Словосполучення "торгова війна" віднедавна на слуху. І йдеться не лише про кількість різноманітних заходів, які застосовуються різними країнами, а про те, що країни дедалі креативніше підходять до захисту внутрішнього ринку, вигадуючи все нові механізми та обґрунтування.

Часто цей досвід може бути корисним і Україні. Зокрема, для вирішення суперечностей із країнами Євразійського союзу важливим є прецедент справи "Марокко – Гарячекатана сталь", рішення в якій було прийнято у Світовій організації торгівлі. 

Шкода буває різною

Угода про застосування ст. VI ГАТТ ("Антидемпінгова угода") передбачає три форми шкоди, яку демпінговий імпорт може заподіяти національному виробнику: а) реально заподіяна шкода; б) загроза заподіяння шкоди; в) перешкоджання створенню чи розширенню національним виробником виробництва подібного товару.

На практиці остання форма шкода майже ніколи не використовувалась членами СОТ, є лише поодинокі приклади антидемпінгових розслідувань в ЄС, однак це було в далекі 1990-ті роки.

У справі "Марокко – Гарячекатана сталь" група експертів вперше в історії СОТ розглядала таку форму шкоди, як суттєве перешкоджання становленню індустрії

Група експертів встановила, що у 2010 році компанія Maghreb Steel (єдиний національний виробник в Марокко) почала інвестувати в будівництво заводу з виробництва гарячекатаної сталі. До того компанія вже декілька років виробляла холоднокатану сталь. Однак виробництво гарячекатаної сталі аж ніяк не було успішним: продажі були збитковими, а в 2012 році компанія взагалі припинила виробляти продукт.

Тому в 2013 році компанія подала скаргу про порушення антидемпінгового розслідування, яке було ініційоване Міністерством промисловості, торгівлі, інвестицій у цифрову політику та зовнішньої торгівлі Марокко. За результатами розслідування міністерство підтвердило наявність демпінгу, шкоди у формі перешкоджання створенню індустрії та причинно-наслідкового зв'язку та наклало антидемпінгові мита.

Туреччина не погодилася із митами і оскаржила їх у СОТ, у тому числі заявила, що Марокко неналежним чином встановило факт наявності шкоди.

Експерти підтвердили принципову можливість застосування антидемпінгових заходів навіть за наявності такої форми шкоди, як суттєве перешкоджання створенню індустрії.

Інше важливе рішення: Туреччина зазначала, що Марокко порушило свої зобов’язання за статтею 5.10 Антидемпінгової угоди, яка вимагає від органу, відповідального за проведення антидемпінгового розслідування, завершити його не пізніше ніж за 18 місяців після його порушення. У свою чергу Марокко прострочило цей термін на 22 дні, що стало достатнім для встановлення порушення.

Програти бій, але виграти війну: що означає рішення СОТ щодо аміачної суперечки України та РФ

Група експертів зазначила, що міністерство не може виправдовувати порушення тим, що учасники розслідування просили продовжити їм строк для надання документів, оскільки завдання міністерства – правильно збалансувати додатково наданий час зацікавленим сторонам із суворим зобов'язанням вчасно завершити розслідування.

Додатково Туреччина зачепила питання порушення ст. 6.8 Антидемпінгової угоди, яка дозволяє державам застосовувати заходи на підставі наявних фактів (best facts available) лише в тому випадку, якщо зацікавлені сторони не надають необхідну інформацію або перешкоджають розслідуванню.

У даній справі проблема була в тому, що два турецьких виробники (єдині експортери гарячекатаної сталі в Марокко) вказали, що вони продали в Марокко лише 18,8 тис. тонн гарячекатаної сталі за період розслідування, тоді як за офіційною митною статистикою Марокко обсяги імпорту з Туреччини склали 29 тис. тонн.

Протягом усього розслідування в уряді Марокко не порушували це питання, і лише у фінальному проекті звіту за результатами розслідування згадали про різницю в 10 тис. тонн, на підставі чого відхилили всю надану турецькими виробниками інформацію.

Група експертів СОТ поставила під сумнів такий підхід. На їхню думку, якщо існують виправдані сумніви щодо наданої інформації, профільне міністерство повинно вжити належних заходів для її уточнення (наприклад, шляхом верифікації, запитів на надання інформацію тощо) та дозволити зацікавленій стороні надати пояснення на свою користь.

А отже, країна не може просто так відхилити всю надану іноземними виробниками інформацію без належних пояснень.

Три уроки для України

На нашу думку, ця справа є важливою для України з трьох точок зору. По-перше, вона нагадала, що, окрім стандартних варіантів (як в даному випадку стандартні форми шкоди: реально заподіяна шкода та загроза її заподіяння), є багато інших інноваційних підходів, які можна використати для захисту внутрішнього ринку.

Як показує наш досвід, шкода у формі перешкоджання створенню чи розширенню національної індустрії може бути вкрай важлива для розвитку нових виробництв.

Уявімо собі, що хтось побудував завод або нову виробничу лінію, вклавши величезні гроші, але на етапі запуску комерційного виробництва товару виявилося, що це економічно недоцільно, оскільки собівартість значно вища, ніж ціна імпорту цього товару. У такому випадку неможливо довести наявність прямої шкоди чи загрози її заподіяння відповідно до вимог Антидемпінгової угоди. Єдиною рятівною соломинкою могла б стати третя форма шкоди.

Зокрема, в одному з антидемпінгових розслідувань Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (орган, відповідальний в Україні за проведення розслідувань) виключило один із видів товару з-під розслідування, посилаючись на те, що саме цей вид товару не продавався в достатніх кількостях на внутрішньому ринку в період дослідження. Можливо, виключений вид можна було б "врятувати", якби міністерство дослідило шкоду у формі перешкоджання створенню чи розширенню індустрії.

Очевидно, це могло б дуже допомогти українському виробнику в неконкурентній боротьбі з російським імпортом.

По-друге, висновок про неможливість порушення термінів проведення розслідувань є надзвичайно важливим для українських металургів. Нагадаємо, нещодавно в ЄАЕС було завершено проміжний перегляд щодо імпорту деяких видів сталевих труб походженням з України, який тривав понад два роки (!!!).

Програти бій, але виграти війну: що означає рішення СОТ щодо аміачної суперечки України та РФ

До цього антидемпінгове розслідування щодо імпорту в ЄАЕС прутків походженням з України тривало два роки і чотири місяці (!!!). Можливо, тут варто згадати про механізми СОТ.

По-третє, висновки групи експертів у справі "Марокко – Гарячекатана сталь" про те, що орган, який проводить розслідування, не може просто так ігнорувати якісь дані, є надзвичайно актуальними для України. На жаль, у нас ще досі діє застаріле законодавство у цій сфері.

В результаті процедура розслідування побудована таким чином, що зацікавлені сторони протягом всього розслідування подають безліч доказів, матеріалів тощо, а в кінці розслідування, коли вже неможливо надати якусь контраргументацію, дізнаються про позицію Міністерства економічного розвитку і торгівлі з приводу наданої інформації і доказів, у тому числі про їх неврахування.

Як свідчить справа "Марокко – Гарячекатана сталь", такий підхід є абсолютно неправильним і ставить під питання дійсність усіх рішень про застосування заходів, прийнятих із зазначеним порушенням.

Тож вважаємо, що Україні терміново потрібно міняти своє законодавство і підходи!

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора