27 серпня введено в дію перший пакет американських санкцій проти Росії, впроваджених через отруєння родини Скрипалів. На першому етапі під заборону потрапив експорт технологій, що можуть використовуватись у військових цілях.

А вже у листопаді може бути запроваджений другий, значно жорсткіший пакет санкцій.

Опції, що розглядаються, передбачають зниження рівня дипломатичних відносин між США та РФ, скорочення до мінімуму взаємної торгівлі та навіть заборону польотів до США для російських авіаліній.

Щоби уникнути нових обмежень, Росія повинна виконати низку умов, а саме - припинити використовувати біологічну і хімічну зброю; гарантувати невикористання такої зброї у майбутньому і, головне, відкрити доступ міжнародним експертам до об’єктів з розробки та виробництва згаданої зброї.

А це робить другу хвилю американських санкцій практично неуникною.

Умови, які Вашингтон висунув для зняття санкцій з Росії є, по-суті, такими, що Кремль ніколи їх не визнає і не буде виконувати. Адже у такому випадку Москві доведеться побічно визнати, що вона виготовляла та використовувала хімічну зброю – тобто, фактично, зізнатись у міжнародному злочині.

І тим більше очевидно, що Путін не погодиться на допуск міжнародних експертів до тих об’єктів, де потенційно можуть працювати над розробкою нової хіміко-біологічної зброї.

Отже, останній місяць осені обіцяє бути особливо гарячим.

У листопаді США мають намір запровадити другий етап санкцій не лише проти Росії, але і проти Ірану, якщо останні не виконають вимог і продовжуватимуть порушувати міжнародний порядок.

Це має ще один наслідок. Росія, котра після відновлення американських санкцій проти Ірану вже "приміряла" на себе роль посередника у переговорах між Вашингтоном та Тегераном, по суті, втрачає цей шанс і буде змушена сконцентруватись на своїй проблемі.

Звинувачення Кремля у міжнародних злочинах та додатковий санкційний тиск обмежать активність Росії на світовій арені.

І хоча російське керівництво продовжує голосно заявляти, що міжнародні санкції проти їх держави аж ніяк не впливають на економічний розвиток, стабільність, достаток і стійкість країни, але навіть російські дослідники говорять про інше. Так, експерти з проурядової школи управління Сколково в звіті "Перспективи російського нафтовидобутку: життя під санкціями" у березні цього року визнали, що санкції впливають на російську економіку за принципом "складного відсотка".

Зараз просто накопичується негативний ефект, а вже у 2030 році експорт російської нафти може зменшитись на 10%.

Причинами падіння видобутку будуть технологічне відставання Росії та дефіцит фінансування.

Адже непрямим результатом введення санкцій стало зниження кредитних рейтингів російських нафтогазових компаній, що у свою чергу призвело до погіршення умов кредитування навіть на азіатських ринках, які не запроваджували санкцій проти цих структур.

Варто виділити ще одну важливу деталь: при використанні суто російських технологій видобутку нафти в складних геологічних умовах якість вуглеводнів за їх хімічним складом є низькою (за показниками вмісту сірки та щільності). Доступ до західних технологій часом заблокований. А це створює серйозний виклик конкурентоздатності нафти на світовій арені.

Санкції вдарили й по російським нафтогазовим олігархам.

Британія вже підкреслила, що буде дуже прискіпливо аналізувати капітали російських олігархів і підвищувати стандарти прозорості на територіях, які є популярними гаванями для російських офшорів. Це руйнує улюблену схему російських олігархів - заробляти гроші вдома і відправляти їх на збереження за кордон.

Рано чи пізно це принесе свій результат, створюючи у російської бізнес-еліти відчуття вразливості і незахищеності, а як наслідок – незадоволення правлячим режимом.

Американські санкції проти Росії мають більш політичний фокус, ніж економічний, підкреслюючи притягнення до відповідальності за скоєні злочини (збиття малайзійського літака та отруєння у Солсбері) і порушення світового порядку.

Натомість санкційна політика ЄС щодо Росії обережніша, вона залишає поле для економічної співпраці. На рівні Європейського Союзу не було запроваджено жодних санкційних заходів у зв’язку з отруєнням Скрипалів та смерті британської громадянки, хоча багато країн вислали російських дипломатів.

Серед урядів країн ЄС давно панує розкол щодо питання про те, як реагувати на дії Росії.

Велика Британія наполягає на жорсткій лінії, але їй протистоять Італія, яка хоче зберегти торгово-економічні зв'язки з Москвою, Німеччина, котра будує новий газогін з Росії та низка інших країн, для котрих "бізнес понад усе". Будь-які нові санкції повинні бути підтримані урядами всіх країн ЄС, а Британія, залишаючись поки що в складі Євросоюзу, не може запроваджувати свої власні економічні санкції.

Між тим, Лондон закликав європейських колег посилити санкції проти Росії, запровадити окремий пакет санкцій у зв’язку з отруєнням у Солсбері та стояти "пліч-о-пліч" зі Сполученими Штатами із ще більшим тиском на Кремль, щоб змусити його дотримуватись норм міжнародного права.

Побачимо, якою буде відповідь Брюсселя у найближчі місяці і чи рухатиметься ЄС у фарватері американських ініціатив.

Для світової спільноти вже не є секретом, що російська стратегія зовнішньої політики лежить в площині керованого хаосу: створювати проблеми і обмінювати їх на вигідне для себе рішення. Так, після того як ЄС вчергове продовжив секторальні санкції, а США анонсували новий санкційний пакет, Росія посилила агресивну поведінку в Азовському морі.

Російські прикордонники систематично затримують для перевірки судна під різними прапорами, що прямують із портів Маріуполя і Бердянська чи у зворотному напрямку. Кремль також розпочав інформаційну атаку, звинувачуючи Україну у піратстві проти російських кораблів і пообіцяв посилити їх захист, у тому числі з допомогою зброї.

Отже, Росія готує підґрунтя, щоб через тиск на Україну та її торгових партнерів, а також обіцянки забезпечити умови для вільного судноплавства в Керченській протоці послабити ефект санкцій ЄС та США.