Проблема обходження Росією західних санкцій досягла рівня гучного скандалу.

До анексованого Криму доставлено турбіни виробництва німецької компанії Siemens, що є грубим порушенням санкційного режиму, запровадженого ЄС.

Наразі Siemens заявляє про наміри судитися, вимагаючи від росіян вивезення турбін із Криму.

За будь-якого сценарію ця історія стане маркером, на який будуть орієнтуватися інші західні компанії, що мають справу з РФ. Тобто цей приклад може довести або беззубість санкцій, або навпаки - продемонструє, що ризики співпраці з РФ є набагато вищими, ніж досі оцінював західний бізнес.

Отже, як саме турбіни потрапили до Криму?

Це обладнання було вироблене у Санкт-Петербурзі на спільному підприємстві Siemens та російських "Силових машин". Про те, що Росія має намір поставити обладнання до Криму, говорили від початку, але німці заперечували ці чутки і наполягали, що готують турбіни для ТЕС на Тамані, тобто формально - без порушення санкційних норм. Формально.

Варто наголосити, що значну частину електроенергії, яку мала виробляти ця ТЕС, планувалося постачати до Криму, а отже, дії Siemens від початку були на межі санкцій. Не випадково, що інвестиційний конкурс на будівництво Таманської ТЕС так і не відбувся - в першу чергу через побоювання потенційних інвесторів підпасти під дію економічних обмежень. Тому ще у минулому році у РФ остаточно відмовилися від планів цього будівництва.

Одночасно з Таманською ТЕС, відразу після анексії Криму, РФ запланувала будівництво двох ТЕС у Криму. При цьому Таманська та кримські ТЕС мали були "близнюками". А відповідно, постає риторичне питання - чи справді німецька компанія не знала, що кримські ТЕС з самого початку проектувалися під їх турбіни?  

Після відмови РФ від Таманського проекту подальша доля чотирьох турбін, поставлених Siemens, деякий час була невідома. Але вже у червні нинішнього року стало відомо,що вони опинилися в Криму.

Першим про таку можливість написало агентство Reuters, наголосивши, що турбіни фігурують у документах "Ростеха" вже під іншим кодом - "ТПЭ-180".

У самому Siemens деякий час спростовували таку можливість, посилаючись на домовленості з російськими покупцями про те, що використання турбін можливе лише на Таманській ТЕС. Та й росіяни продовжували переконувати, що у Криму будуть використовуватися турбіни не з таманського проекту. Але 5 липня стало остаточно відомо, що дві з чотирьох турбін вже опинилися в Криму. Перевіривши цю інформацію по своїх каналах, Siemens підтвердив її та заявив про подачу скарги у суд, вимагаючи повернення турбін.

Що далі? Немає сумнівів, що Siemens у російському суді не доб'ється справедливості .

Навіть якщо у контарктних документах є норма про заборону перевозити обладнання на окуповані території, російський суд з великою вірогідністю дослухається до аргументів "Ростеха", що мова йде про нову установку, у якій лише частково використовується продукція Siemens.

Зрештою, за російським законодавством поставки обладнання у Крим є цілком законними.

Саме тому дії Siemens швидше за все є лише спробою захиститися від можливих звинувачень з боку ЄС.

Адже порушення санкційних вимог може призвести до дуже серйозного штрафу, якого німецька компанія буде всяма силами уникати.

Та чи можна говорити про однозначну провину Siemens? Для цього як мінімум треба проаналізувати сам контракт, який поки не оприлюднено. Чи дійсно там прописано заборону використовувати турбіни поза проектом у Тамані? Як саме Siemens планував контролювати виконання цих обмежень?

Втім, лишається фактом участь у проекті, так чи інакше пов’язаному із анексованим Кримом, та ще й такому, який є близнюком проектів на анексованому півострові. Siemens не міг не знати про суттєві ризики порушення санкційних правил. І це - дуже вагомі аргументи не на користь німецької компанії. 

Що це все означає для України?

Найгірший для нас сценарій – якщо німецька компанія у підсумку уникне покарання. Це дасть сигнал, що навіть сумнівні угоди з росіянами можливі, треба лише вчасно робити вигляд, що порушення санкцій відбулося внаслідок російського "кидку".

Та є й можливі позитивні наслідки. 

Прецедент із кримськими турбінами дає Києву всі підстави піднімати питання про перегляд механізму санкцій.

Зокрема, встановивши безумовну відповідальність європейських компаній у схожих випадках. Потрібна така норма, яка змусить європейський бізнес набагато ретельніше зважувати супутні ризики.

Звичайно, що домогтися таких змін ЄС буде непросто. Але аргументом на користь України є те, що в США вже ініціювали посилення санкцій, зокрема - ширше визначення компаній-порушників. Пропозиції зараз перебувають на розгляді Палати представників США. То чому ж контроль з боку ЄС має бути слабкіший за американський?

Прецедент Siemens – чудовий доказ необхідності таких змін. І Україна має використати цей аргумент повною мірою. 

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора