Чотирнадцять британських заморських територій повинні будуть розкрити відомості щодо бенефіціарних власників своїх компаній до початку 2021 року. Таке положення 1 травня було включене Палатою громад до законопроекту Sanctions and Anti-Money Laundering Bill.

Тепер законопроект буде направлено для узгодження до Палати лордів, однак активної опозиції йому не очікується. Досить скоро законопроект стане законом і напряму стосуватиметься тих самих "класичних офшорів" британського походження: Бермудських та Кайманових островів, Гібралтару, Британських Віргінських островів та інших.

Зміни до законопроекту є результатом тривалого процесу, який почався ще в 2016 році з публікацією "панамських паперів" (більше половини компаній, яких стосувалися "папери", були насправді не з Панами, а з Британських Віргінських островів), а завершився справою Скрипалів та обіцянкою уряду Великої Британії всерйоз зайнятися відмиванням російських коштів через англійську юрисдикцію.

За оцінками Національного агентства з боротьби зі злочинністю,

щороку через Велику Британію відмивається $90 мільярдів "брудних коштів".

Більшість із них проходить через заморські території. Наприклад, Британські Віргінські острови мають населення близько 30 тис. осіб, при цьому на їхній території в 2017 році було 400 тис. зареєстрованих компаній, які володіють, за деякими оцінками, активами на суму більше $1,5 трильйона. При цьому, як зазначила депутат парламенту Великої Британії Маргарет Ходж, популярність заморських територій Великої Британії для цілей відмивання коштів викликана саме режимом секретності, який підтримується в цих юрисдикціях щодо корпоративних справ.

Колись давно офшори стали офшорами саме через те, що не мали іншого вибору для наповнення власного бюджету, а тому їхнє політичне керівництво прекрасно розуміє фатальну збитковість нового закону для їхньої фінансової індустрії та для економіки загалом.

Уряд Британських Віргінських островів порівнює новий закон із "побиттям лежачого", посилаючись на нищівні наслідки ураганів Ірма та Марія, від яких острови досі не оговталися.

Звісно, більшість територій, на які поширюється законопроект, є насправді незалежними державами, і британський парламент зі своїми законами формально не має над ними влади.

Однак досить іронічно, що про цю незалежність заморські території згадали саме зараз, після того, як вони десятками років отримували зиск від близькості до стабільної британської правової системи, доступу до одного з найбільших фінансових центрів у світі, а також до єдиного ринку ЄС.

Зрештою, британські політики лобіювали спільні інтереси перед інститутами ЄС та США, надавали захист слабшим партнерам у міжнародній політиці.

Однак з виходом Британії з ЄС, що планується наступного року, ці важелі вже не будуть такими ефективними, як раніше.

Можливо, заморські території вирішать, що настав час залишити британський корабель та шукати власної долі, наприклад, в рамках регіональних об’єднань.

Не виключено, що клієнти офшорних центрів зроблять ставку на обхід нового закону.

Так, наприклад, за англійським Законом про компанії звітувати про бенефіціарного власника необхідно лише у випадку, якщо він контролює більше 25% статутного капіталу компанії.

Можливо, вимоги нового закону будуть просто тихо ігнорувати, адже досі, як визнає британська влада, відомості щодо бенефіціарів, формально внесені навіть до корпоративного реєстру Великої Британії, не надто пильно перевіряли – з огляду на те, які витрати та зусилля для цього потрібні.

В будь-якому разі, протягом найближчого часу слід очікувати серйозних змін у розподілі ринків офшорних послуг.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора