Завершення виборів вивело Німеччину на новий етап – до переговорів щодо майбутнього складу уряду.

Питання нової влади в Німеччині ще довго перебуватиме на порядку денному не лише ФРН, але й всього світу, адже переговори про коаліцію заберуть не один тиждень і, мабуть, не один місяць.

"Європейська правда" вже публікувала статтю про те, як може змінитися "українська політика" Берліна.

Та Україні варто готуватися не лише до роботи з новою владою.

Аналізуючи результати виборів до Бундестагу з позиції нашої держави, можна дійти висновку, що найбільш негативні наслідки німецьких виборів для України наразі можна очікувати не від майбутньої урядової коаліції, а від потенційної опозиції в Німеччині.

Після оголошення перших результатів виборів про готовність вступити до лав опозиції заявили три політичні сили: Соціал-демократична партія Німеччини на чолі із Мартіном Шульцом (20,5%), праворадикальна партія "Альтернатива для Німеччини" (12,6%) та партія "Ліві"  (9,2%). Наразі це – понад 40% депутатів німецького Бундестагу.

Тобто цілком достатня кількість, щоби стверджувати: федеральний уряд не матиме змоги просто ігнорувати їхню думку.

Кожній із партій опозиції ще доведеться зробити свої висновки із виборів, що відбулися.

Принизливі результати СДПН стали логічним завершенням низки поразок на виборах у ключових для соціал-демократів федеральних землях (Саарланд, Шлезвіг-Гольштейн, Північний Рейн-Вестфалія). Втрати, що супроводжують соціал-демократів останні роки, змушують їх повернутися до ключових питань: що є соціал-демократія для сьогоднішньої Німеччини, які групи виборців до неї належать, які теми є визначальними.

У пошуках відповідей на ці питання СПДН змушена буде конкурувати або знаходити точки дотику із партією "Ліві", що також може мати значні наслідки для майбутнього Німеччини.

Схожі "пошуки себе" чекають і на праворадикальну "Альтернативу для Німеччини" (АдН).

Відмова її засновниці та одного із лідерів праворадикалів Фрауке Петрі приєднатися до фракції АдН у Бундестазі вкотре окреслила розбіжності, що існують всередині партії щодо розуміння її ролі в політичному житті Німеччини.

І хоча опозиційні партії дуже різні, є те, що їх об’єднує.

У кожній з них є чимало "друзів Росії".

СПДН, АдН та "Ліві", контролюючи майже половину голосів, здатні змінити характер політичних дискусій у Бундестазі. В тому числі – у сфері зовнішньої політики, включаючи "українське питання".

Так, СДПН може взяти на себе завдання стратегічного переосмислення східного вектора зовнішньої політики Німеччини, включаючи перезавантаження відносин із РФ.

"Ліві" та "Альтернатива для Німеччини" активно включатимуться в дискусії щодо ініціатив на підтримку дружніх відносин з РФ.

Очікуваним є і збільшення кількості візитів представників опозиції до анексованого Криму та їхня участь у спільних німецько-російських заходах із власними інтерпретаціями українсько-російського конфлікту.

Та головне, що ця зміна може не обмежитися парламентом Німеччини.

Дуже ймовірне підвищення тиску на федеральний уряд щодо "українського питання" з боку опозиції.

Так, формально опозиція не має впливу на формування та виконання урядових пріоритетів. Однак Ангелі Меркель може бути непросто утримувати протистояння зі своїми внутрішніми опонентами, зважаючи також на загальну тенденцію в ЄС та прагнення низки країн-членів ЄС якнайшвидше перейти до пом’якшення санкцій проти РФ.

Тож не варто виключати, що під тиском опозиції та суспільства (якщо, звісно, опозиційні партії зберігатимуть популярність) федеральний уряд, приміром, посилить вимоги до України щодо реалізації Мінських домовленостей. В публічному полі може навіть знову з’явитися дискусія щодо доцільності продовження санкційної політики ЄС, а надання допомоги буде ставитися в пряму залежність від реальних досягнень української влади.

Німеччина вимагатиме конструктиву від України, і наше керівництво має бути готовим на це відповісти.

Що ж стосується позиції наступного найбільш ймовірного федерального уряду, то тут ситуація є доволі сприятливою для України. Очевидно, наступним канцлером лишається Меркель. До нового уряду, найімовірніше, увійдуть Вільна демократична партія (ВДП) та "Союз 90/Зелені".

Що може змінитися в новому урядовому договорі коаліційних сил для України?

По суті – нічого.

Україна не була пріоритетом політичних дебатів, навіть питання відносин з РФ піднімалося досить рідко, головним чином за ініціативою окремих журналістів.

Представник партії "Союз 90/Зелені" або ВДП на позиції міністра закордонних справ Німеччини нічим не загрожує Україні. Обидві партії виступають за відновлення територіальної цілісності України, закликаючи не лише до продовження, а й до посилення санкцій проти РФ. Окрім того, "Союз 90/Зелені" є одним із найпослідовніших друзів України в Німеччині.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що результати виборів у Німеччині є досить сприятливими для України.

Водночас українська політична еліта має вже готуватися до дискусій не лише з новим федеральним урядом, але й з опозиційними силами.

І, не в останню чергу, діалог має бути відновлений із СПДН, представники якої досі були напряму долучені до переговорів у Мінському та Нормандському форматах. Тим більше, зважаючи на те, що лідером "есдеків" і досі лишається Мартін Шульц, якого часто називають одним із проукраїнських політиків у керівництві соціал-демократів.

Автор: Лідія Примаченко, 

кандидат політичних наук, політолог-міжнародник

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора