Наприкінці минулого тижня Єврокомісія повідомила про мирне врегулювання багаторічного антимонопольного розслідування щодо "Газпрому".

На відміну від розслідувань щодо Google чи Intel, які завершилися мільярдними штрафами, умови мирного врегулювання з "Газпромом" передбачають лише низку обмежень його діяльності в ЄС. Жодних штрафів накладатися не буде.

Як все починалось

"Газпром" є очевидним монополістом на газових ринках ЄС, і протягом багатьох років окремі держави ЄС скаржилися до Єврокомісії, що "Газпром" маніпулює цінами на їхніх ринках з політичною метою.

В той час як Єврокомісія працює над створенням єдиного енергетичного простору в ЄС, "Газпром" штучно встановлював кордони між національними ринками ("фрагментація") та нав’язував економічно необґрунтовані умови купівлі газу.

В 2011 році в офісах "Газпрому" в ЄС пройшли перші обшуки.

А приблизно через рік Єврокомісія розпочала офіційне розслідування щодо зловживання "Газпромом" своїм монопольним становищем. Втім, чутки щодо тихого завершення цього розслідування мировою угодою почали циркулювати майже негайно.

Однак, в 2014 році сталася анексія Криму, а в кінці цього ж року новим єврокомісаром з питань конкуренції стала Маргрете Вестагер. 22 квітня 2015 року вона пред’явила "Газпрому" офіційне "звинувачення" в порушенні антимонопольного законодавства ЄС (лише за тиждень до цього аналогічне "звинувачення" отримав і Google).

Як сказала тоді Вестагер, "всі компанії, що працюють на ринку ЄС, повинні грати за правилами ЄС".

Перспектива мирової угоди виглядала, на перший погляд, досить блідою.

Плідні переговори

Свої перші пропозиції щодо врегулювання спору "Газпром" направив Єврокомісії майже одразу, у вересні 2015 року. Переговори тривали близько двох років, незважаючи ані на санкції, ані на війну в Сирії, ані на загальне охолодження у відносинах між Росією та ЄС.

Обіцянки без гарантій: якою має бути позиція України в переговорах про "Північний потік-2"

Багато експертів поділяли думку, що ЄС не може занадто агресивно поставитися до постачальника близько третини газу на європейський ринок, так само як і "Газпром" (чи російський уряд) не може відмовитися від основного покупця газу за кордоном.

Щоб продемонструвати свою волю до мирового врегулювання, "Газпром" почав в односторонньому порядку відходити від своєї практики фрагментації ринків, продав частину акцій своїх трубопроводів та з вересня 2015 року вперше почав торгувати на спотовому ринку.

І ось, нарешті, в квітні 2017 року сторони досягли попередньої згоди щодо врегулювання спору без штрафів. Експерти звертали увагу, що врегулювання спору шляхом покладення на "Газпром" зобов’язань на майбутнє дозволить негайно продовжувати працювати за новими правилами.

Накладення штрафів, навпаки, призведе до конфронтації та років оскаржень в Європейському суді.

До перспективи мирової угоди вкрай негативно поставилися держави, які найбільше постраждали від дій "Газпрому".

Дипломати Польщі, Чехії, прибалтійських держав звертали увагу, що за умовами мирової угоди "Газпром" фактично зобов’язується не більше, ніж виконувати поточні антимонопольні норми ЄС, і не надає жодних додаткових поступок, в той час як заподіяні ним мільярдні збитки залишаються не компенсованими.

Незважаючи на протести, однак, у травні 2018 року угоду було затверджено. Єврокомісар Вестагер, ніби вибачаючись за те, що недостатньо покарала "Газпром", зазначила у офіційному релізі:

"Я знаю, що багато хто хотів би, щоб "Газпром" оштрафували, незважаючи на те, які рішення були реально доступні. Однак штраф не досяг би тих антимонопольних цілей, які переслідувала ця справа.

Ми можемо бути впевнені, що "Газпром" допоможе інтегрувати газові ринки лише якщо сам "Газпром" візьме на себе зобов'язання це зробити.

Ми зможемо надати покупцям "Газпрому" ефективне право змінювати ціну на газ лише якщо "Газпром" погодиться брати участь у структурованому процесі."

Про що домовились

Комплекс зобов’язань Газпрому є досить складним. Він спрямований на усунення штучних бар’єрів між національними європейськими ринками газу та забезпечення єдиного торговельного простору всередині ЄС.

По-перше, Газпром зобов’язується виключити з договорів будь-які положення, які обмежують перепродаж газу за кордон. Покупці газу зможуть вільно визначати, що саме станеться з газом, який вони придбали.

По-друге, Газпром зобов’язується надавати можливість покупцям обирати, куди саме газ повинен поставлятися.

Наприклад, покупець з Угорщини зможе замовити поставку газу до Естонії. Таким чином, спрощується положення тих держав (країни Балтії, Болгарія), які мають проблеми з приєднанням до загальноєвропейської мережі газових трубопроводів (так звані "ізольовані ринки").

Замість змушувати Газпром чи когось іншого будувати фізичні інтерконектори між газовими системами цих держав, Єврокомісія створює систему "віртуальних інтерконекторів".

По-третє, Газпром надасть своїм найбільш незахищеним покупцям право перегляду ціни контракту з прив’язкою до цін газових угод на західноєвропейських хабах.

Якщо між покупцем та "Газпромом" виникне суперечка щодо ціни, вона буде розглядатися в арбітражі, де поки що "Газпром" не був надто успішним.

Виконання цих зобов’язань, як зазначає Єврокомісія, забезпечується можливістю накладення штрафу на Газпром в розмірі до 10% його річного обороту. Реальність, однак, у тому, що більшість з цих зобов’язань Газпром уже виконує добровільно.

Що це означає для України?

Для України є щонайменше дві новини – добра і погана.

Добра – єдиний ринок газу в ЄС означатиме, що "Газпром" матиме менше важелів впливу у вигляді газових преференцій для своїх друзів в Європі. Це – позитив з точки зору зовнішньої політики, відносин з нашими найближчими сусідами, ЄС та НАТО.

Погана – після того, як "Газпром" нібито почне "грати за правилами", буде значно складніше боротися з проектом "Північного потоку-2".

До сьогодні опоненти "Потоку" посилалися на те, що він надасть "Газпрому" додаткову економічну потужність у відносинах з ЄС. Однак якщо гра ведеться на полі та за правилами самого ЄС, довести шкоду від "Потоку" буде значно складніше.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора