В економіці прийнято наймати хакерів, щоб відстежити небезпечні чи слабкі місця організації. Керуючись цією логікою, Євросоюзу слід було б щедро преміювати польський уряд.

Адже нещодавні події в Польщі розкрили критично слабке місце ЄС.

Меншим злом виявилася відсутність правильного балансу в питанні, скільки має бути інтеграції: більше чи менше. Доля Євросоюзу залежатиме від сприйняття суспільствами його країн-учасниць європейських цінностей.

Щоб зрозуміти це твердження, уявіть собі наслідки в разі, якби практика польського уряду поширилася на всю Європу.

Спочатку Союз втратив би довіру на зовнішньополітичному рівні. В умовах, коли його країни-члени підривають верховенство права, обмежують свободу засобів масової інформації та ведуть боротьбу з неурядовими організаціями, мало хто повірить Євросоюзу, що агітує держави-сусіди за дотримання демократичних стандартів.

По-друге, якщо країни-члени ЄС ігнорують рішення Європейського суду, єдина політика втрачає свою цінність. Адже вона діє лише в тому випадку, якщо незалежна інстанція має можливість домогтися дотримання загального для всіх права.

По-третє, уявіть собі, які рішення ухвалювала б Європейська рада, якби уряди на кшталт очолюваного Качинським мали в ньому більшість. Націоналізм під девізом "Німеччина – понад усе", "Франція – понад усе" та інші "понад усе", зневага до принципів правової держави, а також оскарження прийнятих рішень знищили б європейський проект.

Одним словом, якщо країни-члени ЄС нехтуватимуть європейськими цінностями – плюралістичною демократією, правовою державою, правами людини, – Союз як система для мирного вирішення конфліктів в умовах демократії, яка грунтується на цінностях, розвалиться.

Ми можемо лише здогадуватися, як би виглядав новий Союз. Втім, з історії нам відомо, що альтернативою силі права може бути лише право сили.

Тому польському уряду насправді слід було б вручити премію. З одного боку, його поведінка є свого роду попереджувальним пострілом, що нагадує нам про крихкість ліберально-демократичних інституцій.

Цих інституцій немає! Вони – лише кілька сторінок паперу, що стали політичною реальністю завдяки суспільній згоді. Якщо прибрати цю згоду, то на руках залишаться тільки папірці.

З іншого боку, якщо відоме слабке місце, можна подумати і про те, яким чином вирішити проблему.

У зв'язку з цим ми пропонуємо превентивний підхід з метою зміцнення європейських цінностей. Адже механізм коригування вже існує: у статті 7 Договору про Європейський Союз передбачена можливість позбавлення права голосу в разі серйозних порушень європейських цінностей.

Але перш ніж зробити це, активується процедура, яка ґрунтується на верховенстві права і діалозі. Недостатність цих інструментів полягає в початковому припущенні, що країн-членів ЄС можна схилити до зміни позиції за допомогою діалогу.

Але якщо країна, що входить до складу ЄС, робить ставку не на діалог, а на конфронтацію, вони виявляються беззубими. До того ж стаття 7 вибухонебезпечна: якщо її застосувати в повному обсязі, всі можливості впливу виявляться вичерпаними.

Тому зараз обговорюється можливість домогтися коригування курсу Польщі шляхом обмеження виділення коштів ЄС. Ця пропозиція – наче обосічний меч. Хоча це могло б позбавити уряд якоїсь частини популярності, але водночас зачепило б і польських громадян, європейський ентузіазм яких не в останню чергу пов'язаний зі структурними та аграрними фондами.

Зважаючи на складнощі реагування на недотримання європейських цінностей, ЄС слід було б здійснити інвестиції в профілактичні заходи впливу.

Нижче сформульовано наші пропозиції, яким міг би бути один з таких заходів.

У всіх країнах-членах ЄС найважливішим союзником у відстоюванні європейських цінностей є громадянське суспільство.

Це особливо чітко можна бачити на прикладі Польщі. Так, минулого літа великі й малі неурядові організації організували акції протесту майже в 250 містах, що змусили президента накласти вето на окремі частини вельми спірної реформи правосуддя.

Однак забезпечувати діяльність таких організацій стає дедалі важче. Уряд Польщі згорнув програми підтримки критично налаштованих організацій і створив "Національний центр розвитку громадянського суспільства" для контролю за використанням державних субвенцій, а також провів кілька кампаній наклепницького спрямування через слухняні йому засоби масової інформації.

Громадянському суспільству бракує засобів для відстоювання європейських цінностей саме в той момент, коли воно їх так гостро потребує.

Тому Євросоюзу необхідно вжити заходів. ЄС уже надає допомогу організаціям у сусідніх країнах, що виступають за демократію. У розпорядження Європейського інструменту демократії та прав людини на це виділено 1,3 млрд євро.

Але зважаючи на загрозу демократичним інституціям всередині самого Союзу, нам потрібен інструмент і для його країн-членів. Цей інструмент, назвемо його, скажімо, Фондом європейських цінностей, надавав би підтримку неурядовим організаціям, які відстоюють цінності згідно зі статтею 2 Договору про Європейський Союз: верховенство права, права людини і демократичні стандарти.

Такий превентивний інструмент мав би три переваги. По-перше, в якості позитивного сигналу з Брюсселя він доповнив би сувору тональність санкцій.

По-друге, як нагадування того, що завдання просування і підтримки спільних цінностей єдине для всього ЄС, він би послабив існуючі в блоці розбіжності.

По-третє, він зміцнив би імунну систему європейських демократичних держав. Адже демократія може підтримуватися тільки громадянами, які вірять в неї і відстоюють її.

Як влучно зазначив колись Фрідріх Еберт, демократія потребує демократів. Альтернативою серйозним інвестиціям в європейські цінності може бути лише те, що інституції, які забезпечують нашу свободу і добробут, за кілька років можуть просто перетворитися на нікому не потрібний клаптик паперу.

Стаття вперше розміщена на Euractiv.de і IPG. Публікується з дозволу правовласника, з редакційними скороченнями

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора