У жовтні Міжнародний валютний фонд скоротив прогноз зростання світової економіки з 3,9% до 3,7%. Навіть більше, у валютному фонді передбачають повторення глобальної фінансової кризи, як це було десять років тому у 2008-му.

Наскільки реальними є ці ризики? На мою думку – цілком. Хоча б тому, що через свою інституційну вагу МВФ не може дозволити собі стати джерелом паніки.

Більше того, через торговельні війни, а також через зниження темпів зростання на ринках, які розвиваються, глобальне скорочення темпів зростання може бути гіршим за прогнози МВФ.

Проблеми "Made in China"

Вже не для кого не секрет, що наразі основним фактором ризику є торговельна війна між США, КНР та ЄС.

Секрет концентрації ризиків саме на цих трьох регіонах відкривається після вивчення масштабів їхніх економік. Загальний обсяг глобального ВВП у 2017 році складав приблизно $80,6 трлн, частка ВВП США, КНР та ЄС складала приблизно 80% від глобального. Таким чином, саме події у економіках США, КНР та ЄС визначали глобальні тренди у світовій економіці, а інші країни не могли суттєво вплинути на ситуацію.

Економіка КНР виглядає головною проблемою трикутника (США-ЄС-КНР) та, ймовірно, найслабшою ланкою у цьому ланцюжку. Річ не тільки у торговельних війнах, а й у штучному стимулюванні зростання економіки КНР, яке проводила правляча партія цієї країни.

Китайська економіка вже почала гальмувати у темпах зростання.

За перше півріччя 2018 року ВВП Китаю зріс на 6,8%, а за підсумками третього кварталу – на 6,5% у річному еквіваленті. Третій квартал 2018 року став найгіршим для економіки КНР із 2009 року, коли на цю країну впливали наслідки глобальної кризи 2008 року.

Торгівля під тиском ультиматуму: що чекає світ після погроз Трампа вийти з СОТ

І хоча Народний банк Китаю точно дав зрозуміти, що готовий підтримувати економіку ліквідністю, такий рецепт, ймовірно, вже вичерпав свій ресурс, на що вказує наявність значних валютних обмежень на ринку долар-юань.

Протягом практично всього 2017 року у Китаї вже проіснувала квота на купівлю іноземної валюти у розмірі 5 тис. доларів США на одну особу на рік. Крім того, такі обмеження були підсилені окремими уточненнями щодо заборони купівлі іноземної нерухомості, цінних паперів, полісів страхування життя та здійснення інших інвестицій.

Валютний контроль у Піднебесній тепер вимагає підписів особистих зобов’язань, в яких чітко вказується, що особа не може передавати свою квоту на купівлю іноземної валюти іншій особі.

Постійні ін’єкції ліквідності у юанях в економіку КНР призвели до ослаблення юаня до психологічної відмітки у майже 7 юанів за долар і до посилення відтоку капіталу з КНР. І хоча МВФ вже давно включив юань до кошика резервних валют, у разі продовження девальвації ця валюта перестане бути привабливою для інвесторів і бізнесу, які вони шукатимуть тиху валютну гавань, щоб зберегти цінність грошей на тлі девальвації.

Валютна криза у КНР, яка була офіційно визнана монетарною владою країни разом із введенням обмежень на валютному ринку, триває вже більше двох років і почалась вона задовго до торговельної війни між США та КНР.

Ключовими причинами зростання ризику кризи у країні є намагання уряду КНР утримати темпи постійного зростання економіки і систематичне потурання китайського центробанку цій єдиній меті.

Торговельна війна із США лише стала каталізатором виявлення тих скелетів у економічній шафі Піднебесної, які там залишились із часів кризи 2008/2009 рр.

Вступаючи у конфронтацію із США, влада Китаю прорахувалася. США ввели мита на товари з КНР на суму $250 млрд, а КНР ввела мита на американські товари приблизно на $110 млрд.

Але тут питання не тільки у розмірі втрат, а й у впливі на економіку цих країн додаткових мит. У 2017 році номінальний ВВП США складав $19,39 трлн, а номінальний ВВП Китаю – $12,01 трлн, тому, звісно, мита КНР для економіки США пройшли майже непоміченими.

А от по КНР вдарила не тільки митна війна.

Побоювання інвесторів із США, що ця війна буде довгостроковою, призвели до гальмування американських інвестицій у китайську економіку. На 92% впали і інвестиції компаній з КНР у економіку США, але не стільки через торговельні війни, скільки через валютні обмеження.

Напередодні великої угоди

У жовтні 2018 року китайська влада фактично визнала, що не очікувала такого негативного ефекту для своєї економіки.

Торгівля під тиском ультиматуму: що чекає світ після погроз Трампа вийти з СОТ

Після погіршення прогнозів для Світової економіки з боку МВФ офіційні особи КНР нагадали, що вони перебувають "у постійному контакті" з урядом США, давши зрозуміти, що торговельні перемовини тривають. Звісно, влада КНР як ніхто зацікавлена у припиненні економічної війни з США, яка більше впливає на Піднебесну, аніж на США.

Проте слід зазначити, що й ідеолог торговельної війни – президент США Дональд Трамп – дещо блефує у цій грі.

Зараз КНР знаходиться під тиском відразу трьох важелів: 1) безтурботної політики грошових ін’єкцій у юанях від НБК, 2) зростаючої ставки ФРС у США, а разом із нею зростаючими ринковими ставками по активах у доларах США, 3) дисбалансу не на користь КНР у торговельній війні.

Ймовірно, що вже до кінця року президент Трамп вимушений буде позбутися свого другого козиря. Зокрема, після глибокої корекції на фондовому ринку США, у жовтні стало зрозумілим, що подальше зростання ставки ФРС не є гарантованою подією. Покращення фіскальних умов для бізнесу у США, звісно, є двигуном для фондового ринку, але зростання ставок призводить до перетоку капіталу із ринку акцій у кредити та цінні папери із фіксованою дохідністю.

Звісно, це позначається на новинах із фондового ринку. І у такій ситуації Федеральна резервна система навряд чи зможе й надалі підвищувати відсоткову ставку, не звертаючи уваги на події на фондовому ринку.

Тому, в принципі, і США, і КНР стратегічно готові до примирення, але тактично будуть торгуватися за його умови.

І якщо ці перемовини затягнуться, то ймовірність виходу на "поганий" сценарій для світової економіки є більшою, ніж намалював у своїх оновлених прогнозах МВФ.

Отже, настання глобальної кризи у 2019 році на зразок кризи 2008/2009 рр. залишається досить спірним питанням. Так, монетарні послаблення та гонитва за постійним темпом зростання економіки у КНР створили глобальні ризики, які проявилися під тиском торговельної війни. Це не йде на користь Китаю, але і США не можуть собі дозволити довгострокову торговельну війну.

Це дає надію, що один із каталізаторів глобальної кризи з часом зникне, що створить умови для відновлення потенціалу зростання економіки КНР.

А одночасно така угода суттєво зменшить ризики негативного прогнозу, озвученого МВФ.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора