2017 рік довів: Україна є потужним аграрним експортером. За результатами десяти місяців 2017 року експорт української аграрної продукції досяг значних результатів та становив $14,7 млрд. Трійку лідерів-імпортерів вже декілька років поспіль займають країни Азії, ЄС та Африки, а найбільш популярними товарами нашого агроекспорту є олійні та зернові культури, олія соняшникова, м’ясо птиці, цукор, шоколад, мед.

Втім, наші потужності не використані повною мірою. І це стимулює нас продовжувати активну роботу в напрямку географічної та товарної диверсифікації, концентруючись на продукції з доданою вартістю. 

Кажучи про розвиток виробництва харчової продукції з доданою вартістю та про нереалізовані можливості нашого аграрного сектора, хочу детальніше зупинитися на галузі м’ясної промисловості, особливо на виробництві яловичини.

Впевнена, що ця продукція має всі шанси стати справжнім проривом у структурі нашого агровиробництва та експорту і займатиме впевнені позиції серед наших товарів-лідерів.

Два фактори, що стримують галузь 

Найпоширенішими видами м’яса, що виробляють у нашій країні, є курятина, свинина та яловичина. Але якщо галузь птахівництва в Україні працює вже за стандартами ЄС та її продукція активно експортується, а виробництво свинини майже покриває попит на внутрішньому ринку (хоча зараз потерпає від ситуації з АЧС), то щодо виробництва та реалізації яловичини маємо ще великий фронт активної роботи.

Спочатку декілька цифр. За статистичними даними, станом на 1 грудня 2017 року в усіх категоріях господарств утримується 3904,3 тис. голів великої рогатої худоби (ВРХ). Левова частка від загального поголів’я великої рогатої худоби припадає саме на особисті господарства – 2727,9 тис. голів, а в сільськогосподарських підприємствах – 1176,4 тис. голів.  І фактично на сьогодні йдеться не про виробництво чи експорт яловичини у більшості випадків, а про реалізацію телятини.

Така незбалансованість є проблемним моментом галузі № 1.

За інформацією наших колег з Українського клубу аграрного бізнесу, за січень-жовтень 2017 року всіма категоріями українських господарств було реалізовано на забій 4046 тис. голів, з яких 1189 тис. голів – це частка, реалізована сільськогосподарськими підприємствами, а 2857 тис. голів припадає на господарства населення.  За той самий період було вироблено 259,4 тис. тонн яловичини та телятини. Де 77,7 тис. тонн – це частка виробництва сільськогосподарських підприємств, а 181,7 тис. тонн – господарств населення.

А ось щодо експорту української живої ВРХ у 2016 році спостерігалась досить жвава динаміка. Минулого року експортна виручка від її реалізації сягнула $26,4 млн. На активізацію експорту вплинув більш активний пошук ринків збуту в умовах запровадження торговельного ембарго з боку Російської Федерації.

Натомість головним покупцем української живої ВРХ став Єгипет, до якого було поставлено 67,1 тис. голів – Україна зайняла впевнене третє місце серед найбільших постачальників живої худоби до Єгипту в 2015-2016 роках. 

Цікаво відзначити, що експорт свіжої української яловичини за результатами 9 місяців 2017 року склав 8,5 тис. тонн ($21,8 млн). Майже удвічі збільшився показник експорту мороженої яловичини за той самий період – він становив 21,6 тис. тонн ($61,5 млн). Тут нашими найбільшими імпортерами є Білорусь, Азербайджан, Грузія, Ірак, Казахстан.

Другим проблемним моментом галузі ВРХ в Україні на сьогодні є недостатній попит на внутрішньому ринку, тому що яловичина традиційно в усіх країнах світу є дорожчою порівняно з іншими видами м’яса. Ну і до того ж, свинина історично в Україні є більш популярною.

Експорт, або крок до успіху №1

Першочерговими кроками, які дадуть поштовх розвитку галузі м’ясного тваринництва в Україні вже в короткостроковій перспективі, є саме підтримка експортного напрямку з паралельною роботою над розвитком внутрішнього ринку збуту.

При цьому насамперед необхідно розуміти, що яловичина – це дієтичний продукт, який не має обмежень на багатьох ринках через релігійні погляди, на відміну від свинини. Тому ця продукція має великий потенціал експорту по всьому світу.

Але українським виробникам яловичини, які вирішили експортувати продукцію, необхідно пристосовуватись до умов ведення бізнесу на зовнішніх ринках від самого початку. Йдеться про високу якість та глибоку переробку м’ясопродукції.

Такий товар, як жива худоба та півтуші яловичини, має низьку додану вартість. Світові ринки зацікавлені у постачанні фасованих вирізок та стейків, заморожених та упакованих субпродуктів та інших видів переробленої м’ясної продукції.

За оцінками ФАО, у 2015 році найбільшими виробниками яловичини у світі стали США – 15%, Бразилія – 14%, ЄС – 12% та Китай – 10%. Головні покупці на сьогодні – країни Близького Сходу та Південної Африки, але з кожним роком попит на імпорт яловичини у світі зростає на 8%, або на $2 млрд.  

Сьогодні у постачанні української яловичини вже зацікавлені країни Північної Африки, Близького Сходу, Південної та Східної Азії.

