У 1999 році мені "пощастило" вперше побувати у Венесуелі і навіть вдома (як то кажуть, у резиденції) Уго Чавеса.

Вже тоді у цій країні красивих і чудових людей, яка має одні з найбагатших природних ресурсів світу, було лячно. Лячно настільки, що ми з моїм колегою, нині директором Дипакадемії України Сергієм Корсунським, лише на декілька хвилин наважилися вийти з нашого готелю...

На той час 16-річний Хуан Гуайдо, головний герой нинішніх новин про Венесуелу, ще тільки мав почати свій рух до "втілення венесуельської мрії". Відтоді син іспанського таксиста отримав дипломи кількох престижних університетів, включаючи Університет Джорджа Вашингтона; став інженером; згодом обрався до парламенту та очолив його.

Нерішуча влада з Майдану: чому Київ досі не визнав нового президента Венесуели?

До речі, "чавізм" і побудова боліварського соціалізму не завадили йому пройти цей шлях.

А 2013 року Хуан Гуайдо подолав першу важливу перепону на шляху до президентства – віковий ценз. Йому виповнилося 30 років.

Сьогодні Гуайдо – голова Національної асамблеї. А ще – чоловік 26-річної журналістки соціалістичних поглядів Фабіани Росалес, у якої у 29-мільйонній Венесуелі – 210 тисяч фоловерів в Інстаграмі. До слова, у самого нього наразі 1,1 мільйона фоловерів у Твіттері. Це так, для повноти картини.

А тепер повернімося до політики.

Так званий президент Венесуели Ніколас Мадуро, який не хоче йти з цієї посади, на сьогодні є узурпатором влади.

Торік він "переобрався" на другий термін у недемократичний спосіб через вибори, чесність яких не була підтверджена міжнародними спостерігачами.

Але реальну владу у державі контролює навіть не він, а коло людей з оточення колишнього сумнозвісного президента Чавеса. Клан Чавеса навіть після смерті Уго продовжує знекровлювати економіку Венесуели або те, що від неї залишилося. До того ж це "що залишилося" належить значною мірою іноземцям. Зокрема, 49,9% нафтопереробної компанії Citgo фактично належить "Роснефті", а лише одному Китаю Венесуела винна $20 млрд.

Але паралельно з "президентом", демократичність обрання якого заперечує більша частина світу (і Україна зокрема!), є Національна асамблея, яка була обрана у демократичний спосіб, яку очолює Хуан Гуайдо.

233-тя стаття конституції Венесуели передбачає низку підстав, за настання яких мають бути оголошені дострокові вибори президента. Саме вибори – з дотриманням хоча б мінімальних демократичних стандартів і сертифіковані міжнародними спостерігачами – мають повернути країну до демократії і конституційного ладу. На лідері опозиції, голові Національної асамблеї, лежить значна доля відповідальності за те, щоб такі вибори відбулися і були визнані чесними.

А щоби вони пройшли без крові, Ніколас Мадуро, нині контрольований кланом Чавеса, має надати команду підзвітній йому армії, поліції, органам місцевої влади і, будемо відверті – судам, в тому числі Верховному, не чинити перешкод організації і проведенню дострокових виборів, коли вони нарешті будуть проголошені.

Підстава для нових виборів, як багато хто вважає, є вже зараз.

Зокрема, вибори мають бути проведені у короткий 30-денний термін, якщо матиме місце "повна відсутність" (la falta absoluta) президента, який був обраний, але не був приведений до присяги (а інавгурацію Мадуро, яка відбулася за сім місяців після виборів, багато хто вважає нелегітимною). І так само вибори мають відбутися за 30 днів, якщо ця falta absoluta del Presidente буде встановлена після інавгурації у перші чотири роки мандату. І навіть тимчасова відсутність президента терміном понад 90 днів може бути підставою для виборів.

Звісно, ці норми можна читати по-різному.

Зараз провідні представники опозиції, юристи-конституціоналісти намагаються самі собі та іншим пояснити, що відбувається у конституційному полі Венесуели. А там ой як все "запущено", адже тривалий час керівники держави змінювали конституцію під себе. Тому так важливо було б вже ближчим часом почути і побачити активні кроки та рішення демократично обраної Асамблеї, спрямовані на виведення держави з кризи.

А ще парламенту потрібно вирішити питання про статус Хуана Гуайдо, адже той проголосив себе "виконувачем обов'язків президента" на політичній демонстрації, а не в стінах Асамблеї.

Отже, потрібно діяти. І перші кроки має зробити саме венесуельська політична еліта.

Народ Венесуели занадто багато років дозволяв клану Чавеса і його ставленику Мадуро вести себе до перемоги боліварського соціалізму, що закінчилося повним економічним крахом.

Настав час відновлювати демократію і верховенство права.

Варто усвідомлювати: зробити це буде непросто.

Навіть якби Мадуро просто зник, втік, як Янукович, і Національна асамблея (як це свого часу зробила Верховна рада) проголосувала за "тимчасового президента" та призначила дочасні вибори (досі вона цього не зробила) – це все одно не означало би, що криза подолана. Навіть тоді клан Чавеса і сотні тисяч, якщо не мільйони, чавістів просто так не позбудуться ідеології боліварського соціалізму. А власники венесуельської промисловості не поспішатимуть ламати систему, яка нині працює на їхню користь. Тим більше – російські власники...

А тим часом вчителі та наставники Хуана Гуайдо заходилися розповідати світові, хто ж він такий.

Психолог Селі Ескалона з Інституту "Лос Коралес", де вчився юний Хуан, відзначила в одному з інтерв'ю як головну характерну його рису логічність і цілісність поведінки: "Він публічно говорить так, наче розмовляє з вами особисто. Мені здається, що найбільше вражають в Хуані ті його риси, про які він навіть сам не здогадувався".

Але не все ідеально. В інтерв'ю газеті El Nacional мати Хуана зізналася, що найбільшим недоліком її сина є "безлад". "Безлад серед його речей і в його домі. Він завжди вів поспішне життя. Бути охайними, освіченими та згуртованими – це те, чого я вимагаю, як мама, і це настанова, яку я їм (дітям) завжди даю... Хуан на це сміється і каже: "Я так і не навчився", – розповіла вона

Подолати безлад, бути охайним і згуртованим – це те, що не завадило би лідерам націй.

Тут я цілком погодився би з мамою Хуана Гуайдо, нині – голови Національної асамблеї, лідера опозиції, чоловіка молодої дружини, батька маленької доньки...

І, можливо, колись – але не зараз – президентом країни. Якого оберуть демократично і з дотриманням чинної Конституції.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора