Міністр глобальної Британії: хто очолив королівське МЗС після відставки Бориса Джонсона

У британському МЗС змінилася влада.

Після відставки Бориса Джонсона міністерство закордонних справ Великої Британії очолив колишній міністр охорони здоров’я Джеремі Хант.

На відміну від свого попередника, 51-річний Хант повністю лояльний до прем’єр-міністра, тож таке призначення розцінюється як спроба Терези Мей перерозподілити сили у парламенті на свою користь.

Парадоксально, що перед референдумом про вихід з ЄС цей політик (як, до речі, і прем’єр Тереза Мей) підтримував кампанію за збереження членства Великої Британії в ЄС, але зараз саме йому належить координувати перемовини щодо Brexit. Втім, восени 2017 року Хант раптово змінив свою позицію і став прибічником виходу з Євросоюзу. Сам він частково пов’язує цю зміну зі "зверхністю" ЄС під час ведення переговорів.

Джеремі Хант походить із заможної англійської родини, вивчав в Оксфорді політологію, економіку та філософію і є класичним  кар’єрним політиком. Втім, до початку політичної кар’єри Хант був успішним бізнесменом, заснував компанію Hotcourses, яка надавала послуги у сфері освіти. Минулого року компанія була продана за 30,1 млн фунтів..

Від 2012 року і до призначення міністром закордонних справ Джеремі Хант перебував на посаді міністра охорони здоров’я в урядах Терези Мей та Девіда Камерона. За п’ять з половиною років – рекордний термін на цій посаді – він пережив багато криз: страйк лікарів, незадоволення громадян у зв’язку із зниженням рівня фінансування сфери охорони здоров’я тощо.

У високу політику він потрапив у 2005 році, коли був обраний до Палати громад та обійняв посаду тіньового міністра з питань інвалідів. За два роки став міністром культури, ЗМІ та спорту знову ж таки у тіньовому уряді. Коли консерватори перемогли на виборах – був міністром у справах культури, ЗМІ, спорту та Олімпійських ігор (2010-2012).

Проте політична кар’єра Джеремі Ханта не позбавлена і скандальних історій.

Декілька років тому його розглядали як можливу кандидатура на посаду голови консервативної партії, проте це питання пригальмувалося через чутки про особливі відносини англійського політика з австралійським та американським медіамагнатом Рупертом Мердоком, а саме лобіювання його інтересів під час придбання  ним супутникового оператора Sky.

Лейбористська партія вимагала відставки міністра, натомість Девід Камерон його підтримав і згодом перепризначив на посаду міністра з охорони здоров’я.

Інша історія відбулася в квітні цього року: Джеремі Хант був змушений вибачатися за те, що забув задекларувати своє часткове володіння компанією, яка придбала декілька квартир на узбережжі в Саутгемптоні.

Відтак, Велика Британія (як, до слова, і Німеччина 4 місяці тому) отримала міністра взагалі без досвіду у сфері міжнародних відносин – але з гарним політичним досвідом.

Звісно, пріоритетним для Джеремі Ханта є завершення перемовин про Brexit, які йому доведеться координувати, проте він має і глобальніше завдання: розробити довгострокову стратегію зовнішньої політики для Великої Британії, яка буде базуватися на утвердженні нової ролі країни у світі в якості "надійного союзника".

Уряд Мей вже визначив гасло "глобальної Британії", але досі зазнавав критики через нього – мовляв, це гасло без політики.

Отже, тепер саме новий міністр має наповнити ці слова змістом. 

Яке місце посяде Велика Британія у новому світовому порядку?

Як вона діятиме у світі, який характеризується все більшою незалежністю США, нестабільністю Європи та зростанням впливу нових центрів, а саме Китаю та Індії? Як Британія реагуватиме на мігрантів з Африки? Якою буде політика Британії щодо Північної Кореї, Ємену та Сирії?

Відкритим питанням залишається і політика щодо України, оскільки досі жодних відкритих заяв щодо нас від нового очільника МЗС не лунало.

Очевидно, що ці питання стануть ключовими для нового міністра закордонних справ.

Та успіх стратегії на кожному із визначених напрямів залежатиме, не в останню чергу, від успішності переговорів про Brexit та життєздатності уряду консерваторів.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора