Опозиція розвертає Brexit: чому британські ліберали заговорили про повторний референдум
"Наша партія залишає відкритими двері для другого референдуму" – таку заяву перед делегатами конференції Лейбористської партії в Ліверпулі зробив міністр тіньового уряду з питань виходу Великої Британії з ЄС Кейр Стармер.
Ця заява стала кульмінаційним моментом конференції. Делегати піднялися зі своїх місць і влаштували Стармеру бурхливу овацію.
Втім, деякі його колеги з партійного керівництва продовжували сидіти з застиглими обличчями. Цей контраст показав розкол у партійних рядах.
Донедавна Лейбористська партія зберігала невизначеність у питанні виходу Британії з ЄС. Вони сподівалися, що така позиція допоможе їм згладити розрив між дедалі більшою кількістю їхніх проєвропейських членів і величезною кількістю виборців з євроскептичних регіонів, які голосують за Лейбористську партію.
Річ у тім, що дебати щодо виходу з ЄС несуть електоральні ризики для Лейбористської партії.
Прірва між багатьма новими і більш єврофільськими виборцями з великих міст, з добре освіченого середнього класу, і класичним електоратом Лейбористської партії з робочих кіл північної і центральної Англії здавалася нездоланною.
Як наслідок, лейбористи ухилялися брати на себе якісь зобов'язання, щоб не відштовхнути від себе жодну з цих груп. Це влаштовувало і нинішнього лідера Лейбористської партії Джеремі Корбіна, якому раніше вдавалося ухилятися від взяття на себе чітких зобов'язань – як би його позиція не віддавала лівофланговим євроскептицизмом.
Втім, і до проведення партійної конференції цього року було вже помітно, що маневруванню настав кінець. Як впливові профспілки, так і рух Momentum, що підтримує кампанію на користь Джеремі Корбіна, порекомендували лейбористам прояснити свою позицію. Понад 150 виборчих округів, що підтримують Лейбористську партію, погодилися з ними і виступили з пропозиціями щодо виходу Британії з ЄС.
А це вже такі процеси, від яких нинішній партійний лідер, що проголошує себе прихильником демократії широких мас, не може просто так відмахнутися.
І паралельно з цим також набирав обертів аргумент щодо національної політичної відповідальності. Прем'єр-міністр Тереза Мей керує правлячою партією, яка повністю розділена на ідеологічні табори.
Саме тому торі нині створюють враження, що вони швидше готові завдати Британії величезної шкоди в економічних і політичних відносинах, ніж докласти зусиль до формування впливової групи, здатної знаходити компроміси.
Головна опозиційна сила в британському парламенті навряд чи здатна вічно ухилятися від відповідальності.
Імовірність того, що Лейбористська партія створить собі кращий публічний образ порівняно із загрузлими в плутанині торі, була високою від самого початку.
Завдяки інтенсивному демократичному процесу, лейбористам вдалося перетворити існуючі розбіжності на своєрідний компроміс. Усі учасники дебатів, що тривали більше п'яти годин, захоплено відгукуються про коректну, ділову та сповнену конкретики атмосферу, яка зрештою призвела до появи тексту з вивіреними акцентами.
Такі речі належать до категорії тих, які делегати, що схиляються до необхідності виходу Британії з ЄС, ставлять в один ряд із великою кількістю прихильників з еврофільськими настроями, які поповнили Лейбористську партію за останні роки.
Підсумковий документ чітко дає зрозуміти, що лейбористи мають намір відкидати фактично будь-яку угоду з торі. Навпаки, Лейбористській партії зараз необхідні або нові вибори (кращий для неї варіант), або навіть другий референдум.
Більше того, досягнутий лейбористами компроміс включає в себе всі пункти з переліку побажань всіх членів партії: він відкриває двері в Європу, вихід Британії з ЄС може стати підмогою для Лейбористської партії в боротьбі за владу, а Корбін заявляє про себе як про притомного державного діяча – порівняно з хаотичним урядом.
Тепер лейбористи можуть розслабитися, зайняти вичікувальну позицію і спостерігати за тим, як торі стануть рвати один одного на шматки на найближчій партійній конференції.
Щоправда, такий переважно тактичний підхід витісняє на другий план більш суттєві проблеми. Зніміть з лейбористів звичні для них окуляри – і вони напевно швидко перестануть бачити речі навіть у блідій подобі рожевого світла.
Навіть при тому, що нинішній уряд, сформований навколо фігури Терези Мей, пережив цього літа практично повний крах, а минулого тижня добряче сів у калюжу на саміті ЄС, лейбористи не змогли серйозно похитнути позиції консерваторів.
Опитування свідчать, що обидві партії йдуть приблизно врівень одна з одною.
Крім цього, Лейбористська партія не досягла повною мірою того успіху, якого від неї чекали на місцевих виборах у травні. Натомість на її конференції вкотре стало очевидно, що партія не приділила достатньо уваги пошуку відповіді на запитання, чому так багато людей реально голосували за вихід Великої Британії з ЄС.
Допоки партія не дає переконливих відповідей на найсуттєвіші соціальні та економічні виклики, досягнутий на партійній конференції компроміс не призведе до автоматичної перемоги на ймовірних виборах або в рамках потенційного другого референдуму.
Стаття вперше розміщена на сайті IPG і публікується з дозволу правовласника, з редакційними змінами
Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора
