Незважаючи на серйозне протистояння багатьох європейських фахівців, Європейський парламент таки ухвалив більш ніж суперечливу Директиву про авторське право на Єдиному цифровому ринку ЄС. Це рішення раз і назавжди докорінно змінить спосіб використання інтернету громадянами ЄС, творцями контенту і онлайн-платформами.

І поки багато хто з європейців збирає голоси за скасування цього рішення – відповідна петиція на веб-сайті www.change.org зібрала понад 5 мільйонів підписів, поставивши тим самим рекорд, – варто уважніше вивчити цей документ і його вплив на Україну.

Найбільше обурення викликали дві статті цієї Директиви.

Стаття 15 Директиви, яку назвали "податком на лінки" ( "link tax"), встановила зобов'язання для новинних агрегаторів і пошукових сайтів, таких як Google і Facebook, укладати ліцензійні угоди і платити журналістам, авторам і видавцям новин за показ фрагментів новин або посилання на новинні репортажі на інших сайтах. Директивою закріплено, що видавці "можуть отримувати справедливу і відповідну винагороду за цифрове використання своїх публікацій постачальниками послуг інформаційного суспільства".

Насправді європейські країни можуть вимагати від інтернет-платформ отримувати спеціальний дозвіл друкованих новинних видавництв для розміщення в інтернеті посилань на їхні статті, однак така вимога стосуватиметься тільки інтернет-платформ, у зв'язку з чим виникає питання, як буде врегульована ситуація, якщо, наприклад, користувачі інтернет-платформи захочуть самі розмістити посилання на будь-яку статтю новинних видавництв.

Більше того, наразі остаточно не зрозуміло, як працюватиме ця стаття, а саме за використання якого обсягу фрагмента публікації інтернет-платформам треба буде платити. Директива встановлює, що платформи не повинні платити, якщо вони діляться "простими гіперпосиланнями, які супроводжуються окремими словами". Водночас, якщо враховувати те, що практично всі посилання на будь-які публікації містять окремі слова, швидше за все, інтернет-платформам доведеться платити за будь-яке використання статей.

Це та інші не зовсім очевидні питання щодо даної статті Директиви мають ще доопрацювати і уточнити у своїх національних законодавствах країни Європейського Союзу, на що їм відведено два роки.

Що означає ця стаття Директиви для України? Очевидно, що поки Україна не є членом ЄС, норми Союзу не поширюють свою дію на Україну.

Однак правила Європейського Союзу діятимуть для українських інтернет-платформ, які доступні на території ЄС. Більше того, після імплементації цієї статті в національні законодавства країн-членів Євросоюз з часом може зажадати і від України внести в національне законодавство відповідні зміни для наближення українського законодавства у сфері авторського права до норм ЄС.

Стаття 17 Директиви вимагає від інтернет-платформ отримувати дозволи від правовласників, наприклад шляхом укладення ліцензійних угод, для розміщення в інтернеті їхніх творів. При цьому Директивою встановлено, що

за відсутності дозволів від правовласників саме інтернет-платформи нестимуть відповідальність за розміщення таких творів.

Які мінуси несуть у собі положення даної статті? Можна припустити, що інтернет-користувачам тепер буде доступний набагато менший обсяг контенту, оскільки вони зможуть розміщувати тільки той контент, на який у них є дозвіл.

Більше того, самі інтернет-користувачі не зможуть розміщувати свій контент для інших користувачів навіть на законних підставах.

Також виникає питання, пов'язане зі скаргами на контент в інтернеті: виходить, що заблокувати будь-який веб-сайт буде можливо без подання окремої заяви про порушення авторського права, а просто під приводом порушення умов його розміщення, тобто інтернет-платформи видалятимуть будь-який контент за будь-якого натяку на порушення авторського права без розгляду. Це своєю чергою може призвести до зловживань з боку конкурентів і будь-яких зацікавлених недобросовісних осіб.

Очевидно, що для обміну контентом інтернет-платформи зобов'язані будуть перевіряти його в момент завантаження або одразу після. Тому логічно, що інтернет-платформи повинні будуть запустити спеціальні системи моніторингу завантаження контенту (фільтри).

Це, безумовно, потребуватиме чималих інвестицій у спеціальне програмне забезпечення, яке фільтруватиме і відстежуватиме завантаження контенту. Швидше за все, інтернет-платформам доведеться ще й додатково наймати фахівців, оскільки очевидно, що такі вимоги додадуть компаніям багато роботи.

Хто ж виграв від появи цієї норми? Насамперед – творці контенту.

Тепер вони зможуть краще контролювати використання належного їм контенту.

При цьому запровадження відповідальності інтернет-платформ є для творців більш ніж позитивним моментом, оскільки тепер механізм припинення порушень авторського права стане для творців більш зрозумілим і простим, а саме: проблеми з пошуком винної особи, яка розмістила контент на порушення авторського права, тепер немає.

Що означає ця стаття для України? Беручи до уваги те, що великі інтернет-платформи, такі як YouTube, Facebook, Google News, швидше за все, встановлять єдину систему фільтрації контенту, вони не робитимуть різниці між різними територіями, оскільки це складно і технологічно, і фінансово.

Тому можна припустити, що механізм блокування контенту набагато спроститься і в Україні. Платформи просто будуть перестраховуватися і блокувати контент без детального розгляду і з'ясування, подана заявка на блокування громадянином Євросоюзу чи ні.

Загалом варто визнати правоту тих, хто називає ухвалені норми спробою обмеження права на інформацію. У що виллються нововведення, закріплені в Директиві, зможе показати тільки багаторічна практика дотримання цих норм.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора