От і все, докази про порушення міжнародного права Росією подано до Міжнародного Суду ООН в Гаазі. 12 червня, у святковий для росіян день, Україна подає Меморандум у справі щодо застосування Міжнародної конвенції про заборону фінансування тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію усіх форм расової дискримінації.

Чим важливий Меморандум?

Меморандум – Рубікон у розгляді справи, бо це основний елемент письмової частини судового провадження в Суді ООН (стаття 45 Регламенту Суду). У ньому зібрано факти, на яких базується позов України, та викладено наші правові аргументи (стаття 49 Регламенту Суду).

Варто також підкреслити, що після завершення письмової частини провадження жоден новий документ не може бути поданий на розгляд Суду без згоди сторін (стаття 56 Регламенту Суду).

Відтак – після подання Меморандуму – подальша дискусія сторін базуватиметься на критиці і захисті того, що наведено в Меморандумі.

У чому полягає наша правова вимога?

По-перше, від 2014 року на території України незаконні збройні формування вчинили низку актів, які вважаються терористичними відповідно до Конвенції. Зокрема, йдеться про збиття літака МН-17, про обстріл мирних мешканців Маріуполя, Краматорська, Авдіївки, Волновахи та про терористичні акти в Харкові, Одесі та Києві.

По-друге, Росія постачала зброю та координувала вчинення цих актів, що являє собою фінансування тероризму, відповідно до Конвенції.

Тому Росія має понести відповідальність як держава за порушення вимог Конвенції щодо запобігання такого фінансування тероризму.

Також РФ, на порушення законів окупації, яка сама по собі є неправомірною, застосовує своє законодавство з метою дискримінації кримських татар і українців у Криму.

Чому позов стосується саме цих порушень?

Агресія Росії проти України має наслідком порушення надзвичайно широкого кола міжнародних правових норм. Постачання зброї незаконним збройним формуванням, що класифікується як фінансування тероризму, та дискримінація українців і кримських татар в незаконно окупованому Криму – лише окремі епізоди протиправних діянь РФ.

Україна, відповідно до статті 33 Статуту ООН, намагається врегулювати усі спори, пов’язані з порушенням РФ своїх зобов’язань через широкомасштабну та багатовимірну агресію проти нас. Ми добросовісно намагаємося врегулювати ці правові спори через переговори та іншими визначеними Статутом ООН.

На жаль, Росія не те що недобросовісно, просто зухвало, підійшла до спроб знайти рішення цим спорам. Більше того, Росія вперто вважає, що немає ніяких спорів і не може бути мови про визнання нею якихось порушень. Відтак Україні доводиться шукати інші, передбачені Статутом ООН, можливості врегулювати спори мирно.

Наприклад, ми, спільно з іншими державами, громадяни яких постраждали внаслідок збиття літака, запропонували Раді Безпеки ООН створити окремий трибунал щодо МН-17. Росія, попри усі втрати для своєї репутації, єдина виступила проти цивілізованого та правового способу відновлення справедливості.

Логічним продовженням зусиль України мирно вирішити спори з РФ є ініціювання справ у міжнародних судових інстанціях у правових спорах, щодо яких існує обов’язкова юрисдикція таких судових органів. Питання порушення прав українців і кримських татар, гарантованих згаданими Конвенціями, належать до компетенції Міжнародного Суду ООН і стали предметом нашого позову проти РФ.

Чи достатньо доказів? 

Це питання, яке досить часто виникає протягом останнього року, тепер має звучати інакше. Меморандум складається з 29 томів і містить більше 17 500 сторінок свідчень, документів та інших доказів у справі.

Це надзвичайно багато. Зазвичай меморандуми у справах, які розглядає Суд ООН, є істотно меншими за обсягом.

Взагалі у практиці розгляду справ у Суді ООН є правило – подавати мінімально достатню кількість доказів. Ми намагалися не вийти за рамки того, що достатньо. Але все одно обсяг великий. На це є дві причини.

По-перше, рік тому світ побачив, що Росія навіть перед суддями говорить на біле – чорне і просто бреше. Це порушення усіх традицій, бо держави в Суді по-різному тлумачать факти і норми, але не брешуть. Всі пам’ятаємо казки про зброю, "знайдену в шахтах".

По-друге, Росія докладає всіх зусиль, аби переконати світ, що це не вони, і врешті-решт – ви нічого не доведете. Російська гра у приховування правди, яка навіть отримала термін "plausible deniability" ("правдоподібне заперечення". – Ред.), покладає на нас додатковий тягар доведення очевидного: дії Росії спрямовані на тероризування і залякування людей на Донбасі і в Криму. Тому нам і довелося надзвичайно ретельно підійти до рівня доведеності фактів, на яких базується наш позов.

Зібрати докази вдалося завдяки активній і ретельній роботі ГПУ, СБУ, Нацполіції, Генштабу та інших органів державної влади. Важливою виявилась і робота неурядових організацій і експертів, які збирають докази порушень міжнародного права в Криму і на Донбасі.

Як довго триватиме розгляд справи?

Після подання Меморандуму Росія отримає право подати свої заперечення щодо наявності юрисдикції в Суду розглядати цю справу.

Так само як і в справі Грузія проти Росії, остання скористається цим правом і через три місяці ми отримаємо ці заперечення. З огляду на існуючу практику, розгляд питання щодо юрисдикції займе близько півтора року. Після чого триватиме письмова і усна стадія розгляду справи. 

Шість тонн доказів проти Росії: що передала Україна до Міжнародного суду ООН

Загалом усе займе ще кілька років. Виглядає надто довго, зважаючи на страждання людей на Донбасі і в Криму.

Але поки триває судовий розгляд, Росія має нагоду будь-коли визнати неправомірність своїх дій і врегулювати ситуацію. На цьому наголошують усі наші партнери як у безпосередньому діалозі з РФ, так і в нормандському форматі чи мінському процесі.

А якщо Росія і далі буде впиратися, то її відповідальність як держави за міжнародні протиправні дії буде встановлена Судом.

Так чи інакше – справедливість переможе.