Президент Франції Еммануель Макрон представив свій довгоочікуваний законопроект, який запроваджує суворі правила перетину кордону та ускладнює мігрантам можливість потрапити до Франції.

Закон уже наробив чимало галасу не лише в Парижі, але й по всьому ЄС. Чимало європейських політиків розглядають ініціативу Макрона як зміну всього європейського курсу у питанні міграційної кризи. А той факт, що саме новий президент Франції просуває такий закон, свідчить про те, що проєвропейські сили починають боротьбу з правими популістами та євроскептиками на їхньому ж електоральному полі.

Серед основних нововведень французького закону: посилення відповідальності за незаконний перетин кордону, збільшення терміну утримання шукачів притулку під вартою, зміни у процесі розгляду заяв на політичний притулок, полегшення процедури депортації мігрантів.

Особи, які незаконно перетнуть французький кордон, будуть оштрафовані на суму 3750 євро або будуть змушені просидіти у в’язниці до одного року.

Також шукачів притулку зможуть затримувати при перетині кордону без оголошення підозри терміном на 90 днів, а не 60, як зараз. Крім того, скорочується кількість разів для біженців повторно подавати заяву на отримання притулку, а розгляд заяви триватиме не 11 місяців, а лише шість.

Насамкінець, законом передбачено полегшену та прискорену процедуру депортації біженців, якщо доведуть, що вони насправді – економічні мігранти.

Законопроект викликав палкі дискусії усередині французького суспільства та політикуму.

Частина депутатів парламенту в самій партії Макрона заявили, що цей закон занадто суворий і може нашкодити найбільш уразливим біженцям. Вони також розкритикували Еммануеля Макрона за те, що він пропонує країні закритися від мігрантів, але не бореться з корінням проблеми, яке сягає тих держав, звідки масово їдуть біженці.

За даними Європейського агентства статистики, у 2012-2017 роках найбільша кількість біженців у Франції прибула з африканського континенту, зокрема з Нігерії, Еритреї, Сомалі, Лівії і Південного Судану. Відповідно, частина політиків пропонують не просто депортувати біженців і змінювати правила перетину кордону, а намагатися вплинути на ситуацію у цих державах, особливо враховуючи той факт, що чимало конфліктів в Африці спалахнули не без участі самої Франції.

Натомість прихильники закону зазначили, що лише в такий спосіб можна врегулювати проблему та посилити контроль державних органів над міграцією. У приклад вони наводили 2017 рік, коли Франція прийняла рекордну за весь час кількість біженців – понад 100 тисяч людей. На думку Макрона, необхідно врегулювати це питання вже зараз, щоб зупинити потік мігрантів, а у цей час завершити розподілення біженців, які вже живуть у Франції.

Закон Макрона, якщо буде прийнятий, створить політичні умови для радикальної зміни європейської міграційної політики.

Франція як один з локомотивів розвитку Євросоюзу може стати першою країною, яка розвернула політику щодо мігрантів, пожертвувавши частиною своїх гуманістичних цінностей. Крім того, цим законом як політичною технологією можуть скористатися й інші європейські країни, адже він дозволяє проєвропейським політичним силам грати на електоральному полі їхніх головних ворогів – правих популістів, радикалів і євроскептиків.

Ухвалення такого закону зможе вибити у антиімміграційних партій їхній головний козир і аргумент, їхню улюблену тему. Наприклад, у сусідній Німеччині подібне законодавство могло б посилити позиції канцлера, яка перебуває під шквалом критики за свою політику "відкритих дверей".

Заради збереження рейтингу та влади традиційні партії можуть перейняти досвід Франції, якщо він буде успішним. А це означає радикальну зміну загальної стратегії Європи у міграційній політиці та часткову зміну цінностей, які так довго сповідували ці політичні сили.

Символічно, що в цей самий день у Брюсселі відбувається зустріч "Великої п`ятірки" африканських держав з регіону Сахель: Буркіна-Фасо, Чаду, Малі, Мавританії і Нігеру.  Вони поведуть перший раунд переговорів з ЄС щодо посилення співпраці у галузі безпеки та міграції. Такий формат зустрічей був ініційований Францією.

Чому саме ці держави? Вони є частиною так званого "Сахельського маршруту", яким біженці потрапляють до Євросоюзу, починаючи з 2015 року. Тому від цієї зустрічі залежить, наскільки Євросоюз зможе укріпити свої кордони на заході та півдні.

У пакеті з новим французьким законом ці дії можуть лягти в основу подальшої політики ЄС стосовно мігрантів протягом наступних кількох років. І рушієм цих процесів виступатиме саме Франція та її президент Еммануель Макрон.

Для президента Франції цей закон – його передвиборча обіцянка та одна з амбітних реформ, які він поставив своєму уряду, намагаючись очолити європейські процеси після пасивного Франсуа Олланда.

Макрон особисто неодноразово заявляв, що у Франції більше не буде "джунглів", натякаючи на неофіційну назву найбільшого табору біженців у місті Кале.

Його знесли у жовтні 2016 року після цілої хвилі критики убік французької влади через нібито їхню бездіяльність. 

За Макроном стоїть підтримка суспільства, більшість якого вважає проблему мігрантів першочерговою, і підтримка його однопартійців. Проти нього грає хиткий політичний розклад у парламенті та неурядові організації й активісти прав людини, які можуть подати до суду з наміром заблокувати закон.

Голосування за закон відбудеться у найближчі тижні. Від нього залежатиме подальша домінуюча роль Франції у питаннях політики ЄС, а також рейтинг Макрона.

Крім того, ухвалення закону буде лакмусовим папірцем для європейських політиків, які продемонструють, чи підуть вони за новим європейським курсом у питанні мігрантів на шкоду власним цінностям і чи зможуть зіграти у "жорстку гру" з правими популістами.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора