5 жовтня 2017 року Європейським парламентом було затверджено рішення про створення Європейської прокуратури (European Public Prosecutor's Office).

Що це за орган і що його створення дасть Україні?

Новий орган у структурі Євросоюзу буде займатися розслідуванням і притягненням до відповідальності за шахрайство та інші злочини, що зачіпають фінансові інтереси ЄС, в тому числі за великомасштабне транскордонне шахрайство, пов'язане з ПДВ.

Для виконання цих завдань Європрокуратура буде наділена досить широким обсягом повноважень. Нова структура зможе здійснювати розшук майна, комп'ютерних систем і доказів; витребування документів та електронних даних, включаючи відомості про банківські рахунки і транзакції; накладення арешту на майно і доходи, отримані злочинним шляхом; перехоплення електронної комунікації підозрюваного/обвинуваченого; здійснення контрольованої поставки товарів і т. п.

Новостворений орган буде мати незалежний статус, а його компетенція буде значно ширшою, ніж у будь-яких аналогічних закладів серед держав, що входять в ЄС.

Тобто співробітники Європрокуратури будуть наділені, щонайменше, тим же обсягом повноважень, що і прокурори національних прокуратур, що включає в себе, серед іншого, і право на представництво у внутрішніх судових органах.

Компетенція Європрокуратури буде поширюватися на територію держав-членів ЄС, а якщо бути точніше – на ті країни, які підтримали ініціативу з її створення.

У той же час, відносини даного органу з третіми країнами, до яких належить і Україна, будуть базуватися на міждержавних угодах та інших домовленостях, і передбачатимуть співпрацю, починаючи від питань взаємного обміну інформацією та надання правової допомоги, і закінчуючи здійсненням розслідувань, перевірок і інспекцій в окремих сферах.

Що це означає на практиці?

У разі взаємин Європейської прокуратури з Україною мова може йти про розслідування злочинів, пов'язаних з шахрайськими схемами за розкрадання коштів, виділених Європейським Союзом на різні програми, запроваджені в Україні.

Надання таких повноважень наднаціональному органу ЄС не є чимось новим для нас: 22 лютого 2017 року Україна ратифікувала Угоду з Євросоюзом за Програмою підтримки конкурентоспроможності підприємств малого і середнього бізнесу.

В даному документі, серед іншого, передбачається, що Європейське бюро по боротьбі з шахрайством (OLAF) може здійснювати розслідування, перевірки на місцях та інспекції на території України щодо встановлення факту шахрайства, корупції та іншої незаконної діяльності, яка стосується фінансових інтересів ЄС та Євроатому.

Створення Європейської прокуратури багатьма експертами розцінюється саме як фактичне розширення повноважень Європейського бюро по боротьбі з шахрайством. Останнє, згідно з раніше згаданою Програмою, вже має право, при встановленні фактів порушень, так само як і при відсутності належної реакції з боку уповноважених державних органів України, ініціювати застосування окремих адміністративних заходів і штрафів відносно нашої держави.

Створення Європейської прокуратури може стати ще одним потужним важелем тиску на окремі державні інститути України та їх посадових осіб,

який сприятиме ефективному та раціональному використанню виділених Євросоюзом коштів, а також розкриттю схем, пов'язаних з ухиленням від податків (зокрема ПДВ) в міждержавних масштабах, що за приблизними оцінками обходиться національним бюджетам ЄС щонайменше в 50 мільярдів євро щорічно.

Іншими словами, Європейська прокуратура також зможе допомогти Україні у боротьбі зі значним розкраданням бюджетних коштів.

Згідно з попередніми прогнозами, фаза створення Європейської прокуратури може зайняти близько трьох років, тобто нова структура приступить до виконання своїх функцій не раніше 2020-2021 років.

Разом з тим, про позитивні ефекти для України можна говорити вже зараз, оскільки такий орган буде незалежний від будь-якого політичного впливу на державному рівні і не зіткнеться з парадоксами, які мають місце в нашій судовій практиці.

Автор: Іван Божко,

адвокат юрфірми "Ілляшев та Партнери"

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора