Вечір 4 червня був звичайним, поки твіт однієї людини не змінив його.

Верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї повідомив у своєму мікроблозі, що його країна "не терпітиме одночасно і санкції, і ядерні обмеження" і що він наказує Організації з атомної енергії Ірану негайно повертатися до роботи.

Мета - довести потужності обладнання до можливості збагатити 190 тисяч тонн урану!

Так, це звучить доволі грізно, але слід подивитися на заяву Хаменеї трохи ширше, щоб зрозуміти її суть. Сигнал не дуже добрий, але угода ще тримається. Проте наскільки довго так триватиме - наразі не знає ніхто.

Старі погрози у нових умовах

Тут спершу важливо зазначити, що заяви про збагачення 190 тисяч тонн урану - геть не нові. Той самий Хаменеї казав про них ще у 2014 році.

Це стара мета Ірану, яку Тегеран особливо не приховує. От лише зараз це має відбуватися, за словами Аятоли, у рамках ядерної угоди. Як - це гарне питання, бо на сьогодні можливості Ірану хоч якось видобувати та збагачувати уран є вельми обмеженими, а устаткування - старим.

Тегеран обмежений і тим, скільки урану він може зберігати у себе - не більше 300 кг на 15 років, збагаченого до 3,67%. Це дуже мало і дуже далеко від того, щоб становити бодай якусь небезпеку.  Але не все так просто, як видається…

Є неявні та явні показники, що найближчим часом Тегеран планує порушити угоду.

Звідки в Ірану 190 тисяч тонн урану, чи не вигадка це Хомейні, щоб вплинути на перемовини з Європою? Річ у тім, що Ісламська республіка з 2010 року має свій видобуток цього природного елементу. До того ж, не можна виключати, що він не дуже легальний.

А якщо є видобуток, то мають працювати і ядерні млини, на яких видобутий із шахт уран відділяється від інших порід, щоб отримати чисті ізотопи 235 та 238. Лише уран-235 придатний для ланцюгової реакції та подальшого використання. Далі його перетворюють на газ (UF4 або UF6) та у центрифугах збагачують до необхідного рівня. Щоб казати про атомну бомбу, вміст урану-235 там має бути понад 90%.

Трамп, що ламає систему: до чого призведе вихід США з ядерної угоди

За повідомленням BBC, голова тієї ж Організації з атомної енергії Ірану сказав пресі, що країна збирається покращувати інфраструктуру, у тому числі електричну, щоб будувати нові, сильніші центрифуги у місті Натанз. До 2015 року Натанз був найбільшим місцем у Ірані, де збагачували уран-235. Підземелля центру можуть вмістити до 50 тисяч газових центрифуг. А за даними Reuters, Іран навіть допустив повернення до 20% збагачення урану.

Так, як кажуть експерти, зведення нових комплексів без центрифуг, як і нові лінії електронергії у Натанзі, не порушують домовленості, за якими Іран може мати лише центрифуги першого рівня для збагачення.

Але у те, що Тегеран збудує нові комплекси для збагачення із центрифугами, віриться більше. Чому? Бо Іран може скористатися дозволом будувати частини нових центрифуг, але не запускати їх у роботу у перше десятиліття.

Те саме з "редизайном" водневого реактора в місті Арак. Який нібито тепер переобладнають на повністю наукові потреби за участю Китаю. Воно може й так, але ніхто не заважатиме Ірану в майбутньому переграти все назад.

Як, до речі, і КНДР із "закриттям" ядерного полігону Пунгері, звідки попередньо було вивезено усе обладнання. І сховано, швидше за все, в іншому місці.

Рішення було офіційно направлено до ООН, тож ми можемо невдовзі чекати на відповідь. 

Проте навіть якщо кроки Тегерана повністю вписуються у параграфи ядерної угоди, безумовним є й інше: Іран надсилає тривожний сигнал іншим її підписантам та Сполученим Штатам, які з угоди вже вийшли. 

Небезпечна гра з Європою

Іран готує свої опції на випадок колапсу угоди 2015 року та показує, що збирається активно брати участь у процесі.

Наразі важко стверджувати, чи це шантаж, чи Іран реально піде на порушення умов. Втім, Тегеран може зіграти на відчайдушному бажанні Франції, Німеччини та Британії будь-що зберегти угоду.

До того ж ЄС всерйоз занепокоєний тим, що Іран продовжує розробляти ракети і робитиме це й надалі. І хоча верховний лідер наголошує, що вони "лише для захисту країни", розуміючи вплив Ірану на Близькому Сході, у це віриться доволі складно.

ЄС неодноразово наголошував, щоб Іран "зменшив апетити" та припинив втручатися майже у кожен конфлікт у регіоні. У відповідь Тегеран висунув шість пунктів, за умови виконання яких європейськими країнами Іран залишиться в угоді. Серед них: не піддавати сумніву програму іранських балістичних ракет та регіональну політику Ірану, котра, як ми знаємо, націлена на участь у багатьох конфліктах одночасно, у Сирії, Іраку, Ємені, Лівані...

Далі більше - Іран зажадав, щоб його нафту продовжували купувати, а ще - компенсували країні усі можливі втрати та збитки! А, і зовсім зухвала умова - аби європейські банки продовжили транзакції з іранськими.

Звичайно, настільки різко підвищувати ставки - зовсім не в інтересах Ірану.

Шантаж Європи поверненням своєї ядерної програми може вилізти боком самим іранцям.

Втім, усі ці заяви - аж ніяк не кінець ядерної угоди. Це лише попереджувальний постріл з іранського боку заради збереження європейських гарантій та пожвавлення перемовин на умовах Тегерана.