Наприкінці травня між Держпродспоживслужбою та Генеральною адміністрацією нагляду за якістю, інспекції та карантину Китайської Народної Республіки (AQSIQ) було підписано Протокол інспекційних, карантинних та ветеринарно-санітарних вимог щодо відкриття ринку Китаю для експорту української замороженої безкісткової яловичини.

Також ізраїльський ринок зацікавлений у постачанні української яловичини в обсягах 2,5 тис. тонн щомісяця. А ізраїльські компанії готові допомагати українським виробникам та експортерам в отриманні необхідних сертифікатів кошерності та у вирішенні інших ветеринарних питань.

Втім, одним зі стратегічних ринків для української яловичини залишаються країни ЄС. Але для виходу на нього нашим ключовим "домашнім завданням" є забезпечення моніторингу губчастоподібної енцефалопатії великої рогатої худоби.

Мінагрополітики та Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів продовжують активну роботу в цьому напрямку. Це досить тривалий процес, який потребує відповідного фінансування. У 2017 році вже передбачено бюджетом України понад 3,5 млн грн для реалізації програми визначення статусу України як країни з контрольованим ризиком цього захворювання. Програма, зокрема, включає в себе проведення моніторингових досліджень на губчастоподібну енцефалопатію ВРХ серед тварин групи ризику.

Наступного року ми продовжимо свою покрокову та дипломатичну роботу за цим напрямом.

Які наступні кроки маємо зробити

Відновлення напрямку м’ясного скотарства можливе наразі за умови розвитку експортного потенціалу галузі, що в сучасних реаліях передбачає насамперед зважений та системний підхід у реалізації державної аграрної політики.

Тому, на моє переконання, нарощуванню експорту продукції тваринництва, сприятиме розробка ефективної галузевої експортної стратегії, з урахуванням усіх вагомих факторів, яка наразі вже в роботі. Вона охоплює такі пріоритети:

- Фокусна державна підтримка тваринницької галузі. Нагадаю, що на 2018 рік проект бюджету передбачає державну підтримку галузі тваринництва в розмірі 4 млрд грн;

- Наша подальша робота щодо підписання нових угод про зони вільної торгівлі (ЗВТ), з отриманням торговельних преференцій для українських виробників тваринницької продукції;

- Розробка концепції та запуск роботи інституту аграрних аташе для ключових експортних регіонів. На сьогодні вона вже розроблена командою Мінагро та проходить процедуру внутрішнього узгодження;

- Включення широкого спектру агропродовольчої продукції до об’єктів підтримки в рамках діяльності Експортно-кредитної агенції (ЕКА);

- Сприяння українським компаніям в участі у міжнародних галузевих виставках та у проведенні спільних з МЕРТ секторальних торговельних місій;

- Пошук можливостей нарощування внутрішнього виробництва аграрної продукції, в тому числі й за рахунок збільшення поголів’я, та наявних можливостей збуту на експортних ринках;

- Підвищення рівня безпечності та якості харчових продуктів і сировини за рахунок впровадження на підприємствах систем управління якістю (ISO) та систем управління безпечністю харчових продуктів (НАССР);

- Продовження нашої спільної роботи з Держпродспоживслужбою України, спрямованої на розвиток двосторонніх відносин з іноземними державами з метою просування сільськогосподарської продукції на зовнішній ринок, в тому числі за підтримки МЗС та МЕРТ;

- Підвищення рівня координації між державою, приватним бізнесом і неприбутковими організаціями щодо відстоювання національних інтересів на світових ринках сільськогосподарської продукції, в першу чергу через профільні асоціації. 

Цікаві ніші, або крок "через сходинку"

Також не слід забувати: в світі існують цікаві та перспективні для наших виробників тренди споживання, наприклад organic food чи локальна фермерська продукція. Ми маємо великі можливості для виробництва яловичини, яке відповідатиме всім цим вимогам, але для цього необхідно використовувати всі наші конкурентні переваги. Причому не треба намагатися копіювати іноземні товари.

Я впевнена, що синергія міжнародного досвіду, напрацювань і технологій та наших конкретних можливостей дозволить створити свій якісний український м’ясний бренд, який зможе позмагатися з іспанським хамоном на світовому рівні.

Одним із таких потенційно привабливих напрямків є виробництво органічної яловичини, яке тільки набирає обертів. Але, безперечно, ця продукція знайде свого покупця не тільки на внутрішньому, але й на зовнішніх високомаржинальних ринках.

За нашим опитуванням, сьогодні в Україні є декілька підприємств, які займаються цім напрямом. Наприклад, одне з них виробило 299,2 тонн органічної яловичини у 2016 році, а за перші п’ять місяців 2017 року – 236,8 тонн, реагуючи на постійне зростання попиту на ринку. Вся їхня продукція на 100% реалізується на внутрішньому ринку у торговельних мережах.

Ще одним цікавим напрямом може стати виробництво справжніх українських стейків. Культура їх споживання прийшла до нас нещодавно зі Сполучених Штатів та швидко набирає популярності.

Але придбати аргентинський чи американський стейк у ресторані, на жаль, не завжди по кишені українському споживачу. При цьому стейки українського виробництва можуть бути доступнішими за ціною при відмінній якості, витісняючи імпортні продукти.

Саме поєднання ефективної державної підтримки сектора та сприятливої ситуації на ринках, на моє переконання, надасть поштовх для розвитку абсолютно нової моделі виробництва яловичини в Україні. 

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора