ЄвроПравда публікує колонку нашого неодноразового автора, посла Андрія Веселовського – знаного дипломата, колишнього представника України при ЄС. За даними "Європейської правди", Веселовський є одним із тих, хто консультував команду Зеленського із зовнішньополітичних питань в останній час перед виборами, хоч і не обіймає формальних посад у "Зе-команді".

 * * * * *

Новий президент – нова дипломатична служба? Було б непогано, якби так сталося.

Звичайно, людей більше цікавлять тарифи, але насправді зовнішня політика теж має вплив на тарифи – просто про це мало знають. І я розповім, як саме.

У громадян, після отримання безвізу, стало дещо менше старих претензій до дипломатів, а от у дипломатів до влади їх накопичилося вдосталь.

Дипломати вважають, що треба реформувати Міністерство закордонних справ Україні, і знають як.

Найочевидніше питання – кадри.

Після початку роботи безвізу замість сотень тисяч українців до Євросоюзу виїжджають мільйони. Зросла і кількість проблем, які виникають під час поїздок. Допомогою громадянам за цих умов мають опікуватися українські консули. Їх стало більше, але не в рази. Тому маємо черги, тому питання про правову допомогу вирішуються довго.

Консулів треба більше.

Більше треба і дипломатів. Зростають обсяги політичних контактів, насамперед з метою зміцнення міжнародної коаліції проти російської агресії. Україну розуміють в Європі й Америці, але ще погано чують в Азії та Африці. Буде більше розуміння – будуть суворіші санкції, жорсткіша ізоляція нападника.

На 47 африканських країн на південь від Сахари маємо п’ять посольств, та й ті лише наполовину укомплектовані. Складно і в Азії, а ще складніше – в Латинській Америці. Найгірше – в міжнародних організаціях, де ухвалюються рішення про надання фінансової та технічної допомоги та формується міжнародний консенсус – але бракує наших експертів.

Час нарешті наситити українські дипустанови фахівцями-економістами! Хочемо продати свої товари чи залучити інвестиції – маємо доручати це спеціалістам.

Але ці питання вирішити просто. Складніше – переробити схему роботи МЗС. Вона має змінитися з галузевої на функціональну. Її зміст має вкладатися в три кроки: концепція – стратегія – план дій.

Насамперед укладається концепція зовнішніх зносин – загальне розуміння пріоритетів і напрямів руху.

29 років існує держава і ми досі не маємо такої концепції!

Досі Україна хиталася на схід чи захід, аж до нейтралітету, який привів до анексії та окупації. Та на сьогодні в цілому напрям вималювався. В його основі – намір приєднатися до Європейського Союзу і НАТО. Але це тільки частина концепції, адже сучасний світ – ширший і складніший, його треба зрозуміти, осмислити і знайти наші, українські інтереси.

На основі концепції погоджується стратегія – довгостроковий опис руху до визначених пріоритетів.

І третій крок – детальний перелік дій, етапів та ресурсів, який можемо назвати політикою по відношенню до країни, до регіону, до міжнародної проблеми – приміром, кліматичних змін. А далі відбувається бюджетування. Кожна конкретна політика для її реалізації вимагає коштів, які обраховуються і виділяються саме на цей напрям роботи.

За такого системного підходу делегації їдуть на переговори саме на виконання затвердженого плану дій. Результати стає можливо чи навіть легко перевірити. Звітування стає предметним.

Найскладніша частина реформ – Банкова має насмілитися делегувати повноваження.

Завдяки указу президента часів Кучми, поновленому Ющенком і залишеному Порошенком, усі призначення в міністерстві та за кордоном аж до рівня радника (а їх в одному лише посольстві в Британії – чотири!) затверджуються в адміністрації президента. Або не затверджуються.

Місяцями. Роками.

Те саме стосується й ініціативних пропозицій від МЗС.

Звісно, реформи потребує і роботи та ухвалення рішень у самому міністерстві.

У реформованому МЗС пропозиції повинні вносити і також нести за них відповідальність фахівці, що здійснюють кураторство над країною чи регіоном, вони називаються деск-офіцерами.

За правильно працюючої системи директори департаментів контролюють ситуацію у величезних регіонах, погоджують найважливіші рішення, а не бігають до адміністрації на кожен телефонний виклик. Не директор департаменту, а деск-офіцер має укладати досьє президентові для візиту, писати тези для виступів в ООН чи бріфувати його перед переговорами.

Менше директорів, більше деск-офіцерів.

Інша важлива зміна, яка на часі: міністерство має працювати колегіально. На те в його статуті передбачене існування колегії МЗС, яка затверджує політики і допомагає міністру-політику орієнтуватися в складних вузькопрофесійних питання міжнародного права, численних переговорних процесах, вносити ініціативи.

Роль міністра – представляти державу, а не добирати діловодів в дипустанови.

А діяльність усього дипломатичного складу, окрім послів, має курувати державний секретар, досвідчений кадровий дипломат. Ця посада вже запроваджена, але повноваження держсекретаря мають бути ще ширшими.

Досі цього не сталося. Чому? Проблема в тому, що здійснити цю реформу та самоусунутися від дріб’язкової опіки мають майбутній президент, його адміністрація і його міністр.

Чи вміють українські урядовці самообмежуватися, коли йдеться про владу? Давайте вірити, що навчилися.

Тоді матимемо сучасне європейське ефективне міністерство закордонних справ. Нас поважатимуть, підтримуватимуть і складні проблеми, як, приміром, із деякими сусідами, вирішуватимуться швидше. Зросте товарообіг. Зникнуть штучні перепони. Як результат, серед іншого, це допоможе і знизити тарифи.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора