Як "розвернути" європейські реформи: майстер-клас від українського ЖКГ

Чи є майбутнє в українського ЖКГ? Є – але лише за умови його роботи за європейськими принципами.

Про це ми говоримо вже кілька років. І ці принципи дуже прості – конкуренція на ринку комунальних послуг і право мешканців самостійно розпоряджатися своїм майном.

Здавалося б, усе дуже просто. Однак усі реформи в цьому напрямку зустрічають запеклий опір.

Українські "політичні традиції" повністю суперечать змісту реформ в ЖКГ. Навіть більше – блокуючи багато з діючих реформ.

Особливо перед виборами, коли в Україні традиційно влада звертається до народу, в тому числі – знаходячи кошти на ремонт.

Про це – детальніше. Не секрет, що авангардом змін у комунальному секторі в Україні є ОСББ. Об'єднуючись, власники багатоквартирних будинків отримують можливість приймати рішення і безпосередньо управляти своєю власністю – а це саме те, чого так не люблять "діячі комунальної сфери".

Саме тому вся історія комунальної реформи України – це історія об'єднань власників часто всупереч протидії (іноді відкритої, іноді дуже вміло замаскованої) від місцевої влади.

Наприклад, в Україні так і не створено реальний ринок управителів. А отже, ОСББ часто доводиться самостійно займатися своїм будинком, не маючи можливості довірити це професійним менеджерам. На жаль, таке навантаження є неприйнятним для багатьох українців.

І це проблема не тільки для громадян, але й для всієї країни. Адже для України розвиток ОСББ та тепломодернізація житлових будинків є синонімами. Саме об'єднання мешканців вже кілька років можуть отримати "Теплі кредити" для модернізації своїх будинків, і вже незабаром подібний механізм стане масовим завдяки створеному Фонду енергоефективності.

Саме тому від розвитку руху ОСББ залежить хід енергетичної модернізації країни.

Втім, розуміють це не всі. Як виявилося, місцева влада часто продовжує "розділяти і володарювати", розподіляючи бюджетні ресурси на користь "будинків імені комунальної власності". Можливо, це питання інерції або історичної традиції, хоча вже останні три роки офіційної "комунальної власності" в багатоквартирному житловому секторі не існує.

Часто на місцях не враховують зміни, що відбулися у сфері управління багатоквартирними будинками і на практиці надання бюджетних коштів використовується для ремонтів будинків, які обслуговують виключно комунальні ЖЕКи.

І що з того, запитаєте ви? Адже ми пам'ятаємо, що цієї комунальної власності вже майже не залишилося. Та й у міст ніби немає зайвих грошей.

Але в передвиборчий час у влади (в тому числі місцевої) з'являється бажання і кошти зробити громадянам щось хороше. Наприклад – ремонт у під'їзді.

Ось і чудово, знову скажете ви. Що поганого в тому, що влада вряди-годи ощасливить громадян ремонтом?

В першу чергу, така практика демотивує мешканців створювати ОСББ. Навіщо відмовлятися від безкоштовного ремонту? Принаймні, таку ситуацію ми спостерігаємо в найбільших містах України.

Як мінімум, це гальмує енергомодернізацію житлових будинків. І це при тому, що енергозбереження – один із пріоритетів України. Однак і це далеко не всі проблеми.

Ключова ідея європейських реформ у комунальному секторі – розуміння, що власник завжди буде більш відповідальний, ніж численні чиновники. Перед виборами про це часто забувають.

Уявімо ситуацію: в одному будинку ремонт і тепломодернізацію було проведено за рахунок міського бюджету, а в сусідньому – самими мешканцями.

Два простих питання: де роботи будуть зроблені якісніше? І де ці вони будуть дешевші?

Впевнена, переважна більшість читачів, не вагаючись, відповість на ці запитання.

Як наслідок, основним вигодонабувачем від такої практики залишається місцева влада, яка зберігає можливість замовляти ремонт у "дружніх" компаній. А головними постраждалими – громадяни, які своїми податками змушені оплачувати це неподобство.

Таку ситуацію треба виправляти.

Слід нарешті зрозуміти: принцип використання бюджетних коштів на ремонт приватних будинків вже давно застарів. Він не стимулює зміни і лише консервує ситуацію, що склалася в ЖКГ.

Набагато перспективнішим шляхом було б створення місцевих програм підтримки тепломодернізації, поряд з існуючим загальнодержавним.

Ця практика успішно працює в багатьох країнах ЄС. Проводячи тепломодернізацію будинку, власники отримують відшкодування частини своїх витрат від уряду і додатково – від свого муніципалітету. Адже міста не меншою мірою зацікавлені в зниженні витрат на опалення.

Така схема не тільки максимально прозора – вона додатково стимулює роботи з тепломодернізації будинків.

Замість цього підтримка енергозбереження місцевою владою часто залишається тільки на словах. І програють від цього всі громадяни, особливо ті, кому "пощастило" отримати безкоштовний ремонт в будинку.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора