Охорону інтелектуальної власності (ІВ) визначено одним із пріоритетів української влади, вона є одним із фокусів Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. І це не випадково – саме ІВ є вкрай важливою для інноваційного розвитку країни та забезпечення конкуренції.

Змін у сфері охорони інтелектуальної власності очікують і партнери України з інших країн, зокрема США.

У жовтні минулого року Кабінет міністрів затвердив План заходів з виконання Угоди про асоціацію Україна-ЄС, у проекті якого на сферу інтелектуальної власності припадало більше 130 завдань, кінцевий термін виконання яких визначено до кінця 2023 року.

А вже наприкінці лютого відбулася публічна презентація Звіту Уряду про виконання Угоди про асоціацію (УА) між Україною та Європейським Союзом у 2017 році. Звіт викликав чимало дискусій, які стосувались передусім відсотка виконаних зобов’язань.

Що ж до тематичних питань, то експерти традиційно зосередили увагу на таких сферах, як технічні бар'єри в торгівлі, санітарні та фітосанітарні заходи тощо. Натомість питання захисту та охорони прав ІВ вкотре залишилося поза увагою громадськості, експертів та влади.

Що пообіцяла зробити Україна?

Положення Глави 9 Розділу 4 "Інтелектуальна власність" займають близько п’ятої частини від загального обсягу основного тексту Угоди без додатків.

Глава 9 не зобов’язує Україну гармонізувати своє законодавство у сфері ІВ з європейським. Водночас, на відміну від інших складових Угоди, вона безпосередньо містить (часто скопійовані) положення директив та регламентів ЄС щодо різних аспектів охорони прав ІВ: авторських прав, географічних зазначень, торговельних марок тощо.

Тому європейські нормативно-правові акти практично увійшли у законодавче поле України, адже міжнародні договори мають пріоритет над національним законодавством.

Через відмінність окремих положень українського законодавства від норм європейських директив та регламентів сьогодні виникають певні колізії. Це призводить до відмінних судових рішень з однотипних питань.

Зокрема, суди можуть винести різні рішення у випадку припинення реєстрації торгової марки: за українським законодавством, таке припинення можливе, якщо марку не використовували впродовж трьох років, а відповідно до Директиви ЄС цей термін становить п’ять років.

Така ситуація створює певну правову невизначеність, яка ускладнює роботу суддів.

Тому положення директив та регламентів ЄС повинні з часом бути включені і до українського законодавства шляхом внесення необхідних змін.

У сфері реформування законодавства з питань ІВ Україна отримує допомогу з боку ЄС. Так, з 2014 до 2016 року діяв Проект Twinning "Посилення правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності в Україні", виконавцями якого були іспанське та данське відомства з питань патентів та торговельних марок.

Проект був спрямований насамперед на підвищення кваліфікації фахівців у сфері ІВ (експертів Укрпатенту, суддів, митних інспекторів та ін.) та гармонізацію українського законодавства з європейським.

Втім, частина розроблених законопроектів залишилась у стінах Верховної ради.

Що потрібно зробити?

Уряд звітує, що загальний прогрес у виконанні зобов’язань відповідно до УА у сфері ІВ минулого року становив 41%. Таку високу частку забезпечено лише на папері, оскільки більшість із розроблених урядом законопроектів у цій сфері парламент поки що не ухвалив.

Зокрема, відповідно до Звіту, прогрес реформи охорони ІВ у 2017 році забезпечили розроблені Кабміном законопроекти щодо охорони прав на торговельні марки та промислові зразки (№5699) та щодо охорони винаходів та корисних моделей (№7538).

Законопроект №5699, який покликаний вирішити проблему "патентного тролінгу", вже більше року перебуває у Верховній раді (минулого тижня його нарешті внесли до порядку денного, але так і не поставили на голосування). Подібні ситуації ставлять під сумнів ймовірність швидкого ухвалення необхідних законопроектів.

Важливо згадати, що 1 березня цього року Верховна рада схвалила у першому читанні урядовий законопроект "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського прав і (або) суміжних прав" (№7466). Цей законопроект врегулює механізми колективного управління правами, що є однією з ключових проблем України у сфері ІВ, на які Офіс торгового представника США вказав у Спеціальному звіті 301.

Інституційне забезпечення змін

У 2017 році відбулись зміни щодо інституційної спроможності влади у сфері охорони ІВ – уряд розпочав реформу системи органів державного управління сферою інтелектуальної власності.

У травні 2017 року було припинено діяльність Державної служби інтелектуальної власності, яку часто критикували за недостатню прозорість роботи. Поки що функції з реалізації державної політики у сфері ІВ виконує МЕРТ, який пізніше передасть відповідні повноваження новому державному органу.

У вересні 2017 року розпочалася робота над створенням єдиного спеціалізованого судового органу – Вищого суду з питань ІВ, покликаного покращити ефективність системи захисту прав. Подібні спеціалізовані суди існують у Німеччині (Федеральний патентний суд), Японії (Вищий суд з інтелектуальної власності) та низці інших країн світу.

Однак повноцінна робота суду, найімовірніше, розпочнеться не раніше наступного року.

Як підсумок…

Прогрес реформ у сфері охорони ІВ є досить неоднозначним.

З одного боку, парламент та уряд мають ще достатньо часу для розробки, ухвалення та впровадження передбачених в УА законодавчих та нормативно-правових актів. При цьому вже зроблено важливі кроки у сфері реформування системи органів державного управління сферою ІВ, розроблено важливі законодавчі акти та триває формування Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

З іншого боку, досить віддалені строки виконання призводять до певної розслабленості влади в реформуванні цієї сфери.

На жаль, сьогодні технологічний прогрес у світі розвивається швидше, ніж відбуваються зміни відповідного законодавства в Україні. Реформування сфери інтелектуальної власності – це питання забезпечення конкуренції, розширення торгівлі, зростання прямих іноземних інвестицій та інноваційного розвитку країни.

Зважаючи на це, охорона прав інтелектуальною власності повинна стати одним з пріоритетів України.

Цю колонку було підготовлено в рамках проекту "Громадська синергія" за сприяння Європейського Союзу та Міжнародного фонду "Відродження" в рамках грантового компонента проекту "Громадська синергія". Зміст цієї колонки є виключною відповідальністю автора і необов'язково відображає точку зору Європейського Союзу та Міжнародного фонду "Відродження"

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора