Два важливих для української внутрішньої та зовнішньої політики фактори зійдуться ближче до кінця цього року.

Перший – 30 вересня спливе термін, коли Україна може заявити про розірвання Договору про дружбу, співпрацю і партнерство з Росією. І якщо Київ цього не зробить, то з 1 квітня 2019-го "дружбу" з агресором буде автоматично продовжено на 10 років.

Другий – саме восени в активну фазу увійде передвиборча президентська кампанія.

Зрозуміло, що президенту Порошенку не надто комфортно буде йти на вибори з не просто збереженим, але й фактично пролонгованим під час перегонів договором з Росією. Тим більше, що нова його десятирічка розпочнеться якраз на наступний після виборів день.

Очевидно, саме тому ситуацію було вирішено дещо "припудрити".

Минулого тижня президент заявив про плани з призупинення частини положень договору. "У зв’язку з агресією Україна сьогодні має право призупинити і норму щодо стратегічного партнерства, і норму щодо військової співпраці, норму щодо військово-технічної співпраці і багато інших норм, які на сьогоднішній день не є в інтересах України", – пояснив Порошенко.

Звичайно, з базовим політичним договором з Росією вже давно треба щось робити. Однак виглядає так, що з низки причин нова ініціатива президента веде його в дуже незручне становище. Або вже завела.

По-перше, часткове призупинення базового договору з Росією не має очевидної зовнішньополітичної мети. Незрозуміло, який результат це би принесло – обрані для призупинення положення і так не працюють. Простіше кажучи, під питанням сенс ініціативи.

Більше того, і це по-друге, ідея сумнівна юридично. 2015 року вже був законопроект про призупинення низки положень "великого" договору з Росією від народних депутатів на чолі з Борисом Тарасюком. Його забракувало МЗС України. "Така підстава, як "збройна агресія", не може бути використана для припинення дії окремих положень договору, а визначає необхідність припинення дії (денонсації) міжнародного договору в цілому", – йдеться у висновку міністерства.

Нині у Порошенка кажуть, що часткове призупинення договору стало можливим завдяки появі у 2017-18 роках у міжнародних документах та українському законодавстві терміна "російська агресія". Аргументація надзвичайно сумнівна і не в’яжеться ані з положеннями самого договору, ані з міжнародним правом.

По-третє, великі проблеми ініціативі додають обгрунтовані підозри в реалізації президентською командою чергової політтехнології. До слова, не надто вдалої уже на старті, бо ж побіжно Порошенко сам привернув увагу до власної тривалої толерантності до договору про дружбу з країною-агресором.

Відповідно, і це по-четверте, проблемним може бути проходження можливого законопроекту в парламенті.

З одного боку, через згадані вище юридичну сумнівність та відсутність сенсу. З боку іншого – через очевидний передвиборчий характер ініціативи.

Можна припустити, що допомогти президенту таким чином на виборах будуть раді далеко не всі навіть у "коаліції". Точно не підстрахує цього разу Опозиційний блок та інші проросійські сили, до послуг яких часом вдається Банкова.

Зрештою, частина опозиції цілком може використати політичну та юридичну недосконалість ідеї Порошенка на свою користь – вимагаючи радикальніших кроків, тої ж денонсації договору. Вибори ж не лише у президента. У підсумку це зробить ситуацію довкола "дружби" з Росією ще трагікомічнішою, ніж вона є станом на тепер – а Порошенкові завдасть політичних збитків.

Звичайно, президент і сам ще може запропонувати варіант значно природніший, ніж анонсований на минулому Київському безпековому форумі – денонсацію договору в цілому до 30 вересня. Тобто зробити все у відповідності до тексту документа та факту істотного порушення його Росією. По суті, викидання нею договору в смітник.

Щоправда, попутно це означатиме також денонсацію всієї риторики президентської команди, використовуваної протягом останніх років.

Мовляв, у разі розірвання договору ми не зможемо ефективно судитися з Росією. Оскільки документ містить положення щодо поваги до суверенітету та територіальної цілісності України, то його денонсація допомагає в цьому Кремлю.

Це так само неправда. Адже на момент початку російської окупації та агресії договір був чинним.

Згідно з Віденською конвенцією про міжнародні договори, припинення дії договору "не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення".

Чи убезпечить пролонгований незабаром договір Україну від подальшої агресії проти неї – питання риторичне. Звичайно ж, ні. Виступаючи на тому ж Київському безпековому форумі, секретар РНБО Олександр Турчинов дуже добре описав підготовку Росії до можливого масштабного вторгнення.

Втім, досвід свідчить, що риторика президентської команди може швидко і радикально мінятися. Тим більше, що Порошенко справді ризикує опинитися у скрутному становищі.

Ну а загалом, це історія про потребу вчасного ухвалення важливих рішень. І урок для тих, хто через брак політичної волі або з інших причин з ними зволікає.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора