Як показує досвід, наразі ніхто не може заборонити ОСББ укладати відповідні договори.

Таких прикладів вже багато, у великих і в маленьких містах: у Львові, Луцьку, Каховці ...

Якщо ви впевнені, що вам, співвласникам багатоквартирного будинку, буде так зручніше – просто робіть це. Закон №417 прийнятий і діє, і насправді тільки від вас тепер залежить, як управляти своєю власністю.

Просто не дозволяйте нікому вирішувати за вас. Ви можете вибирати, хто управлятиме вашим будинком, можете відмовлятися від послуг несумлінного управителя, ви можете все. Це ваш дім.

Успіх комунальної реформи в Східній Європі був досягнутий завдяки створенню конкурентного ринку.

Для створення цього ринку потрібна відповідна законодавча база і швидка імплементація відповідних законів. А ще – власники, які наполягають на тому, щоб їхні права на управління їхніми будинками дотримувалися. І робили для цього все від них залежне.

Інакше на календарі буде чергове 1 липня, а ми писатимемо про те, що рік прожито дарма.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційним статтям і відображають виключно точку зору автора