Українсько-польські відносини позбулися одного з двох найбільших подразників. Конституційний суд Польщі нарешті прийняв довгоочікуване рішення, скасувавши дію "української частини" поправок до закону про Інститут національної пам’яті.

Довгоочікуване – адже рішення щодо "ізраїльської частини" (щодо правок, які викликали протести Ізраїлю та засудження з боку США) Конституційний суд Польщі прийняв на півроку раніше.

Нагадаємо, що прийняття вказаного законопроекту стало одним із ключових законодавчих досягнень ультраправої партії Kukiz’15 – і відразу викликало міжнародні протести. Детальніше про норми цього закону – в нашій статті "Заборонений Бандера: які наслідки матиме польський закон про історичні злочини", яка вийшла рік тому. 

Втім, більшого розголосу отримала не його українська частина – кримінальна відповідальність за "заперечення злочинів українських націоналістів у 1925-1950 роках, а також злочинів українських формувань, які були колаборантами ІІІ Рейху під час Другої світової війни", а відповідальність за твердження про польську провину у військових злочинах Другої світової. 

Разом із тим у польському експертному середовищі була упевненість у тому, що й "українська частина" закону про ІПН буде скасована.

"Склалася така дивна ситуація, коли ніхто не хоче назвати себе батьком української частини закону про Інститут національної пам’яті! Хоча б тому, що тепер зрозуміло, що цей фрагмент є результатом дуже виразного впливу російських спецслужб. І його логічно ніхто не може пояснити", – наприкінці минулого року розповів в інтерв’ю ЄвроПравді відомий політолог, радник глави МЗС Польщі Пшемислав Журавський вель Граєвський.

Зрештою, подання до КС з проханням визнати ці норми антиконституційними подав президент Польщі Анджей Дуда.

Отже, що означає рішення Конституційного суду і якими тепер будуть відносини України та Польщі?

Можна сказати, що ці відносини наразі повернулися до ситуації початку минулого року – до ухвалення вказаного закону. Проте проблема полягає в тому, що й тоді криза відносин була помітна усім.

В першу чергу йдеться про введення Україною мораторію на ексгумаційні роботи – крок, який вкрай болюче було сприйнято у Польщі.

Після цього мораторію широкого поширення набуло твердження про "історичну кризу" між країнами. Вирішити цю кризу спробували президенти двох країн – у грудні 2017 року Петро Порошенко та Анджей Дуда у Харкові узгодили план заходів із вирішення цієї кризи.

Цей план так і залишився на папері. За оцінкою з Польщі – через небажання України виконувати свої зобов’язання. За українською оцінкою – через прийняття відверто антиукраїнського закону.

Як мінімум, є сенс говорити, що рішення польського Конституційного суду відновлює можливість повернутися до виконання президентської домовленості у Харкові.

Втім, це лише теорія. А на практиці ми повертаємося до ключового питання:

чи має Україна у відповідь скасовувати мораторій?

З одного боку, логіка двосторонніх відносин вимагає від Києва показати зацікавленість у пошуках порозуміння з Варшавою. І звичайно, з точки зору Польщі, скасування мораторію – найкращий варіант зустрічного кроку з боку України.

Втім, виникає інша проблема – за таким сценарієм багато хто в Україні може відчувати себе ошуканими. І дійсно, варто нагадати, що мораторій було введено Києвом не просто так, а у відповідь на низку паплюжень українських поховань у Польщі – на які влада сусідньої країни старанно заплющувала очі. А останньою краплею стали події у Грушовичах, санкціоновані місцевою владою.

Варто нагадати, що у питанні відновлення українського меморіалу у Грушовичах, і не лише там, прогресу досі немає.

А відповідно – чи варто Україні йти на односторонні поступки? Адже в такому випадку у наших польських партнерів може з’явитися готова формула відносин з Україною – нове загострення відносин, а потім деескалація в обмін на українські поступки.

Втім, навіть такі ризики не можуть бути виправданням нашої бездіяльності.

Тут доцільно розповісти історію, яка сталася всередині минулого року. Один з українських високопосадовців, який має пряме відношення до вирішення історичної суперечки з Польщею, написав статтю для ЄвроПравди. Головна ідея статті: нам варто скасувати мораторій, можливо, замінивши його іншим обмеженням.

Адже мораторій не досяг своєї мети – він не лише не наблизив вирішення історичної суперечки, а й додатково налаштував поляків проти України. Хоча б тому, що в очах багатьох такі дії України є абсолютно аморальними. Такі дії Києва легко критикувати, апелювати до християнських цінностей, що їх дуже люблять у Польщі, ховаючи за критикою те, що руйнація українських пам’яток є не менш аморальною.

Втім, напередодні публікації автор статтю відкликав. Причина цього – набрання чинності антиукраїнських норм у новій редакції закону про ІНП, після яких подібні поступки стали неможливими.

Тепер цю перешкоду подолано. А відповідно, Україна має можливість перейти до вирішення болючого конфлікту із сусідом.

Конфлікту, у вирішенні якого зацікавлені всі. Окрім, звичайно, Росії, де з таким нетерпінням чекають чергового загострення суперечок Києва та Варшави. 

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора