Другий термін для Трампа: чотири уроки проміжних виборів у США
Тиждень минув від проміжних виборів у США. Емоції дещо охололи, і можна підвести попередні підсумки.
Вибори називають проміжними, бо вони проходять посередині одного президентського циклу. Зазвичай вони дозволяють зрозуміти тенденції політичного розвитку, динаміку ситуації, еволюцію настроїв електорату.
Не стали винятком і недавні вибори. Специфіку їм надавала особа чинного президента, безпрецедентна насиченість політичного життя скандалами, напруженість у відносинах між партіями, та й, відверто кажучи, між великими групами населення.
"Революції" не сталося. Власне, американська політична система розрахована саме на те, щоб революцій не було, а була еволюція.
Для цього і існують різні гілки влади, різні палати в межах Конгресу. Навіть у тих випадках, коли представники однієї партії мають під своїм контролем і Білий дім, і Конгрес, це не означає їх повного домінування. Прикладом можуть бути початкові етапи президентства Барака Обами і Дональда Трампа.
Що ж показали останні вибори?
"Блакитної хвилі", про необхідність якої весь час говорили демократи (а саме вони асоціюються в політичній традиції країни з блакитним кольором, в той час як опоненти, республіканці – з червоним), загалом не відбулося.
Звісно, не варто применшувати успіхів демократів. Вони перехопили контроль над палатою представників, що, серед іншого, означає, що в їхніх руках зосередиться керівництво комітетами цієї палати.
Низка успіхів супроводжувала їх і, як то кажуть, на місцях. Напередодні виборів республіканці обіймали 2/3 посад губернаторів у країні. Демократи відібрали ці посади у суперників принаймні в семи штатах. Принаймні – тому що подекуди ще не все ясно, а в деяких випадках може бути навіть перерахунок голосів.
Серед відчутних перемог демократів у губернаторських перегонах – Лора Келлі в Канзасі, Тоні Еверс у Вісконсині. Це не означає, що настрої в усіх тих штатах, де перемогу здобули демократи, радикально змінилися і там можна очікувати перемоги кандидата від демократів на наступних президентських виборах.
Все не так просто, і, наприклад, навряд чи "глибоко червоний" Канзас 2020 року проголосує за демократа.
З моменту приходу в Білий дім Дональда Трампа він став для демократів ключовою мішенню.
Протистояння з президентом стало причиною активізації демократів, причому не тільки й не стільки політиків, як простих американців, активістів.
Однак – і це перша важлива особливість – на останніх виборах демократи справедливо розсудили, що фіксація на Трампі їм не допоможе. Як сказав свого часу колишній спікер палати представників Тіп О'Ніл, "вся політика є місцевою" ("all politics is local"). Тому демократи сконцентрували свою увагу на проблемах на своїх дільницях, в містах, регіонах.
Акцент, зокрема, був зроблений на питанні медичної реформи. Як відомо, республіканці прагнуть покінчити з реформою охорони здоров'я, яку провів президент Обама. Це значно ускладнює життя багатьом американцям, особливо тим, які вже мають проблеми зі здоров'ям. Їм буде набагато складніше, якщо взагалі можливо, отримати медичну страховку.
Очевидно, ці побоювання позитивно позначилися на результатах демократів.
Якщо ж говорити про ключове питання, яке мобілізувало республіканців, то це, здається, нелегальна імміграція. Це питання набуває постійного значення для великої частини американців; воно багато в чому допомогло Дональду Трампу стати президентом.
Цього разу вся увага президента і його прихильників була прикута до так званого "каравану". Це група біженців з країн Центральної Америки у декілька тисяч осіб, які зараз перебувають на території Мексики і, можливо, мають в планах попрямувати до кордону з США.
З легкої руки президента цих людей оголосили мало не головною загрозою безпеці США на сьогодні.
До кордону з Мексикою було спрямовано п'ять тисяч військовослужбовців. Це вже призвело до обурення по інший бік політичних "барикад", тому що таке використання збройних сил явно суперечить законам і традиціям США.
Ситуація навколо імміграції схожа зі становищем в багатьох країнах Європи, де страхи перед обличчям хвилі біженців сприяли зростанню популярності певних політиків і партій.
Поділ Америки на "блакитні" й "червоні" штати не є чимось новим. При цьому, звісно, є й ті штати, де симпатії виборців коливаються, і за них точиться особливо серйозна боротьба (так звані "battleground states").
Однак останнім часом дедалі більшу увагу звертає на себе поділ всередині окремих штатів.
Лінії поділу проходять через штати, виникають якісь анклави.
Основний поділ йде за лінією місто/сільська місцевість (urban/rural). При цьому, зрозуміло, під "rural" слід тут розуміти не лише власне села, а й невеличкі міста.
Люди у великих містах – молодші, з більш високою освітою, з вищим рівнем доходу, строкатою расовою і національною ідентичністю. Відповідно, за межами міст усе навпаки (хоча, звісно, тут не без винятків, які лише підтверджують правило). Ця лінія поділу, очевидно, і є сьогодні найважливішою рисою політичної реальності Америки.
Окрім населення саме міст за демократів у багатьох випадках проголосували і мешканці передмість, в тому числі деяких з тих, які голосували 2016 року за Трампа. Вочевидь, передмістя змінюються, і їхніх мешканців відштовхнули манери, цінності, промови президента.
За останні роки дослідники написали томи про роль жінок в американському політичному житті і у виборчому процесі зокрема. Нещодавні вибори, поза сумнівом, дадуть матеріал для нових досліджень.
Голоси жінок стають тим більш важливими, враховуючи, що їхня питома вага в американському електораті неухильно зростає. Нова хвиля фемінізму, боротьби жінок за свої права, рух "Me too" і недавні слухання в сенаті щодо кандидатури Бретта Кавано на посаду судді Верховного суду США – усі ці фактори зіграли свою роль.
Про що говорять нам нещодавні проміжні вибори з прицілом на президентські вибори в 2020 році?
Дональд Трамп має наразі невисокий рейтинг, але зберігає досить вірну, стійку базу. Його популізм, відторгнення політичної коректності, акцент на проблемі імміграції забезпечують йому підтримку частини американців.
Президент загалом успішно "підігнав" під себе Республіканську партію. Її істеблішмент досі не сприймає Трампа, але вимушено слідує його курсом.
Партія змінюється.
Багато республіканців залишили партію на знак незгоди з Трампом. Але на їхнє місце приходять його прихильники.
Для них президент виступає в ролі такого собі пророка, і вони слухають тільки його словам.
Як далеко зайде процес такого переродження партії, сказати складно. У будь-якому разі, Трамп зберігає хороші шанси висуватися від партії на ще один термін.
Що стосується демократів, то в глибині душі вони сподівалися, що вибори будуть для них успішнішими. Але і в тих результатах, що мали місце, є чимало позитиву для демократів.
Вони намітили деякі підходи, які будуть корисними. У палаті представників створена важлива база, звідки демократи можуть продовжувати чинити тиск на президента.
Останнє має особливе значення через продовження спеціального розслідування під керівництвом Роберта Мюллера. Президенту і його прибічникам буде тепер важче блокувати це розслідування або ігнорувати його можливі результати.
При цьому демократи все ще далекі від визначеності в питанні, хто має представляти партію на виборах 2020 року.
Чи буде це хтось із поміркованих демократів, ветеранів партії, чи хтось із більш прогресивного крила? Це питання залишається відкритим, і претендентів – чимало.
Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора
