Не лише обвал ліри: чому Туреччина опинилася на межі фінансової кризи

Стрімке падіння турецької ліри показало, що в економіці нашого південного сусіда назріло чимало проблем.

Багато для кого це стало несподіванкою: тривалий час економічні успіхи Анкари у ЗМІ (в тому числі українських) було прийнято описувати винятково в компліментарних тонах.

Саме тому варто реалістично подивитися на турецьку економіку.

Зокрема, з 1980 по 2017 рік динаміка реального ВВП Туреччини має нестійкий характер, бурхливі підйоми змінюються не менше різкими спадами. Втім, варто визнати: після 2008 року економіка зростає більш стабільною, падіння ВВП фіксується рідше і глибина цього падіння менша, ніж у низці років, що припадають на період з 1980 по 2008 роки.

За великим рахунком, Туреччина протягом десяти років стимулює економічне зростання за допомогою кредитної експансії, і в останні роки це викликає стабільну інфляцію.

Наприкінці минулого року центробанк Туреччини заявляв про досягнення в жовтні 2017 року 13-річного піку інфляції – 11,9% (рік до року). Та цей рекорд було побито цього року – в травні інфляція склала 12,5%, а в червні – 15,4%.

Перегрів економіки Туреччини через кредитний бум обговорюють з 2016 року.

Імовірність "жорсткої посадки" економіки Туреччини в разі відмови від стимулювання кредитної експансії не така вже й низька. То наскільки ймовірною є тривала і повноцінна фінансова криза?

Здавалося б, банківська система Туреччини досить добре регулюється, а якість кредитних портфелів у турецьких банках є високою. Але валютна криза здатна стати тригером кризи фінансової.

Річ у тім, що турецький бізнес активно робив запозичення в інвалюті, і зараз кредитний рейтинг Туреччини гірший за грецький, а облігації великих банків торгуються з прибутковістю 20% річних.

Падіння курсу ліри означає зростання вартості обслуговування боргу, формує побоювання дефолту і на цьому тлі провокує додатковий відтік капіталу з турецької економіки. За оцінками Європейського центробанку, турецькі позичальники винні іспанським, французьким та італійським банкам близько $140 млрд, переважно у вигляді валютних позик, і в умовах різкої девальвації національної валюти ризики таких активів зростають.

У політичному плані Туреччина зараз активно протиставляє себе Заходу, тому навряд чи їй можна сподіватися на пакет рятівних заходів до розгортання повноцінної рецесії.

Також є великі ризики, обумовлені високою залежністю економіки від надходження капіталу – Туреччина є країною з хронічним дефіцитом рахунку поточних операцій (а ще і з хронічним дефіцитом держбюджету).

Ще один ризик для економіки Туреччини полягає в ймовірності здування "мильної бульбашки" на ринку нерухомості.

Дешевими кредитами користувалися практично всі сектори економіки, і відчутним наслідком цього було постійне зростання цін на нерухомість. Інвестиції в нерухомість у Туреччині становили близько 10% ВВП – набагато вище, ніж у США і КНР, це можна порівняти з рівнем Ірландії та Іспанії.

Тут варто нагадати, що саме криза на ринку нерухомості в США, Іспанії та Ірландії була однією з причин падіння економік цих країн в 2007-2009 роках.

Зниження цін на активи в Туреччині вже почалося – воно триває з першого кварталу 2017 року.

Це може призвести не лише до припинення кредитного буму, а й до істотного погіршення економічної динаміки в країні.

Стежитимемо за розвитком подій...

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора