Не кажи нікому: чому скандальний фільм став у Польщі політичним фактором

Новиною №1 у Польщі став вихід 11 травня фільму режисера Томаша Секельського "Тільки не кажи нікому", що розповідає про педофілію в польській католицькій церкві.

Стрічка моментально "розбурхала" польське суспільство – свідченням цього є те, що менше ніж за добу вона зібрала близько 3 млн переглядів. А на сьогоднішній день фільм подивилися вже більше ніж 11 млн разів.

А якщо додати, що фільм був оприлюднений за два тижні до виборів до Європейського парламенту, то політизації цієї теми уникнути не вдалося. Документальний фільм став інструментом в руках ліберальної опозиції і водночас пасткою для керівної партії "Право і справедливість" (ПіС).

Роботу Секельського прокоментували політики різного рівня, аж до президента Польщі.

Наприклад, депутат ПіС і віце-спікер Сейму Ришард Терлецький заявив, що публікація стрічки дивним чином збігається з виборами, і схожа ситуація вже була з фільмом "Kler" ("Священики"), який вийшов перед осінніми місцевими виборами 2018 року. Хоча дана заява залишає більше питань, ніж відповідей, адже католицька церква є інститутом, незалежним від партії ПіС, а отже, будь-яка дата публікації фільму була б доречною.

Яцек Саріуш-Вольський, кандидат від ПіС до Європейського парламенту, назвав проблему педофілії в церкві "надуманою" зі статистичної точки зору. На його думку, ліберальна опозиція використовує це питання, оскільки їй нема чого сказати перед виборами.

Втім, коли картина зібрала вже 8 млн переглядів, своє звернення зробив президент Анджей Дуда, який заявив про "нульову толерантність" до педофілії і необхідність боротися з нею повсюди. При цьому глава держави, зі зрозумілих причин, фактично обійшов стороною факт, про який, власне, ідеться у фільмі, а саме про сексуальне розбещення дітей у костелах.

Ця тема для Польщі – аж ніяк не нова. Історії від жертв ксьондзів-педофілів почали активно з'являтися в польському медіа-просторі в останній рік, що стало результатом оголошеної папою Франциском "війни" проти недостойних священнослужителів.

Гостроти темі додає той факт, що деякі з ксьондзів-педофілів не лише уникли покарання, хоча про їхню поведінку знала частина високопоставлених священнослужителів, але й продовжують отримувати пенсію і проживати в спеціалізованій установі для священиків-пенсіонерів, утримання якої оплачується з державного бюджету.

У Польщі католицька церква як інституція є вкрай впливовою. За даними Інституту статистики католицької церкви, 2017 року 38,3% громадян Польщі систематично відвідували недільну службу. А за даними Головного статистичного управління, свою релігійність і приналежність до католицької парафії декларують 92,8% громадян Польщі.

Про впливовість церкви свідчить і той факт, що в Польщі при ухваленні рішень щодо певних суспільно-політичних тем проурядові політики все одно дають можливість висловитися священнослужителям.

Згадаймо хоча б історію з "чорними протестами", учасниці яких вимагали не посилювати законодавство про аборти. Попри масовість страйку, "Право і справедливість" до останнього чекала реакції церковних еліт на пропозицію pro-life активістів заборонити цілком аборти, залишивши тільки пару винятків.

Завдяки електоральному потенціалу релігійної тематики на неї у своїй комунікації з виборцями дуже часто спираються політики урядової консервативної партії "Право і справедливість".

Лідер ПіС Ярослав Качинський в одному зі своїх виступів навіть заявив, що "той, хто піднімає руку на костел, піднімає руку на Польщу".

Статус захисників католицизму дав ПіС суттєву перевагу у вигляді голосів виборців-вірян. А тепер, після скандалів, що розгортаються навколо священнослужителів, рішення "захищати" церкву від "нападок" невіруючих раптом стало проблемою для правлячої партії.

І якщо ПіС використовує релігію як один зі стовпів, що легітимізує їхню владу в очах населення, то опозиція намагається бити по засадах цієї влади, поцілюючи в найуразливіше місце – негідних священнослужителів.

Таким чином, негативні емоції на адресу церкви впливають і на рейтинги ПіС, оскільки ці дві інституції ототожнюють не лише у польському суспільстві, але й серед політиків, що помітно за характером їхніх заяв.

А отже, церковний скандал може серйозно вплинути на результати виборів до Європарламенту, які відбудуться менше ніж за два тижні.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора