Минуло трохи більше тижня з того дня, коли кандидатура судді Бретта Кавано на одне з місць у Верховному суді США успішно пройшла голосування в американському Сенаті. Та пристрасті навколо цієї номінації вгамуються, мабуть, ще зовсім не скоро, і хвилі від події ще довго будуть розходитися, впливаючи на американський політичний ландшафт.

Суперечка навколо цієї номінації перетворилася на найяскравіше протистояння у внутрішньополітичному житті країни з моменту приходу в Білий дім президента Дональда Трампа, тобто за останні майже два повних роки (а протистоянь у цих часових межах було, прямо скажемо, чимало).

Верховний суд відіграє важливу роль не тільки в суто правовому полі, але і в цілому в політичному житті країни. Досить тривалий час він використовувався для закріплення таких недемократичних явищ, як, наприклад, расова сегрегація і дискримінація, позбавлення політичних прав певних груп населення.

Однак з часом Америка змінювалася, а з нею змінювався і Верховний суд.

У 1954 році, наприклад, було прийнято епохальне рішення у справі "Браун проти управління освіти", за яким ліквідувалася сегрегація державних шкіл за расовим принципом. У 1973 році було прийнято важливе рішення у справі "Роу проти Уейда", за яким було легалізовано право жінок на аборти.

У складі Верховного суду з'явилися чорношкірі американці, жінки, що раніше вважалося просто немислимим.

Президенти і Конгрес, зрозуміло, мали вплив на життя країни, як і суди нижчих інстанцій, але визначальну роль у прийнятті рішень, які трансформували країну, мав саме Верховний суд. Слід зазначити при цьому, що ставши членом Верховного суду (у складі якого дев'ять осіб), новий член залишається на цій посаді довічно (або до того моменту, коли він сам не захоче покинути цей пост).

Розірвання договору між США та Іраном: чи є загроза для України

Для кращого розуміння ситуації з останньою номінацією необхідно звернутися до відносно недавнього історичного контексту. Право номінувати членів Верховного суду має президент, але кожна кандидатура повинна проходити процедуру затвердження в Конгресі.

Виділимо кілька ключових епізодів. У 1987 році президент Рональд Рейган номінував на місце у Верховному суді консервативного суддю Роберта Борка. Однак несподівано для Білого дому представники демократичної партії в Конгресі змогли торпедувати цю кандидатуру.

У 1991 році у відставку пішов легендарний суддя, афроамериканець Торгуд Маршалл. На його місце президент Джордж Буш-старший номінував іншого афроамериканця Кларенса Томаса. Попри те, що Томас був відомий консервативними поглядами, особливого скандалу не очікувалося. Однак несподівано "вибухнула бомба" у вигляді показань Аніти Хілл, яка в минулому була помічницею Томаса і звинуватила його в сексуальних домаганнях. Аніта Хілл дала свідчення в Сенаті, детально розкривши деталі ситуації, як вона бачилася з її точки зору. Незважаючи на це, Кларенс Томас успішно пройшов до складу Верховного суду, де він продовжує засідати і по сьогоднішній день.

Момент, коли Аніта Хілл давала свідчення в Конгресі, відкрив нову сторінку в історії боротьби американок за свої права і, зокрема, проти сексуальних домагань.

Перемістимося в зовсім недавнє минуле. У 2016 році відкривається чергова вакансія у Верховному суді, і президент Барак Обама номінує на неї суддю Мерріка Герленда. Однак на той час республіканці мали більшість у Конгресі. Не ставши навіть розбиратися в перевагах чи недоліках номінанта, вони просто не винесли його кандидатуру на обговорення і голосування. Кандидатура Герленда формально перебувала в Конгресі майже рік, але так і не була розглянута.

Після приходу в Білий дім президента Дональда Трампа вакансія зберігалася відкритою, і новий президент негайно вніс свою кандидатуру – Ніла Горсача. Ця кандидатура досить легко пройшла через Конгрес, де партія президента – республіканці – зберігала більшість. Демократи не особливо чинили опір цьому призначенню.

Нарешті нещодавно у президента Трампа з'явилася можливість номінувати ще одного претендента на місце у Верховному суді. Це вже сама по собі рідкісна ситуація. Багато президентів в минулому могли роками перебувати в Білому домі і так і не отримати можливості призначити свого кандидата до Верховного суду.

У випадку ж із Дональдом Трампом він номінував двох осіб (і обидва рази успішно) протягом менш ніж двох років.

Черговою кандидатурою став Бретт Кавано. Від самого початку ця кандидатура викликала чимало заперечень з боку опонентів.

Було відомо, що суддя Кавано займає жорстку консервативну позицію з цілої низки питань. Зокрема, були і залишаються побоювання з приводу того, що він може сприяти перегляду згаданої вище справи "Роу проти Уейда", яка легалізувала свого часу право американок на аборти. При цьому слід зауважити, що дане питання вже багато десятиліть є одним із найважливіших у внутрішньополітичному порядку денному Америки, і будь-які помітні зрушення в цьому питанні здатні викликати справжні політичні катаклізми.

Розірвання договору між США та Іраном: чи є загроза для України

Незважаючи на все сказане вище і враховуючи домінування республіканців у Конгресі, можна було очікувати, що і ця кандидатура потрапить до Верховного суду без особливих скандалів і потрясінь. Однак сталося інакше.

Стався епізод, подібний до випадку з Анітою Хілл. У розпал слухань в правовому комітеті Сенату в пресу просочилася звинувачення на адресу судді Кавано з боку професора Крістін Блейз Форд.

Професор Форд заявила, що багато років тому, в часи його студентської юності, Бретт Кавано домагався її сексуально. Спочатку ця інформація призначалася тільки для членів правового комітету, але в нинішню епоху тотальних витоків приховати такий розвиток подій було просто нереально.

Республіканці звинуватили своїх колег демократів у свідомому вчиненні цього витоку. Так чи інакше, звинувачення професора Форд стали надбанням гласності, і маховик сенсації, скандалу, політичної напруженості закрутився на повну потужність. Незабаром і кілька інших жінок також виступили зі схожими звинуваченнями на адресу Бретта Кавано.

Професора Форд викликали у Когрес, але її свідчення особливо не змінили позицій сторін. Демократи заявили, що вірять їй, і відповідно, повинно мати місце розслідування, і що, можливо, кандидатуру Кавано треба зняти. Їхні опоненти заявили, що підстав для цього немає і що свідчення професора Форд недостатньо переконливі і не можуть бути належним чином підтверджені.

Було призначено експрес-розслідування з боку ФБР, яке тривало лише кілька днів і результатом якого була заява, що звинувачення з боку професора Форд не підтвердилися. Демократи заявили, що, по суті, адекватного детального розслідування просто не було.

Кандидатура Бретта Кавано була проголосована, і він став новим членом Верховного суду США.

Наслідки події виходять далеко за межі цього невеликого епізоду.

З точки зору балансу сил всередині Верховного суду намітилася перевага консервативних його членів. Це означає, що на найближчу перспективу не слід очікувати нових рішень цього суду, які мали би прогресивний характер, розширювали цивільні й політичні права.

Більш того, серед лібералів зберігається тривога, що і деякі більш ранні рішення Верховного суду можуть бути переглянуті.

Цей епізод збігся з хвилею активізації руху жінок США за свої права і, перш за все, проти сексуальних домагань. Прихід Дональда Трампа лише підштовхнув цей рух, який триває під гаслом "Me too" ("І я теж").

Соціологічні опитування поки не дають чіткої й однозначної відповіді на запитання, чи вплинув цей епізод на електоральні симпатії американців і особливо американських жінок. До того ж після президентських виборів 2016 року довіру американців до соціологічних опитувань підірвано.

Питання про електоральні вподобання – не пусте. 6 листопада в Америці відбудуться проміжні вибори. На кону – багато місць сенаторів, членів палати представників, губернаторів штатів, представників місцевих органів влади.

Здається, що остаточні висновки про те, чи справило номінування Бретта Кавано помітний вплив на політичні розклади в цілому по країні, можна буде зробити тільки після виборів. Чекати залишилося зовсім небагато – лише три тижні.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора