Парламентські вибори в Чехії принесли безліч сюрпризів. Багато з них можуть стати трендом чеської політики, а тому потребують детального вивчення.

Найчастіше йдеться про переконливу перемогу руху ANO (Акція незадоволених громадян) мільярдера Андрея Бабіша. Але ще більшою сенсацією став розгром правлячої Чеської соціал-демократичної партії.

Соціал-демократи не просто програли вибори, але й показали найгірший результат у своїй історії.

Згідно з очікуваннями, вони повинні були зайняти друге місце, але замість цього відкотилися на шосте, вперше опинившись позаду Комуністичної партії Чехії і Моравії і вперше обраної в парламент праворадикальної партії "Свобода і пряма демократія" (SPD).

Чеські соціал-демократи у багатьох відношеннях відстали від часу, а тому, наприклад, в столиці країни Празі давно демонструють погані результати. Не вистачає внутрішньої дискусії за темами, які стали викликом нашого часу: організація процесів глобалізації та розповсюдження цифрових технологій, стратегії сучасної політики у сфері кліматичних змін та екології. У керівному ешелоні майже немає жінок та молодих людей.

З регіональними структурами, як і раніше, пронизаними корупційним протекціонізмом, старою гвардією в керівництві партії і передвиборчим гаслом "Чеська Республіка – гарне місце для життя" неможливо стати альтернативою ні для представників прогресивного середнього прошарку в містах, ні для молодих виборців.

Чеські соціал-демократи у багатьох відношеннях перетворилися на політичний антикваріат.

До цього слід додати роз'єднаність в партії, де постійно намагалися загравати з різним електоратом.

Яскравий приклад - тимчасовий голова партії Мілан Хованець будучи на посаді міністра внутрішніх справ, в якості реакції на прийняття посиленої директиви ЄС про володіння зброєю ініціював зміни до конституції, якими допускається використання зброї громадянами, які мають дозвіл на нього, в разі "загрози національній безпеці".

Хованець належить швидше до "яструбів" і в галузі міграційної політики, і такі заяви відлякали багатьох прогресивно налаштованих виборців.

На цьому тлі, Андрею Бабішу вдалося зіграти на тренді розчарованості в політиках, повторивши шлях як Трампа, так і Берлусконі.

Так само, як Трамп і Берлусконі, Бабіш – успішний підприємець і мільярдер, але поводиться на публіці набагато аскетичніше і порівняно тихіше. Його неможливо вписати в класичну схему "ліві-праві", він не сповідує якоїсь конкретної ідеології і є прагматиком з добре розвиненим чуттям потреб виборців. У відповідності з ним він і вибудовує свої обіцянки.

На посаді прем'єр-міністра він хоче керувати державою як своєю фірмою: результативно і дбайливо. Зокрема, Бабіш анонсував скасування сенату і суттєве зменшення палати депутатів.

Те, як йому, незважаючи на звинувачення в податковому шахрайстві і зловживанні субсидіями ЄС, вдалося стати не тільки в ролі критика, але і жертви існуючого продажного, недієздатного політичного істеблішменту, який він звинувачує у брехні і який обіцяє подолати, викликає інтерес, але одночасно і вселяє побоювання.

Проголошений ним курс в поєднанні з високим рівнем концентрації влади в політиці, економіці та ЗМІ – це тривожний сигнал, і може призвести до політики, високою мірою орієнтованої на певні інтереси.

Насамперед

слід побоюватися авторитарного стилю у політиці та демонтажу демократії, тобто розвороту Чехії у бік жорсткого курсу, здійснюваного Польщею та Угорщиною.

Однак відразу ж після виборів Бабіш запевнив усіх у тому, що не є противником Європейського проекту. І все ж: він в рівній мірі відкидає як введення євро, так і подальшу інтеграцію в ЄС.

Однак подальший курс Чехії залежатиме від формату коаліції. І це не випадкове зауваження - чисто арифметично можливі 16 варіантів коаліції.

Втім, всі партії, крім комуністів і правих екстремістів, виключали можливість коаліції навколо персони Бабіша до тих пір, поки не буде завершено розслідування шахрайства з субсидіями ЄС, і підтвердили це рішення увечері в день закінчення виборів.

Не менш важливе питання - що ЄС варто очікувати від нового чеського уряду?

Тут варто нагадати, що увечері в день виборів Бабіш запевнив, що не має наміру здійснювати політику, спрямовану проти ЄС. Однак чи буде так на практиці - невідомо.

Справа в тому, що всі провідні партії Чехії (ANO, ODS, SPD) сповідують або курс, цілком спрямований проти ЄС, як SPD, прагнучи домогтися змін до конституції, які дозволили б проведення референдуму з питання ЄС, або висловлюють критику на адресу ЄС, як ANO або ODS, або просто не підтримують приєднання країни до єврозони і поглиблення інтеграції ЄС.

Проєвропейські настрої в майбутньому уряді можливі лише в разі приєднання до коаліції соціал-демократів,

а особливо - у разі збереження посту міністра закордонних справ Любомиром Заоралеком. Однак, швидше за все, соціал-демократи вирішать піти в опозицію. Разом з ними в опозиції будуть і інші партії з яскраво проєвропейською програмою: ТОР-09 і християнські демократи.

Прем'єр-міністру Соботці вдалося навести мости як зі своїми колегами по Вишеградській групі, так і у відносинах з Берліном, Парижем і Брюсселем.

Вже зараз можна сказати, що продовження такого курсу буде неможливим. А значить - Чехія поступово буде втрачати свій статус ключового гравця Центральної Європи.

Стаття вперше розміщена на сайті IPG і публікується з дозволу правовласника, з редакційними скороченнями

Публикації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і  відображають виключно точку зору автора