"Ложка дьогтю" в європейській реформі: як змінюється українське ЖКГ
"Коли вже в Україні буде європейська система ЖКГ? І що для цього потрібно? Якого ще закону бракує?" – час від часу запитує мене київська подруга.
Подібні запитання мені стали ставити набагато частіше після того, як Верховна рада відклала набуття чинності закону "Про житлово-комунальні послуги, водопостачання, електрику, газ і поводження з відходами" на рік. Цей закон окреслює договірні взаємини між споживачем і всіма постачальниками послуг, розділяючи права і обов'язки сторін.
То що, шансів на позитивні зміни більше немає? На це запитання доводиться відповідати дуже часто.
І що дуже важливо – на нього можна дати помірно оптимістичну відповідь.
Як не дивно, перенесення набрання чинності цим законом збільшує шанси на проведення справжніх європейських реформ. Причин декілька.
Демонополізуй це
По-перше, новий закон розділив штучно створені та природні монополії постачальників послуг ЖКГ. Було відкладено набрання чинності лише частиною законопроекту, що стосується ринку комунальних послуг. Стосовно житлових послуг закон з 10 червня вже чинний.
Житлові та комунальні послуги в Україні історично об'єднані в один комплекс. Однак це не зовсім правильно. Їхня ключова відмінність – в можливості конкуренції.
Складно демонополізувати ринок постачання гарячої або холодної води, газу або електроенергії (хоча за бажання можна зробити і це). Що ж до ринку житлових послуг, або того, що в Європі називають послугами з управління будинком, то тут домогтися демонополізації простіше.
Уточнимо, це стосується тих багатоквартирних будинків, які не створили ОСББ – а таких в Україні понад 80%. Навіть для них з'явилася можливість обирати керуючу компанію для свого будинку.
Що стосується будинків, де вже створені ОСББ, то вони як юридичні особи досить захищені договірними зобов'язаннями сторін (споживач – постачальник послуг) і можуть змінити постачальника послуг в будь-який час відповідно до договору. Для будинків, де не створене ОСББ, власник фактично був позбавлений можливості вибору або зміни існуючого управителя, якого призначив муніципалітет.
Що ж змінилося? В першу чергу, з 10 червня зникло таке поняття, як тариф на утримання будинку. Цей тариф раніше вираховувався місцевою владою і був безальтернативний для всіх.
Нині ж його замінила ціна за обслуговування будинку, яка може визначатися на ринкових умовах.
То що ж тут доброго, зазвичай запитують мене? Тепер власники в будинках без ОСББ позбулися останнього механізму захисту від завищення цін ЖЕКу, який часто дуже дозовано поставляє послуги управління будинками.
Але насправді їм це не вдасться. І це друга причина, чому можна сподіватися на успіх реформи.
Річ у тім, що в перехідний період – до підписання нового договору з керуючою компанією – перегляд уже встановлених тарифів заборонений. Деякі міста, наприклад Київ, встигли підстрахуватися, заздалегідь підвищивши тарифи для своїх ЖЕКів.
Однак більшість муніципалітетів цього зробити не встигли, а отже, вони самі в першу чергу зацікавлені, щоб реформа відбувалася якомога швидше.
Тепер "м'яч на половині поля" споживачів. Саме вони тепер мають усі можливості вибирати керуючу компанію, не погоджуватися на запропоновані тарифи.
Головне – пам'ятати, що покупець тепер завжди має право вибору. Відповідно, не слід, не дивлячись, підписувати нові договори, які будуть пропонувати ЖЕКівські працівники.
Де тут Європа? І це саме ті зміни, які дозволять отримати європейські стандарти ЖКГ?
Так, пропоновані зміни – це саме те, що ми називаємо європейськими стандартами управління житлом. Незалежні керуючі компанії (іноді – муніципальні, але найчастіше – приватні) працюють у всіх європейських країнах.
І часто неякісна робота однієї з них або ж бажання істотно підвищити ціну призводить до розірвання з нею контракту. І ця загроза – набагато дієвіший інструмент контролю за роботою, ніж усі можливі муніципальні інспекції.
І це не дивно – споживачі краще за чиновників бачать, де якісна робота, а де – ні.
Що тепер чекає на українську реформу? Для остаточного запуску цього механізму уряду ще необхідно підготувати підзаконні акти. Наприклад, розробити типові договори з керуючими компаніями. А також визначити, якою більшістю голосів має ухвалюватися рішення про розірвання чи підписання угоди.
Зазвичай ситуація, коли від Кабміну потрібно забезпечити імплементацію будь-якого закону, створює масу ризиків затягування реформи. На щастя – не в даному випадку!
Явний привід для оптимізму – скасування тарифів стимулює владу якомога швидше завершити реформу!
Безумовно, один лише запуск цієї системи не означає появи в Україні європейських стандартів управління житлом. На початку колишні ЖЕКи будуть безальтернативними керуючими.
Однак, як вже доведено практикою, вільний ринок швидко все розставить по місцях. І можливість заробити на управлінні будинками повинна призвести до створення нових керуючих компаній, які й створять конкуренцію в житловій сфері.
Цим шляхом пройшли всі східноєвропейські країни – їхні результати демонструють, що і в України все має вийти.
Ціна питання
Втім, Україна не була б Україною, якби в діжку меду не спробувавши впихнути й ложку дьогтю.
Цією ложкою є бажання лобістів внести норму, що перегляд розцінок керуючих компаній буде відбуватися автоматично, виходячи зі зміни собівартості послуг.
Ця норма повністю суперечить "європейськості" реформи. Чому так?
Тому що звичайний споживач рідко вивчає формування послуг. Він може навіть не помітити чергового перегляду.
І така ситуація дуже вигідна продавцям послуг – але геть не вигідна споживачам.
Безумовно, цінова ситуація в Україні є нестабільною. І цілком можливо, що у керуючої компанії з'явиться необхідність підвищити вартість своїх послуг (уточнимо – в умовах вільного ринку це бажання, як правило, стримується конкуренцією, а також необхідністю зберегти лояльних клієнтів).
Однак – і це також є спільною для всієї Європи нормою – перегляд ціни можливий виключно за згодою мешканців.
На практиці це відбувається таким чином: керуюча компанія зобов'язана повідомити про підвищення розцінок за кілька місяців. І мешканці мають час знайти альтернативного підрядника, відмовившись від співпраці зі старим.
Замість цього українців хочуть позбавити права приймати рішення – віддавши це право управителям. А без побоювання втратити клієнтів керуюча компанія швидко деградує до знайомого радянського ЖЕКу.
А отже, за європейські принципи ЖКГ треба боротися до кінця. Структури, які звикли "сидіти на потоках", до останнього подиху чинитимуть опір конкуренції.
Але, як показує досвід, на тих ринках, де в Україні є реальна конкуренція, якість послуг нічим не поступається європейській.
Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора
