Інавгурація з присмаком скандалу: Грузія увійшла у нову політичну реальність
Разом із інавгурацією нового президента Грузія офіційно перейшла у нову політичну реальність. Адже одночасно набули чинності зміни до конституції, за якими країна остаточно перейшла до парламентської моделі, де президента обирають депутати.
А одночасно інавгурація показала, що нова політична реальність буде набагато нестабільнішою, ніж дотепер.
Нагадаємо, президентські вибори у Грузії стали найбільш гострими та непередбачуваними за останні шість років – з моменту програшу парламентських виборів партією Міхеіла Саакашвілі у 2012 році та приходу до влади "Грузинської мрії".
Головним уроком останніх виборів стало фактичне повернення у велику політику "Національного руху".
Партія екс-президента, яку багато років називали остаточно маргіналізованою, змогла висунути кандидата, якого підтримали інші опозиційні сили, який не лише вийшов у другий тур, але й мав пріоритетніші шанси на перемогу.
Зрештою, перемогу новому президенту Саломе Зурабішвілі приніс як адміністративний ресурс (міжнародні спостерігачі зафіксували тиск на опозиційних активістів), так і фактичний підкуп. Напередодні виборів в уряді прийняли рішення про списання банківських боргів 600 тисячам громадян Грузії – загальна сума "благодійності" складає $500 млн, яку має покрити приватний фонд, заснований головою правлячої партії Бідзіною Іванішвілі.
Усе це дозволяє опозиції говорити про нечесну перемогу. Втім, критика з боку міжнародних спостерігачів не вплинула на остаточний результат, та й перемогу Зурабішвілі визнали всі країни-партнери.
Натомість заклики Саакашвілі боротися за повторні президентські вибори не підтримали навіть у власній партії. Попри численні опозиційні протести, Григол Вашадзе, кандидат, що програв, відкидає будь-які звинувачення у намірах силового повалення влади. Наразі опозиція вимагає позачергових парламентських виборів.
Та все ж на інавгурації Саломе Зурабішвілі не минулося без скандалів. Попри традиції, її перенесли зі столиці у місто Телаві – подалі від протестів.
Спроби опозиції провести свої акції у цьому місті паралельно з інавгурацією наштовхнулися на протидію з боку поліції. Машини з опозицією блокували на під’їзді до Телаві і не пустили в місто.
Втім, опозиція провела акції протесту в інших містах – і не збирається зупинятися. Наразі декларуються постійні протестні акції.
Раптове перенесення церемонії у провінційне містечко показало, що у владі досі не відійшли від несподіваної інтриги виборів. А цей шок змушує їх робити помилки.
Ще однією помилкою може стати дипломатичний скандал зі Сполученими Штатами.
Про нього, посилаючись на свої дані, повідомляє Foreign Policy. Йдеться про незгоду Тбілісі надати агреман досвідченому дипломату Бріджит Брінк, яка наразі обіймає посаду заступника помічника держсекретаря США з питань Європи та Євразії.
За даними видання, таке призначення – на перший погляд досить привабливе – блокує особисто лідер правлячої партії та, як його часто називають, "фактичний голова держави" Бідзіна Іванішвілі – нібито через "просаакашвілівські" настрої дипломатки. Звичайно, офіційних підтверджень (або спростувань) цієї інформації не було – на етапі агреману призначення послів не прийнято коментувати.
І хоча конфлікт відбувся ще до президентських виборів, він може мати довгострокові наслідки.
Звичайно, що цей казус не дає підстав говорити про кризу у відносинах. Щонайменше, на парламентському рівні підтримка Грузії зберігається.
Зокрема, майже одночасно з інавгурацією Палата представників США схвалила законопроект про підтримку Грузії, в якому, зокрема, закликала розпочати переговори про зону вільної торгівлі, розширити військову співпрацю та ініціювала розширення санкцій проти осіб, що порушують територіальну цілісність Грузії.
Втім, не можна сказати, що цей конфлікт не матиме продовження. В цьому контексті важливо й те, що Тбілісі може втратити свій статус останніх десятиліть – найбільшої демократії Південного Кавказу.
Традиційно конкуренцію Грузії в цьому складала Вірменія.
Втім, ще з перемоги Революції троянд 2003 року статус Грузії як найдемократичнішої країни регіону не піддавали сумнівам. На ситуацію не вплинули ані авторитарні замашки пізнього Саакашвілі, ані специфіка тіньової влади Бідзіни Іванішвілі.
Втім, останні вибори у Вірменії різко змінили картину – звіти спостерігачів зафіксували набагато менше порушень, аніж у Грузії. І цей факт може мати більше значення, аніж членство Єревана у російських інтеграційних проектах та внесене до конституції Грузії прагнення до членства в НАТО.
А отже, наступний політичний сезон у Грузії обіцяє бути ще більш гарячим та непередбачуваним.
Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора
