Ринок чи контроль: як країни ЄС впливають на енергетичні тарифи

Підвищення тарифів, невдоволення населення, пошук урядом всіляких компенсаторів… Це зовсім не про Україну. Точніше – не лише про Україну.

У сусідів України новий рік теж розпочався з підвищення цін на газ, електрику і тепло.

Після декількох років зниження тарифів ціни на всі види енергоносіїв минулого року на ринку Центральної Європи почали істотно зростати. За даними словацького енергорегулятора, ціни на електроенергію в 2018 році збільшилися в середньому на 27,4%, на газ – більше ніж на 20%. Регулятор у своїй калькуляції максимальної ціни на 2019 рік виходив із середньої ціни 40,45 євро/МВт-год електрики і 18,49 євро/МВт-год газу.

Але ціни до кінця минулого року на біржах підвищилися ще більше – на електрику приблизно на 20 євро, на газ – на 7 євро.

Причиною зростання цін на електроенергію було дуже різке підвищення ціни на викиди вуглекислого газу (на 200%!!), а також на вугілля і газ. Ціни на останній реагують на довгу зиму в Європі, спорожнілі газосховища і підвищення ціни на нафту.

Зростання на біржах не могло не відбитися і на тарифах для населення.

Регулятор у Словаччині дозволив максимальне підвищення ціни електрики на додаткових 5,66%. Ціна газу в середньому підвищується на 5,67%, тепла – на 4,7%. За розрахунками регулятора, середня сім'я з чотирьох осіб у квартирі в Братиславі заплатить за електрику за рік на 28-35 євро більше. Річні витрати на тепло для неї підвищаться на 22 євро, на газову плиту – на 11 євро.

Для тих, хто живе в приватних будинках і використовує газ для опалення, в середньому витрати підвищуються на 60 євро в рік. Оскільки словацький регулятор визначає максимальні ціни, підвищення у різних постачальників і споживачів буде не однаковим.

Ще більшою буде різниця в підвищенні ціни в Чехії, де регулятор безпосередньо не регулює кінцеві ціни на енергоносії для населення. Ціни на електрику трейдерські компанії підвищили поки що в середньому на 10-12%, на газ – на 3-8%, на тепло – на 5-8%.

На ступінь підвищення тарифів для кожної сім'ї в Чехії і Словаччині впливатиме і те, який саме договір на купівлю енергоносіїв вони уклали.

Деякі домогосподарства в минулому скористалися пропозицією трейдерів зафіксувати тарифи на кілька років вперед і уникнути безпосередньо значного підвищення (для них подорожчає тільки постачання і дистрибуція).

Навіть таке підвищення – нехай і не дуже значне за українськими мірками – стає проблемою для східноєвропейських країн.

Зараз не зможуть зі своїх доходів сплачувати повну вартість комунальних тарифів (тобто – мають субсидії) 3,8% чеських домогосподарств і 5,1% – словацьких. До слова, в сусідніх країнах цей показник ще більший. Наприклад, в Угорщині він перевищує 9%. А в Греції і Болгарії він становить катастрофічні 29% і 40% відповідно.

Чергове підвищення тарифів, вочевидь, додатково збільшить цю групу. І це проблема, яка стає дедалі актуальнішою для ЄС.

Уряди країн Євросоюзу не в змозі регулювати ціни на енергоносії (електрику і газ) на регіональних біржах, які є ціноутворюючими.

А отже, цим країнам треба шукати інші шляхи допомоги населенню шляхом додаткової підтримки через соціальну систему. Це перш за все різні форми субсидій, які в обов'язковому порядку визначаються у фінансовому вигляді й на основі загальних показників бідності, строго контрольованих для кожного одержувача. Іншими формами може бути компенсація ПДВ.

Але є й інші причини зростання цін, на які уряд (або Єврокомісія) ще здатні вплинути. Це регуляція вартості ціни викидів та інші екологічні податки, тарифи на підтримку виробництва "зеленої енергії" або включення в тарифи підтримки видобутку вугілля чи фондів на фінансування закриття в майбутньому атомних реакторів.

Приклад такого впливу – ціна викидів, яка різко злетіла після рішення Єврокомісії прибрати з ринку зайві квоти. Інший приклад – підтримка "зеленої енергетики", коли більше і більше країн переходять на аукціони з продажу потужностей на вироблення електроенергії з сонця, вітру чи біомаси.

Усі ці виклики зараз стоять і перед українською владою.

Поки в Україні тривають дискусії навколо вартості самого продукту (мегават-години електроенергії або газу). Але і в Україні в кінцевій ціні зростатиме частка послуг з розподілення або навантаження на тариф через підтримку "зеленої енергетики" чи видобутку власного вугілля. І не в останню чергу треба створювати реальні фінансові ресурси на закриття (оновлення) атомних станції.

Над цим треба замислитися вже зараз і приймати конкретні рішення. Дуже гарним прикладом є підтримка "зеленої енергетики", де вже було прийнято рішення про заміну гарантованих тарифів на аукціони.

Для вирішення цих проблем потрібне і швидке впровадження регуляції ціни на базі двох компонентів: варіабельного (вартість самої кіловат-години електроенергії, газу або тепла, яка залежить від ринку) і фіксованих витрат (витрати енергокомпаній на утримання і модернізацію мереж, на зарплати співробітників).

Досвід східноєвропейських країн свідчить, що ринкове ціноутворення не позбавляє уряди інструментів впливу на ціноутворення енергетичних тарифів. Питання лише в умінні (або бажанні) використовувати ці інструменти.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора