Незамінний Brexit: чому планам Терези Мей не знайшлося альтернатив

Brexit розколов британське суспільство, торі, а відтепер – і уряд Терези Мей.

За кілька днів після того, як прем’єр-міністр Британії у своїй офіційній заміській резиденції Чекерс презентувала добре збалансований компроміс, схвалений її кабінетом, у відставку подали два найбільш ревних поборника Brexit - міністр з питань виходу з Європейського Союзу Девід Девіс і міністр закордонних справ Борис Джонсон.

У своїх пафосних заявах про відставку вони скаржаться, що прем'єр-міністр занадто далеко пішла назустріч ЄС. На їхню думку, пропозиція, озвучена Мей, фактично ставить Британію в становище колонії і означає повільне задушення мрії про Brexit.

Обурення обох лицарів Brexit поділяють і депутати-консерватори, точну кількість яких визначити важко. Частково відкрито, частково анонімно вони дали волю своєму роздратуванню компромісним документом.

Однак відставка Девіса і Джонсона, яка ще на початку тижня здавалася початком кінця Терези Мей, лише сприяла зміцненню її позицій.

Причина тому - нездатність прихильників Brexit, за винятком примарних фантазій і ностальгійних формулювань, представити свій план майбутнього курсу Британії. Водночас укладення угоди все наполегливіше вимагають економіка, профспілки і суспільство. А сценарій, згідно з яким Brexit мав би відбутися без жодної угоди про умови виходу, все ж виявився занадто страхітливим.

Як наслідок, фокус загальної уваги зміститься від театральної вистави у виконанні торі в бік Лейбористської партії.

Її голові Джеремі Корбіну досі чудово вдавалося лавірувати в тіні хаотичних торі, що розсварилися між собою, критикуючи їх неіснуючу стратегію Brexit. У поєднанні з гострою і обґрунтованою критикою хвороб британського суспільства йому вдалося загострити увагу на своїй фігурі й поліпшити рейтинг в опитуваннях.

Нині лейбористи (знову) зрівнялися за популярністю з торі, показник обох партій перебуває на рівні близько 39%.

Але якщо придивитися більш пильно, то виявиться, що стратегії Корбіна з питань Brexit притаманні майже ті самі протиріччя, що й консерваторам. Ідея "Brexit в ім'я зайнятості" з продовженням членства в митному союзі і спільному внутрішньому ринку, але з обмеженнями свободи пересування для найманих робітників, схожа по суті на компроміс, досягнутий кабінетом Мей, і так само не сприймається Брюсселем.

Тут слід додати й те, що лейбористи представляють не тільки виборчі округи, де більшість виборців голосували за вихід з ЄС, а й ті, де все було навпаки. У такій заплутаній ситуації Корбіну і його тіньовому міністру з питань Brexit Кейру Стармеру поки не вдалося навести мости між обома таборами.

Хоча зробити це в принципі цілком можливо. Адже на відміну від торі й ліберальних демократів, лейбористи усвідомили, що голосування за Brexit викликано соціальними негараздами, а отже, дуже наближене до того, що є стрижневим завданням самого Корбіна. Та замість цього лейбористи піднімають питання соціальної політики і охорони здоров'я у відриві від Brexit і тим самим віддають прерогативу тлумачення на відкуп консерваторам.

Схиляння Мей в бік "м'якого Brexit" ставить у скрутне становище лейбористів.

Фракція консерваторів глибоко розколота з цього питання, але через острах перед достроковими виборами і можливою перемогою на них Корбіна поки що підтримує прем'єр-міністра. Тому стратегія Мей буде спрямована ​​протягом наступних тижнів на переговори з ЄС про угоду, вельми схожу в багатьох моментах на розмиті уявлення лейбористів, а потім вона буде внесена на розгляд парламенту під гаслом "З'їж або помри".

Лейбористи добре розуміють, що прихильники жорсткого Brexit можуть піти навіть на сценарій No-Deal. І це ставить їх у незручну ситуацію – треба або брати на себе відповідальність, або віддати країну на відкуп невідомому майбутньому.

Стаття вперше розміщена на сайті IPG і публікується з дозволу правовласника, з редакційними змінами

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора