Вдруге громадяни Чехії на прямих виборах в два тури обрали в січні главу держави. Чинний президент Мілош Земан переміг у другому турі свого конкурента Іржі Драгоша – вченого-хіміка і колишнього президента Академії наук.

Усі очікували гострого суперництва, і дійсно, Земану, який набрав 51,38% голосів, вдалося отримати лише незначну перевагу. Близько 10% виборців аж до виборів не знали, за кого проголосувати, і їхня участь стала вирішальним фактором у затвердженні Земана на посаді.

Ці вибори продемонстрували, наскільки розколотою є країна.

З одного боку, населення з промислових регіонів з переважно скромною освітою і почуттям страху перед невідомим майбутнім у світі глобалізації й дигіталізації вважає Земана сильною особистістю, здатною надати їм захист.

З іншого боку – міське населення, зайняте переважно в секторі послуг, з вищим рівнем освіти. Воно соромиться систематичних недоречних висловлювань свого президента, який страждає на алкоголізм, відкидає його зближення з Росією і Китаєм, бажає тіснішого союзу із Західною Європою, а також посилення демократичних структур з відповідною культурою полеміки.

Кампанія Земана спрацювала і відображає результат його правління протягом минулих років: він робить ставку на поляризацію. "Зло" уособлюють біженці, яких у Чехії немає, але від яких він не втомлюється застерігати і яких безпосередньо пов'язує з терористами і ЄС, в котрому вбачає мало позитиву і на який в разі чого покладає відповідальність за будь-які загрози.

Його заклики на численних передвиборчих плакатах були досить простими: "Зупинимо іммігрантів і Драгоша! Країна належить нам". Гра на страху своїх співвітчизників точно б'є по чутливих місцях його електорату.

Правда, Чехія зараз – країна з найнижчим рівнем безробіття в Євросоюзі, але тут від членства в ЄС все ж очікували швидшого економічного оздоровлення. І все ж у цій порівняно молодій демократичній країні в масовій свідомості ще не закріпилося уявлення про те, що страх – поганий помічник, а такий бажаний захист має забезпечити сильна і дієздатна держава.

Як показав результат парламентських виборів у жовтні, значна частина населення сподівається на те, що можна уникнути складних викликів і знайти захист, замкнувшись у собі. І цих громадян, схоже, мало бентежить, що Земан волів би вирішити питання про подальше членство Чехії в НАТО і ЄС шляхом референдуму, що він розширив співпрацю з Росією і Китаєм, а нещодавно виступив перед членами праворадикальної партії "Свобода і пряма демократія" (SPD) в якості почесного гостя.

Президентські вибори відбулися на тлі складного процесу формування уряду Чехії.

Ще перед виборами Земан відкрито висловив свою довіру переможцю Андрею Бабішу і призначив його прем'єр-міністром, незважаючи на звинувачення у зловживанні субсидіями ЄС, висунутими проти нього у кримінальному провадженні. Своєю чергою Драгош заявив, що не визнає Бабіша прем'єр-міністром доти, доки існують усі ці звинувачення.

В середині січня парламент висловив Бабішу недовіру, і хоча після цього він і його уряд відповідно до конституції пішли у відставку, проте продовжують залишатися на своїх посадах як виконуючі обов'язки.

Впевнений у тому, що Земан залишається президентом, Бабіш може не поспішати з формуванням нового уряду. Це йому пообіцяв Земан.

Втім, де-факто Бабіш і зараз керує урядовими справами і, за його словами, це його цілком влаштовує, бо тепер, не будучи главою уряду меншості, він не змушений шукати компроміси.

Парламент зняв недоторканність з Бабіша і заступника глави "Партії незадоволених громадян" Ярослава Фальтинека, і зараз щодо цих двох провідних політиків проводиться розслідування.

До рук Земана потрапив важливий важіль, і йому самому подобається ця роль. Тому він зробить усе можливе, щоб збільшити свій вплив.

Критики вже застерігають від розпаду політичної системи в Чехії і від політики, схильної до значного впливу інтересів.

Незрозуміло також, куди рухаються чеські соціал-демократи (ЧСДП), які, будучи до цього найвпливовішою силою в парламенті, зазнали катастрофічної поразки на виборах і, набравши 7,3% голосів, посіли лише шосте місце. Втрата двох третин голосів, двох третин місць у парламенті виявилася найгіршим результатом для партії за всю історію її існування.

Тимчасово виконуючий обов'язки нового голови партії, колишній міністр внутрішніх справ Мілан Хованец є прихильником жорсткого курсу в питанні про дозвіл на володіння зброєю задля захисту. Увечері напередодні президентських виборів він не приховував своєї близькості до Земана і разом з головою правоекстремістської партії "Свобода і пряма демократія" Томіо Окамурою опинився серед гостей на заході, організованому Земаном з нагоди завершення виборів.

Це викликало критику однопартійців, які, втім, також голосували за Земана. Одразу ж після перемоги Земана Хованец підкорегував свою заяву про те, що на майбутніх виборах керівництва партії не бажає знову висувати свою кандидатуру.

Багато що свідчить про те, що "крило Земана" всередині ЧСДП відіграватиме помітну роль у майбутньому керівництві партії. Це матиме наслідки і для рішення щодо майбутньої конфігурації уряду.

Як і раніше, ЧСДП поряд з іншими авторитетними партіями відмовляється від коаліції з прем'єр-міністром, проти якого ведеться кримінальне розслідування. Але існує ймовірність, що партія при новому голові здасть свої позиції або ж Андрей Бабіш врешті-решт відмовиться від посади глави уряду.

Тому вже відкрито висловлюються припущення про урядову коаліцію між "Свободою і прямою демократією" і ЧСДП з мовчазним визнанням її з боку комуністичної партії.

Багато соціал-демократів сподіваються, що в ролі партнера по коаліції їм вдасться відновити більше позицій, ніж перебуваючи в опозиції.

Отже, quo vadis? У самого Бабіша немає наміру повести Чехію геть від ЄС. Він заявив про бажання частіше бувати в міжнародному світському товаристві й засвітитися на міжнародному економічному форумі в Давосі.

Але чим більше він залежатиме від підтримки Земана або ж комуністів і "Свободи і прямої демократії" при формуванні уряду, тим швидше йому доведеться йти на компроміси.

Як далеко він зайде у підспівуванні ворожому до Європи курсу урядів Польщі й Угорщині або згортанні демократичних структур у власній країні, наприклад, свободи преси – покаже час.

Стаття вперше розміщена  на сайті IPG і публікується з дозволу правовласника, з редакційними скороченнями

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора