Скандал навколо продовження дії захисних тарифів на імпорт металобрухту триває. Прийнятий Верховною радою законопроект, який викликав критику ЄС, встигли підтримати і Мінекономрозвитку, і прем'єр-міністр Володимир Гройсман. При цьому в МЕРТ стверджують, що мито не буде діяти щодо експорту в ЄС. Остання новина - 10 липня Петро Порошенко ветував цей законопроект. Втім, президент пред'явив лише одне зауваження, запропонувавши скоротити термін дії захисної ставки з 2 років до року; інші норми проекту залишаються незмінними.

В очікуванні подальшого витка скандалу публікуємо позицію українських металургів, які відстоюють збереження захисного мита.

"Європейська правда" не згодна з низкою тверджень - зокрема про те, що даний проект не суперечить нормам СОТ. Думка редакцiї з цього питання викладена в статті "Врятуватися від Європи: Україна йде на конфлікт із СОТ, уникаючи скандалу з ЄС". Однак ми надаємо право для публікації протилежної позиції.

*****

Нещодавно представництво ЄС в Україні вибухнуло гучною критикою закону про продовження експортного мита на металобрухт. Причетні до цього нормативного акту були негайно оголошені ворогами реформ в Україні, а на адресу нашої країни знову пролунали погрози про припинення тих чи інших форм підтримки.

Чи є підстави для таких емоційних і безкомпромісних заяв з боку нашого стратегічного партнера? Подивимося на факти.

Металобрухт не експортується до Євросоюзу. Якщо в 2014 році в країни ЄС було вивезено 2,6 тис. т, то в 2015 році - 24 тис. т, а в 2016 році експорту не було. При ринку, який обчислюється мільйонами тонн, ці обсяги не перевищують статистичної похибки.

Таким чином, прямого економічного інтересу у ЄС в отриманні українського металобрухту немає. І ніколи не було.

Чи складає метал з України конкуренцію виробникам з ЄС? Знову ні.

За період дії мита на експорт брухту поставки металопродукції з України в ЄС скоротилися на 14%. Ринок сталі країн ЄС дуже стабільний і швидкий ріст там не можливий.

Тому основні зусилля українських металургів звернені на більш перспективні ринки, такі як Близький Схід і Азія.

При цьому ринок ЄС захищений від сталевої продукції з України ввізним митом (наприклад, по сталевих трубах), які ніхто скасовувати не поспішає. І цей факт в очах наших європейських партнерів прекрасно поєднується з деклараціями про вільну торгівлю. А обмеження експорту брухту з України чомусь не поєднується.

Чи конкурують українські металурги з європейськими на інших ринках? Дуже рідко.

Традиційними конкурентами українських виробників сталі є російські, китайські та індійські компанії, не європейські. Тобто і тут конфлікту інтересів не видно.

Разом з тим, обмеження експорту брухту з України вигідно європейським металургам. І ось чому - легкодоступний брухт в Україні закінчується.

У 2016 році українські виробники сталі наростили імпорт брухту в 8 разів і імпорт горячебрикетованого заліза (дорожча альтернатива металобрухту) в 4,7 рази. Основне джерело імпорту - Росія. У разі закриття Росією з політичних мотивів свого ринку брухту для українських покупців, найближчим великим ринком сталевого брухту є ЄС.

Попит на європейський брухт в Україні призведе до зростання ціни на цю сировину в Євросоюзі, що зашкодить тамтешнім металургам.

Таким чином, європейська металургійна промисловість виграє, а не постраждає в результаті продовження мита на експорт брухту з України.

Бачимо, що економічних причин у ЄС виступати проти обмеження експорту брухту з України немає. Вигода для європейського бізнесу за цією позицією єврочиновників не стоїть.

Тепер подивимося, кому всередині України вигідна така позиція європейців. Очевидно, що не металургам, тому що металобрухт - ключова сировина, без якої підприємства зупиняються.

Проти мита на вивіз металобрухту виступають заготівельники і експортери брухту. Саме їхня позиція співзвучна з думкою представників ЄС в Україні.

Ні для кого не секрет, що заготівля металобрухту є одним з найбільш тіньових і кримінальних бізнесів в Україні. Близько 70% низової брухтозаготівлі знаходиться в тіні, річний оборот цього ринку оцінюють від півмільярда до мільярда доларів готівки в рік.

За рівнем прозорості брухтозаготівля стоїть в одному ряду з видобутком бурштину та контрабандою сигарет. А експорт брухту - бізнес, істотна частина маржі якого формується в результаті несплати податків в Україні.

Виступивши проти продовження експортного мита на металобрухт,

чиновники ЄС виступили на захист одного з найбільш кримінальних бізнесів в Україні - заготівлі і експорту металобрухту.

Ми багато разів чули від єврочиновників про те, що вони проти обмеження експорту брухту, але жодного разу не чули, що цей бізнес повинен спочатку декриміналізуватися і обілитися, а потім вже заявляти про свої права. До слова, саме металурги недавно виступили з ініціативою прийняття ряду законодавчих змін, які дозволять вивести брухтозаготівлю з тіні.

Що ж виходить? Економічного інтересу у ЄС до українського металобрухту немає: експорт в ЄС відсутній, в інтересах європейських компаній - як можна довше зберігати брухт в Україні.

Збіг цінностей - ще більш безглуздий. Явно не в логіці ЄС надавати підтримку українському криміналітету і бізнесу в переведенні в готівку.

Отже позиція ЄС щодо експорту брухту - скоріше емоційне нагадування про небажаність торгових обмежень як явища (повторюся - в ЄС ними прекрасно користуються щодо України), ніж позиція, заснована на реальних економічних інтересах європейських компаній.

При цьому в України, яка веде військові дії, економічні причини для продовження мита на експорт металобрухту дуже істотні.

По-перше, оборона. Сталь для військової промисловості виробляється в Україні з цієї сировини.

Друге - наповнення бюджету. Україні як мінімум вчетверо вигідніше переробляти сировину всередині країни, а не експортувати її. Валютна виручка - ще один важливий аргумент. Продукція ГМК становить майже чверть товарного експорту України.

Курс гривні багато в чому залежить від того, як спрацюють металурги.

Далі - стабільність навколо зони АТО. Підприємства гірничо-металургійного комплексу розташовані в областях, що межують із зоною бойових дій. Доходи 250 тисяч працівників ГМК, а з членами сімей - це близько 1 млн українців, залежать від стабільного завантаження метпідприємств.

І, нарешті, норми СОТ дозволяють Україні аргументувати введення тимчасових торгових обмежень в разі загрози національній безпеці.

Всі ці аргументи були висловлені металургами на зустрічі з посольством ЄС в Україні. Як і те, що ситуація в Україні істотно змінилася з часу розробки Угоди про асоціацію та порушення країнами - гарантами безпеки України  Будапештського меморандуму.

Чи прислухаються до цих аргументів у ЄС - покаже час.

А поки ясно лише одне: головний захисник національних інтересів України - ми самі.

Автор: Олександр Каленков,

президент об'єднання підприємств

Укрметалургпром

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора