За рік набуває чинності закон "Про електронні довірчі послуги". Цей закон змінить систему відносин між державами, між бізнесом та державою та між державою та громадянином.

Сьогодні вже можна казати про початок великого реформування електронних послуг в Україні і що прийнятий закон є підгрунтям для прийняття наступних нормативних документів, які переведуть в онлайн як взаємовідносини держави і громадян та бізнесу, так і міждержавне спілкування.

В першу чергу, новий закон надасть поштовх для розвитку цифрової економіки в Україні, при цьому такий поштовх насамперед буде пов'язаний з інтеграцією України в єдиний цифровий ринок Європи.

Для такої інтеграції передбачено застосування в Україні європейських стандартів сфери електронних довірчих послуг.

Не останній вплив на міждержавне спілкування матиме описаний у новому законі процес взаємовизнання сертифікатів електронних підписів. Новий закон надає довгоочікувану можливість для бізнесу з України стати повноцінним учасником міжнародної електронної торгівлі, зменшити час і фінансові затрати на непотрібний обмін паперами.

Нові визнані законом способи ідентифікації особи надають безмежні можливості для спілкування в онлайн громадянину з державою, що надасть змогу побороти так добре відому корупційну складову. Крім того, варто згадати і про людей з обмеженими можливостями, які тепер матимуть кращий доступ до електронних послуг.

Від моменту ухвалення цей закон став темою для активних обговорень.

Сам закон є технічним перекладом європейського Регламенту щодо eIDAS-регулювання. І тут виникають питання: вже доводилося чути, що він не повністю відповідає реаліям наявної в Україні як системи права, так і системи електронного документообігу.

Чи правдиві такі звинувачення?

Проблеми із взаємним обміном документами свого часу були актуальні й для Європи. Так, у своїх висновках від 27 травня 2011 року Рада Європейського Союзу закликала Європейську комісію сприяти запровадженню єдиного цифрового ринку шляхом створення належних умов для взаємного транскордонного визнання ключових компонентів, таких як електронна ідентифікація, електронні документи, електронні підписи та електронні послуги доставки, а також для врегулювання технічно сумісних послуг електронного управління по всій території Європейського Союзу.

Саме необхідність вирішити питання взаємного визнання довірчих послуг і призвела до прийняття вже згадуваного Регламенту щодо eIDAS-регулювання.

Тепер настав час проводити такі зміни й Україні - якщо ми хочемо бути активним учасником на європейському ринку та конкурувати з існуючими гравцями.

Але для цього нам було потрібно запровадити належні умови для електронного документообігу між учасниками з різними юрисдикціями. Сьогодні впровадження такого обміну неможливе з двох причин: правової (відсутність законодавчого врегулювання питання визнання довірчих послуг інших держав) та технічної (у кожної держави свій так званий ключ держави).

Прийнятий закон "Про електронні довірчі послуги" вирішує першу проблему - надає можливість урядам країн проводити перемовини щодо впровадження єдиної системи спільного визнання, яка в свою чергу надасть змогу реалізувати дійсну інтероперабельність (сумісність технічних рішень).

Саме після реалізації технічної частини у всіх суб'єктів, які співпрацюють з європейськими партнерами, з'явиться дійсна можливість обмінюватись важливими електронними документами і не очікувати місяцями пересилання підписаних паперів. А це цілий величезний пласт документів, через які простоюють на митниці вантажі, зривається виконання контрактів, накладаються штрафи і так далі.

Наприклад, сьогодні типова схема взаємодії з міжнародним контрагентом виглядає так. Підписаний договір у паперовому вигляді необхідно в оригіналі показати в банку для проведення платежу. При розмитненні треба надати оригінали супровідних документів, контракту, виписок з банку... Далі весь цей ворох паперів передати в бухгалтерію, яка готує пакет підтверджуючих документів для закриття валютного контролю.

Абсурдність ситуації в тому, що бувають випадки, коли пересилка документів між сторонами коштує 50% від доходу за операцію. А ще додайте страх загубити в дорозі хоч один папірець.

А тепер уявімо ситуацію, коли діє єдиний для різних країн документообіг і всі документ підписуються і пересилаються за секунди. При цьому кожна сторона має доступ до таких документів 24 години на добу. І вони визнаються сторонами, приймаються перевіряючими і контролюючими органами, є доказами в суді, тобто нічим не відрізняються від паперового документа з підписом.

Ще один приклад застосування закону - участь іноземного постачальника в тендерах у Системі електронних публічних закупівель ProZorro.

На сьогодні в українському законодавстві передбачене використання фізичними та юридичними особами, в тому числі нерезидентами, електронного цифрового підпису (ЕЦП) і спрощеної системи для укладення договорів. 

Отже, якщо коротко резюмувати користь для бізнесу від прийняття закону "Про електронні довірчі послуги", її можна поділити на дві категорії. Перша стосується зовнішньоекономічної діяльності. Закон дає:

     •  розширення можливостей для імпорту й участі в міжнародних тендерах та полегшує участь іноземних постачальників в українських тендерах;

     •  розвиток електронного документообігу між країнами, що полегшує та прискорює процеси не лише в таких галузях, як перевезення, а й у страхуванні, електронній комерції тощо.

Друга категорія стосується внутрішніх процесів у країні. Так, наприклад, Закон надає, окрім всього:

     •  можливість в електронному вигляді укладати угоди, для яких передбачено обов'язкове посвідчення нотаріусом;

     •  впровадження повноцінних систем електронних угод і подання будь-яких документів до органів влади і місцевого самоврядування в електронній формі.

Але варто зазначити, що новий законопроект вирішує лише частину питань. В першу чергу в Україні досі відсутній механізм визнання іноземних сертифікатів ключів. Хоча така норма і передбачена ст. 17 Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Так само на законодавчому рівні не визначений жоден із понад 40 стандартів Європейського центробанку.

Однак закон готує гарне підґрунтя для подальшого реформування українського законодавства. Такий собі фундамент, а вже стіни будуть змуровані з нормативних актів.

Але варто поквапитися - для прийняття всіх необхідних документів, які роз'яснюватимуть норми закону, маємо лише рік (нагадаю, закон набирає чинності з 07 листопада 2018 року).

І саме від якості цих документів залежатиме, чи вистоїть уся будівля європейського eIDAS-регулювання в Україні. 

Автор: Леся Михаленко,

керівник юридичного департаменту торговельного майданчика Zakupki.Prom.ua
та онлайн-сервісу обміну документами "Вчасно"

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора