Звинувачення в маніпуляціях Угодою про асоціацію, навішування усіх можливих негативних ярликів на українського експортера...

Усі ці риторичні засоби, використані в нещодавній статті в Politico, означають одне – нас вважають серйозним конкурентом. І можливо, це найкраща новина про конкурентоспроможність нашого бізнесу в ЄС.

Пару слів про саму статтю. У ній йдеться про винайдений українською компанією МХП спосіб обійти жорсткі обмеження на імпорт курячого філе в ЄС. "Курятина з кісткою відправляється на заводи ЄС, де кістку відрізають і продають як куряче філе... Європейські фермери обурені тим, що український топ-олігарх (Юрій Косюк) ухиляється від мит ​​і нарощує експорт курки, використовуючи геніальну інтерпретацію торгової угоди Брюсселя з Києвом", – йдеться в статті.

Стаття в Politico з’явилась напередодні засідання Комітету зі спільної організації аграрних ринків. 

Малозрозуміла назва комітету і не дуже виразні повноваження, визначені Регламентом ЄС 1308/2013, які, утім, дозволяють напрочуд ефективно управляти сільським господарством в ЄС.

Вчора, 21 червня, цей комітет розглядав, серед іншого, ситуацію на ринку м’яса птиці. І особливу увагу приділив питанням України, точніше, одному феномену – експорту курятини з України за кодом 0207 1370 (саме за цим кодом й експортується м'ясо з кісткою).

На тлі іншої інформації – це надто детально. У чому ж річ?

А річ у тім, що в графіку зобов’язань ЄС щодо лібералізації торгівлі в Угоді про асоціацію навпроти коду 0207 137 стоїть цифра 0. Це означає, що українські виробники можуть експортувати необмежену кількість відповідного товару без мита.

Натомість навпроти більшості кодів групи 0207, які стосуються Gallus domesticus, тобто свійської курки, визначена тарифна квота – 36 тис. тонн, яка щороку збільшується на 1 тис. тонн, до 40 тис.

Що це означає? По-перше, треба точно перевіряти, яка ставка мита на вашу продукцію, і переконуватися, що обмежень на її експорт до ЄС немає. Я був здивований, що навіть люди, які фахово займаються міжнародною торгівлею молочною продукцією, були впевнені, що відсутність квоти на сири означає, що їх експортувати взагалі неможливо. Але це не так!

Друге упередження вже стосується європейських виробників щодо нашої курятини. У випадку експорту за кодом 0207 1370 не йдеться про помилку з боку ЄС чи якусь маніпуляцію з боку України.

Якщо подивитись на український графік зобов'язань по м'ясу птиці, то ми так само пропонуємо ЄС за окремими кодами – тарифну квоту, а за іншими – повну лібералізацію з перехідним періодом. І виробники з ЄС також ефективно використовують ці можливості.

То в чому ж проблема?

Українські виробники курятини змогли витиснути все, що можна, і навіть більше з можливостей УА.

Хоч загальний імпорт курятини в ЄС і впав на 10% у 2017 проти 2016 року, експорт з України зріс на 66%. А зростання обсягів продажів у першому кварталі 2018 року взагалі феноменальне – більш ніж удвічі (на 127%).

Який раціональний висновок з цієї історії?

Перш за все, українська позиція на переговорах з ЄС про вільну торгівлю була правильною. Ми просили надати доступ не з огляду на історичні обсяги торгівлі (тобто виходячи з інформації про експорт в 2005-2007 роках), а з огляду на потенційний попит на українську продукцію.

І цифри, пропоновані українським урядом, були значно ближчі до цифр нинішнього реального експорту української аграрної продукції до ЄС. Проте Євросоюз зайняв найконсервативнішу позицію.

По-друге, лише зараз ми емпірично вивчаємо, скільки справді українських меду, масла і м’яса птиці хочуть купувати в ЄС. І ця інформація буде вкрай важлива для переговорів про подальшу лібералізацію торгівлі в рамках Угоди про асоціацію.

Ну і нарешті – поки в України буде такий ганебний імідж тотально корумпованої і олігархічної економіки, українських конкурентів легше вбити чорним піаром, ніж чесно конкурувати. Це видно з емоційного забарвлення згаданої статті в Politico та інших статей на цю тему, зокрема в польській пресі.

Наскільки у цьому винен сам український бізнес, його власники чи корумповані чиновники і політики – питання риторичне і добре дискутується в нашому суспільстві. Але з цим вже час щось робити.

А поки ж можемо констатувати, що український бізнес може бути конкурентним, сильним і ефективним. Настільки, що його конкуренти почнуть з ним серйозно боротись.

І, на жаль, поганий імідж держави та українського бізнесу – найслабкіша ланка у цій агресивній конкуренції.

Бо яким би "європейським" і культурним не був бізнес ЄС, а закони хижого капіталізму ніхто не скасовував.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора