У напрямку ширшої Європи: як ЄС змінює свою політику сусідства

Що буде далі після Угоди про асоціацію з ЄС?

Сьогодні Грузія, Молдова та Україна активно шукають відповідь на це питання. Шукають шляхи посилення своїх процесів євроінтеграції, які нині ґрунтуються на їхніх угодах про асоціацію (УА), що включають поглиблені та всеохоплюючі зони вільної торгівлі з ЄС.

Та через те, що Євросоюз відмовляється навіть обговорювати перспективи членства цих країн, виникає питання: чи існують інші способи їхнього зближення з ЄС?

Можливі варіанти залежать від відповіді на низку інших питань – щодо майбутнього Європейської політики сусідства, політики Східного партнерства, а також можливого розширення ЄС (в першу чергу на Балканах).

Асоціація з плюсом

Вже зараз є певні ініціативи з посилення існуючих угод про асоціацію. Одним із варіантів, на який націлилася Україна, є глибша інтеграція галузевих політик в енергетиці, правосудді, цифровій та митній сферах, а також у кіберзахисті.

Інший варіант може полягати у посиленні інституційних відносин з ЄС – ширші діалоги з Єврокомісією на рівні міністрів (на цьому шляху вже досягла певного прогресу Грузія). Третій варіант базується на прикладі відносин Норвегії, Ісландії та Ліхтенштейну з ЄС в рамках Європейської економічної зони (ЄЕЗ) і полягає в тому, щоб приєднатися до окремих неформальних зустрічей галузевих рад ЄС. Ще амбітнішою ідеєю може бути приєднання країни-партнера до самої ЄЕЗ.

Об'єднавши деякі з цих ідей, можна створити основу для розбудови угод другого покоління на базі УА, які можна умовно назвати "угодами про асоціацію +" (УА+).

Щоб це стало реальністю, Єврокомісія та/або Служба зовнішніх дій ЄС спочатку повинні ініціювати діалог з країнами-партнерами для підготовки конкретного консультативного документа.

Також щоби ці ініціативи мали успіх, вони повинні базуватися на хороших результатах впровадження уже існуючих угод про асоціацію. Щоби досягти цих результатів, знадобиться більше часу та зусиль після виборів, що вже відбулися чи ось-ось відбудуться у всіх трьох асоційованих державах – Україні, Молдові та Грузії.

Занепад політики сусідства

Оригінальна концепція Європейської політики сусідства (ЄПС), що виникла приблизно 15 років тому, з часом занепала. І східні, і південні регіони сусідства розкололися на частини.

Найбільш різко – на півдні. Південне Середземномор'я від часів Арабської весни 2010 року було охоплене насильством, тероризмом та війною, з чим своєю чергою пов’язані міграційні кризи. Кілька держав, які прагнуть поглиблення відносин з ЄС, як-от Марокко і Туніс, провели попередні переговори щодо ПВЗВТ з ЄС, які, проте, не принесли позитивних результатів.

Водночас Схід розділений на дві частини: три країни, що уклали угоди про асоціацію (Україна, Грузія та Молдова), та три "інші" партнери, два з яких приєдналися до Євразійського економічного союзу (Білорусь і Вірменія).

Однак Східне партнерство все ще має цінність.

З точки зору ЄС, це підводить до питання, яким чином можна переглянути або реорганізувати Європейську політику сусідства (ЄПС).

Останнім часом Євросоюз розширював та поглиблював перелік інструментів економічної політики для всіх сусідніх держав, зацікавлених у тому, щоби глибше інтегруватися з ЄС. Такими інструментами є, наприклад, спільні правила походження у вільній торгівлі, політики в галузі енергетики (Енергетичне співтовариство), транспорту (Транс'європейські транспортні мережі) та багато інших. Це створює основу для розробки того, що можна було б назвати концепцією політики "Ширшої Європи", яка має замінити застарілу ЄПС.

УА+, своєю чергою, може існувати окремо від політики "Ширшої Європи", але оптимально, звісно, буде, якщо вона увійде до останньої.

ЄС та майбутнє розширення

Протягом 2019 року відбудеться оновлення складу Європейського парламенту і Комісії. Це має дати поштовх до перегляду та вдосконалення існуючих позицій Європейського Союзу стосовно своїх сусідів.

Концепція "Ширшої Європи" не повинна завдати шкоди процесам підготовки балканських держав до вступу – хоча ЄС і визнає, що з огляду на існуючі тенденції, Балкани мають навіть наздоганяти в деяких аспектах успіхи східних країн з УА/ПВЗВТ.

В самому ЄС також вистачає суперечностей, і ніхто до кінця не розуміє, як і коли відновиться розширення на Балканах, що нині перебуває в фазі застою.

Одним із варіантів виходу з кризи може стати застосування всередині ЄС підходу так званої "багатошвидкісної Європи" ("Multi-speed Europe") щодо єврозони, Шенгену та спільної політики безпеки. Цей концепт вражаюче прогресує останнім часом і полягає у тому, щоб дозволити членам ЄС інтегруватися у ці спільні політики настільки глибоко і швидко, наскільки вони цього забажають, залишаючи іншим можливість наздогнати у будь-який момент.

Європа розділена цими ідеями, і точно не всі країни-члени будуть інтегруватися.

Те, що точно єднатиме всіх – це спільний ринок та політичні процеси в спільних інституціях.

Як натякнув президент Франції Еммануель Макрон, такі зміни, разом з іншими реформами ЄС (наприклад, збільшення сфер, рішення в яких приймається кваліфікованою більшістю голосів у Раді міністрів ЄС), відкриють шлях до відновлення розширення.

А асоційовані країни, як-то Україна, будуть добре підготовлені до вступу в такий формат Євросоюзу.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора