Квартири ставлять на лічильник: чому реформа ЖКГ здатна створити нові проблеми

Чи може так статися, що впровадження "європейських" реформ призведе лише до появи нових проблем?

10 жовтня Кабінет міністрів затвердив порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільчого обліку теплової енергії. Коментуючи ухвалення відповідної постанови, віце-прем'єр Геннадій Зубко зазначив, що завдяки цьому рішенню українці зможуть самостійно обирати оптимальну систему індивідуального обліку тепла.

"Відтепер власники квартир, які встановлять квартирні лічильники (при горизонтальній розводці інженерних мереж у будинку) або (при вертикальній розводці) зможуть регулювати температуру в своїх квартирах, зможуть економити тепло і платити за власним лічильником, а не за марнотратного сусіда", – пояснив він.

От тільки довгостроковий досвід таких країн, як Словаччина чи Чехія, свідчить про зворотне.

У цих країнах почали масово встановлювати квартирні лічильники або прилади-розподілювачі на опалювальні прилади ще в другій половині 1990-х. І отриманий результат виявився зовсім не таким, як очікує український уряд.

Насамперед – невелике пояснення. Будинок є єдиною фізично замкненою одиницею споживання тепла. При цьому розподіл тепла всередині будинку не обмежений стінами квартир або коридору. Він обмежений тільки зовнішньої оболонкою: стінами будинку, вікнами, дахом і фундаментом.

Рівень споживання тепла будинку залежить саме від якості цієї оболонки – чим вона гірша, тим більшими є втрати тепла (витік тепла в повітря або землю) і тим вищим є його споживання. Ці витоки можна і треба мінімізувати – тому в Україні зараз ми так багато говоримо про енергоефективність житла. І в цьому контексті, враховуючи досвід ЄС, був створений Фонд енергоефективності, який має допомогти профінансувати комплексну термомодернізацію будинків з метою різкого зниження цих втрат.

Але повернімося до квартирних лічильників тепла. Чому досвід сусідів України показує, що розрахунки уряду помилкові?

За законами фізики, ті квартири, які знаходяться посередині будинку, мають найкращий теплокомфорт, оскільки їх додатково опалюють сусіди зверху і знизу. І навпаки, квартири, які розташовані внизу і під дахом, а також кутові квартири, несуть найбільше навантаження через втрати тепла через зовнішні стіни і дах.

Тому ми на практиці отримуємо картинку, коли в квартирах посередині багатоповерхового будинку відключено опалення, але в них все одно затишно і тепло. Та водночас у крайніх квартирах батареї гріють на максимум, але там все одно холодно. Зрештою, крайні квартири покривають втрати всього будинку, та ще й опалюють своїх більш вдало розташованих сусідів, яким здається, що вони "економлять", але насправді вони "крадуть" тепло через стіни і стелі у своїх сусідів.

У Словаччині та Чехії останні 20 років ця ситуація створювала напруженість серед мешканців.

Особливо в будинках, які не пройшли комплексну тепломодернізацію.

Тому за рішенням регулятора або відповідальних державних органів поступово частка показника квартирних лічильників у загальному споживанні тепла будинку знижується. Наприклад, у Чехії цей показник наблизився до 10%. Ситуація стабілізується і завдяки тепломодернізації, оскільки різко знижуються теплові втрати будинку, а таким чином – і теплове навантаження на крайні квартири.

На основі досвіду Чехії або Словаччині можна спрогнозувати, що рішення уряду про квартирні лічильники створить найближчими роками в багатоквартирних утеплених будинках нові великі проблеми.

Просто тому, що воно не є справедливим для всіх мешканців будинку.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора